64. Позитивна психотерапія н. Пезешкіана.

Позитивна психотерапія - один з методів сучасної наукової психотерапії. Сам метод позитивної психотерапії був заснований в 1968 році німцем іранського походження, професором Носсрат Пезешкіаном. Метод позитивної психотерапії відноситься до транскультурний, психодинамическим психотерапевтичним методам з гуманістичної точкою зору на людину. З точки зору позитивної психотерапії, однією з найважливіших даностей людської природи є її здібності, - як вроджені («базові здібності»), так і сформовані в процесі розвитку особистості («актуальні здібності»).

Метод позитивної психотерапії грунтується на 3-х принципах, кожному з яких відповідає певна методична складова:

• Принципу надії відповідає позитивний підхід в баченні здібностей і можливостей людини.

• Принципу балансу відповідає змістовний диференціальний аналіз психодинамики особистості, результатом якого є гармонізація первинних і вторинних актуальних здібностей людини.

• Принципу самодопомоги відповідає 5-крокова метамодель, яка використовується як стратегія гармонізації, адаптації та розвитку особистості - спочатку, в самому процесі психотерапії, і потім, в подальшому процесі самодопомоги людини собі і своєму оточенню: своєму партнеру, своєї сім'ї, своєї організації, своїй громаді і т. д.

65. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНИХ ІДЕЙ 20-40 РР. XX СТОЛІТТЯ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ.

Радянська психологія, яка формувалася на початку 20-х років XX ст., увібрала в себе багато традицій вітчизняної психології, природознавства, педагогіки і філософії. Інтенсивний розвиток експериментальної психології тривало і після 1917 р.. Вже в перші роки радянської влади з'явилися нові імена і нові проблеми, головною з яких було завдання побудови інший, марксистської психології. Саме в цьому бачили свою мету П.П. Блонський, К.Н. Корнілов, М.Я. Басов, А.Б. Зал-Кінді, Л.С. Виготський та інші психологи.

Двадцяті роки стали часом народження радянської психології, активних пошуків її методологічних основ і шляхів розвитку. У вітчизняній психології в цей момент було кілька шкіл і напрямів, прихильники яких різко розходилися в поглядах на багато проблем. Тому в перші 6-7 років свого розвитку вона переживала важкий етап формування, становлення. Значення психології в цей час пояснюється завданням, що стояла перед новим суспільством, - необхідністю виховання нової людини, громадянина. Пошуки об'єктивного методу дослідження, який є основою матеріалістичного підходу до психіки, привели до захоплення біогенетичними теоріями (теорія рекапітуляціі, психоаналіз). У той же час завдання формування нової людини примушувала вдивлятися в значення середовища, її ролі в прискоренні і зміні розвитку психіки. Тому головні дискусії 20-х років проходили в боротьбі цих підходів.

Продовжувачем напрямки, закладеного Сеченовим, став фізіолог І.П. Павлов (1849-1936). У своїх роботах він стверджував, що умовний рефлекс можна вважати як фізіологічним, але і психологічним явищем. Фізіологічне поняття про тимчасової зв'язку він ототожнював з психологічним поняттям про асоціацію. У психологічному ж співтоваристві вчення Павлова було повсюдно оцінений як основа всіх наук про поведінку.

Одночасно з Павловим свою концепцію об'єктивної психології вибудовував В.М.Бехтерев (1857-1927). На відміну від біхевіористів він включав його в предмет психології, так само як і суб'єктивні методи дослідження психіки, в тому числі самоспостереження. Одним з найбільш видатних вітчизняних фізіологів, які надали значний вплив на розвиток психології, був А.А. Ухтомський (1875-1942). Він розробив надзвичайно важливу категорію як фізіологічної, так і психологічної науки - поняття про домінанту. Це поняття дозволило трактувати поведінку організму системно, в єдності його фізіологічних та психологічних проявів.

Свою модифікацію науки про поведінку запропонував К.Н. Корнілов (1879-1957), який прагнув поєднати досягнення об'єктивної та експериментальної психології, зробивши їх методологічною основою діалектичний матеріалізм.

Як уже говорилося, в цей час перед психологією була поставлена ​​задача виховання нової людини. Початок 20-х років пов'язане із зародженням нової школи і нових трудових колективів, формуванням нових методів навчання в школі і на виробництві. У цій обстановці і відбувалося інтенсивне розвиток психології і психотехніки, які були покликані допомагати побудови нового суспільства.

Для вирішення постають перед віковою психологією і педологією (з якою вона фактично ототожнювалася) проблем був скликаний перший Педологічний з'їзд, який відбувся в кінці 1928 - початку 1929 р. Він став підсумком важливого етапу у розвитку вітчизняної психології. На з'їзді була вироблена загальна платформа розвитку педології, зафіксована в резолюції і що стала основою подальшого плідного розвитку вікової психології. Досить сказати про новий розумінні психічного розвитку, який було розроблено М.Я. Басовим і Л.С. Виготським. Поява цих концепцій доводить, що період 20-30-х років XX ст. був часом максимального розквіту, зльоту вітчизняної психології, і ідеї, що з'явилися в той час, протягом довгого періоду направляли теоретичні розробки вчених.

Таким чином, незважаючи на серйозні соціальні зміни, розвиток психології в 20-30-ті роки не тільки не припинилося, а й активно тривало. В цей час були закладені основи радянської психології, яка домоглася значних успіхів у вивченні процесу становлення психіки, отримані важливі матеріали про розвиток пізнавальних процесів, індивідуальні особливості людей та особливості їх спілкування. Така висока продуктивність пов'язана з тим, що нова психологія будувалася на базі тих здобутків, які були досягнуті російською наукою на початку XX ст. Колишні традиції і школи в цей час ще не були забуті, ідеї, закладені вченими на рубежі XIX-XX вв., Продовжували жити і розвиватися і в навчанні про поведінку, і в психології соціального буття Шпета, і в педології і психотехніки.

Серйозний удар по цій роботі завдало постанову про педології і психотехніки. Однак, незважаючи на труднощі, психологічні дослідження не припинялися. Роботи вітчизняних психологів принесли величезну користь під час війни 1941-1945 рр.., А з 50-х років психологія отримувала все більшого поширення, з'являлися нові дослідження, розширювався коло досліджуваних питань.