32. Поняття про психокорекцію.

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками. Предмет психокорекції – психічна реальність, на яку спрямований психокорекційний вплив. Задачі психокорекції:

1. Всебічне психологічне вивчення особистості.

2. Вияв­лення і вивчення несприятливих чинників соціального середо­вища.

3. Корекція негативних дій соціального середовища.

4. Допомога в розв’язанні психотравмуючих ситуацій, у формуванні про­дуктив­них взаємостосунків з оточуючими, в підвищенні соціального статусу.

5.Виховання вищих емоцій і соціальних потреб (пізнавальних, етичних, трудових, естетичних), вдосконалення способів психічної саморегуляції, стимуляція дозрівання і розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер і окремих психічних функцій, рівнів спілкування, самосвідомості і діяльності.

33. Принципи психокорекції.

33. Види психологічної корекції.

1. корекція пізнавальної сфери: розвиток пізнавальних процесів(мимлення, пам'ять, уява), допомагає в організації пізнавальної діяльності, оволодіння видами пізнавальної діяльності.

2. Корекція емоційно-вольової та мотиваційної сфер та розвиток свідомості особистості (самосвідомість) – емоції, почуття, самоконтроль, переживання.

3. Корекція аспектів поведінки, проблем спілкування і міжособистісних стосунків (взаємини в сімї, в колективі)

4. Корекція невротичних станів – профілактика виникнення неврозів.

35. Поняття про норму психічного розвитку.

Розвиток – це складний інволюційно-еволюційний посту­пальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині. (Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв). Виділяють такі типи розвитку (за Л.С.Виготським): Преформований тип розвитку – це такий тип, коли є чітко визначені, закріплені і зафіксовані стадії та кінцевий результат розвитку. Прикладом такого типу є ембріональний розвиток. Непреформований тип розвитку не визначений наперед. На нашій планеті він більш поширений: це й розвиток Галактики, Землі, біологічна еволюція, розвиток суспільства, а також процес психічного розвитку дитини. Психічний розвиток – це абсолютно особливий, відмінний від інших процес, що детермінується не знизу, а згори, тобто зумовлюється тими формами практичної і теоретичної діяльності, які існують на даному рівні розвитку суспільства. Особливістю психічного розвитку є те, що його кінцеві форми не визначені, а лише задані тими зразками, які існують в суспільстві. Процес онтогенетичного розвитку – це абсо­лютно своєрідний процес, який відбувається у формі засвоєння.

У сучасній науці виділяють кілька підходів до розуміння «норми». Статистичний підхід Найпоширенішим для багатьох психологіві психіатрів є розуміння норми як чогось середнього, усталеного, не виділяється з маси, як найбільш пристосованого, адаптованого до навколишнього середовища. Як правило, чим рідше зустрічається та чи інша форма поведінки, тим більша ймовірність, що її будуть сприймати як аномальну. Бути нормальним означає бути, як всі,відповідатиусередненомустандарту(середньостатистичному нормативу) оцінки можливостей людини. Адаптаційний підхід Бути нормальним означає бути пристосованим, адаптованою. Так, Домбровський вважав, що здатність соціально адаптуватися до будь-яких умов і на будь-якому рівні свідчить про нерозвиненість особистості. Послідовники цього підходу розглядають норму і ненорму у зв'язку зпоняттям«адаптація». При цьому адаптація розуміється, по-перше, як динамічну рівновагу між організмом і середовищем, а по-друге, як динамічну рівновагу між психічними процесами і діяльністю людини. Для нормихарактерноюознакою є наявність життєвої мети; наявність стійких структурних рис особистості впроцесіїї розвитку і тих рис, які змінюються в процесі її розвитку. Культурно-релятивістський підхід Те, що цілком нормально для однієї соціальної групи, для іншої буде виглядати якпатологія. Нормальне-те, щовідповідаєуявленням даної культури про норму. Психопатологічний підхідВідповіднодо цього підходу норма розуміється, перш за все, як відсутність будь-яких вираженихпатологічнихсимптомів. Якщо у людини цих симптомів не виявляється, значить, віннормальний, значить, він здоровий. Здоров'я визначається через нездоров'я, норма - через аномалію. Гуманітарний (гуманістичний) підхідОцінканорми самої по собі, не у відношенні патології, при відсутності дихотомії «норма-патологія». Цей прямо протилежний підхід описує критерії психічного здоров'я і намагається виділити те позитивне, що несе в собі нормальна особистість. Широко ставиться питання про здоров'я особистості як про деяке особливому надбанні, повноті, а не про одного відсутності тих чи інших збитків і недуг. Даний підхід тісно пов'язаний з теорією особистості. Норма - це людина самоусовершенствующійся, самоактуализирующихся.36. Структура психокорекційної ситуації.

1. особа, яка має психологічну проблему, потребує допомоги психолога або психокорекції(клієнт)

2. психолог, який може надати психологічну допомогу

3. теоретична основа за допомогою якої прояснюється проблема клієнта

4. набір процедур, технік, прийомів, методів, які використовуються для розв’язання проблем

5. специфічні соціально-психологічні відносини між клієнтом і психологом