16. Формування взаємовідносин психолога та клієнта, визначення мети та відпрацювання альтернатив.

Учасники процесу консультування домовляються про взаємодію, важливо встановити взаємну відповідність, адже успіх консультування і корекції залежить наскільки активно клієнт включається в роботу і бере відповідальність за результат. В процесі консультування відбуваються певні зміни в особистості. Це може свідомо і несвідомо лякати клієнта, адже він не бажає розставатись водно в глибині душі зі своїми звичками, ставленням до себе, до інших, і навіть з болісним переживанням. Особливістю взаємин психолога і клієнта є висловлювання підтримки, виявлення інтересу до клієнта. Йому важливо відчути, що він може відверто висловлювати свої переживання, сумніви, страхи, вони будуть прийняті психологом. Про встановлення конструктивних взаємин говорить те, наскільки психолог і клієнт готові до саморозкриття і можуть обговорювати труднощі у консультативному процесі і своєму спілкуванні. Психолог пояснює стратегію роботи, інформує про можливі труднощі. Робота над проблемою починається із дослідження проблеми – це прийняття та усвідомлення клієнтом своїх неусвідомлених емоцій та почуттів. Клієнт визначає почуття, які не визнавав або відкидав, такий ефект виникає тому, що почуття прийняв психолог. Клієнт розуміє можливість керування своїми почуттями та емоціями не заперечуючи і не витісняючи їх, а переживаючи їх, набуває досвіду актуалізації і припинення емоцій без їх придушення. Вираження почуттів є не завжди оптимальним методом. Він не придатний для роботи з депресивними клієнтами, звільнення від напруги сприяє більш ясному розуміння. Себе, знаходженню продуктивного формування вирішення проблеми. Акцент зміщується з переживання почуттів на його усвідомлення.

17. Робота над поставленою метою.

Психолог розробляє стратегію взаємодії з клієнтом, орієнтується на характеристики проблеми, особистісні особливості та можливості клієнта, роль найближчого оточення. Характер проблеми визначає вибір методів, які застосовуються. Проблема може бути ефективно вирішена різними методами. Клієнт засвоює нові поведінкові зразки, набуває здатності діяти спонтанно, на основі адаптивних стратегій у відповідності з своїми внутрішніми проблемами.

Потрібно пам’ятати: клієнт не зміниться до того часу, коли він не буде вимушених це зробити. Більшість клієнтів змінюється, але роблять це болісно, маленькими кроками, продовжують страждати від своєї проблеми, доки яка-небудь криза не примусить їх зробити кроки до змін.

Клієнти можуть вдаватись до різних видів саботажу: непряма вигода – легше нічого не змінювати; соціальна підтримка – людям не сподобається якщо я змінюся; конфлікт цінностей – було б неправильно змінюватись; внутрішня відповідність – зміна поведінки потребує зміну всього способу життя; захист – змінюватись небезпечно, суперництво – я не дозволю нікому вказувати, що мені робити; залежність – ви мені не будете потрібні; чудодійне зціленн, заперечення: я ніколи не розумію те що виговорите, поведінковий саботаж: пропуск сеансів, запізнення, перехід до іншого психолога, невиконання роботи. Попередити саботаж можна на початку консультування, запропонувавши клієнту скласти перелік всіх можливих способів, якими будь-яка людина може уникнути роботи.

19. Припинення консультування.

Припинення консультативного процесу: необхідно оцінити результат консультації в якісних та кількісних характеристиках, визначити чи зникли симптоми чи став клієнт себе краще почувати чи змінились взаємовідносини з іншими, ставлення до себе, до життєвих цілей. Чи може він здійснювати самопідтримку без допомоги психолога. Завершення психоконсультування – це тривалий процес: на першому сеансі обговорюється критерії про завершення процесу консультації клінта, попередження про складність консультативної роботи і корекційної роботи. Це попередить дострокове припинення консультування. У завершеній фазі зясовується, що змінилось у ході консультування, чому змін не досягнуто, які причини?

20. Техніки психотерапевтичного впливу (заохочення, повторення, прояснення).

Техніки пс. консультування – це спеціальні прийоми, які психоконсультант використовує на кожному з етапів психоконсультування.

Бувають універсальними та специфічними.

Техніка – це певний вид реакції з боку консультанта, спрямованих на досягнення проміжних та кінцевих реакцій псохоконсультування.

Заохочення – мінімальний засіб для підтримки висловлювань клієнтом своєї історії, забезпечення плавного перебігу бесіди. До цієї техніки відносять твердження, якими виявляють прийняття та визнання, підтвердження та розуміння сказаного клієнтом.

Повторення (резюмування, перефразування) – майже буквальне повторення слів та сказаного клієнтом або вибіркове акцентування певних елементів його повідомлення.

Повернення сказаного викликає у клієнта відчуття, що консультант прагне зрозуміти та відчути, що консультант прагне зрозуміти та відчути те, що ним було висловлено. Крім того, повторення фокусує увагу на висловлюванні клієнта, які дозволяють йому усвідомити додаткове значення та виразити невисловлене.

Прояснення (узагальнення) – повернення до стислої та чіткої форми визначення суті висловлювання. Прояснення є звіркою правильності розуміння консультантом повідомлення клієнтом.

20. Техніки психотерапевтичного впливу (запитання, конфронтація, інтерпретація).

Запитання – це пропозиція про щось розказати, засіб отримати інформацію, уточнення та дослідження досвіду клієнта.

Закрите запитання – це зсування або уточнення конкретних фактів, про які згадав клієнт, передбачає коротку відповідь або підтвердження припущень консультанта.

Відкрите запитання – дозволяє зосередити увагу клієнта на певному аспекті досвіду, задати напрямок бесіди, в межах кого клієнту надається повна свобода. Відкрите запитання спонукає клієнта висловлювати свою точку зору, власне бачення ситуації, потребує розгорнутої відповіді.

Коротке запитання – най економніший спосіб впливу на викладання інформації клієнтом, змінює напрямок роботи, або звертатися за поясненням.

20. Техніки психотерапевтичного впливу (відображення почуттів, підсумування, інформування, рекомендація).

Відображення почуттів – це словесне позначення вербального чи невербального вираження клієнтом емоцій та почуттів, для того щоб полегшити їх осмислення. Фрази: Ви відчуваєте…, здається ви…., ви ображені/пригнічені…., складається враження…

Інформування – повідомлення інформації у вишляді пояснення за проханням клієнта.

Рекомендація – висловлювання психологом власної думки, засноване на своєму баченні ситуації. Пропозиція клієнту зробити щось або не робити, використовується як правило поза терапевтичної ситуації.

Підсумування – повернення до стислої та чіткої форми визначення суті висловлювання. Прояснення є звіркою правильності розуміння консультантом повідомлення клієнтом.

20. Техніки психотерапевтичного впливу (переконання, парадоксальна реакція, зворотній зв’язок).

Переконання – намагання психологом подолати позицію або думку клієнта за рахунок особливого впливу.

Парадоксальна реакція – створення незвичайної перспективи, пропозиція альтернативного, часто протилежного до очевидного та звичайного клієнта сприймання або способу реакції на неї.

Зворотній зв'язок – це опис поведінки клієнта, що допомагає йому дізнатися к інший сприймає його поведінку і яким має бути зв'язок: описовий, безоцінний і дає свободу вибору клієнту в тому як на нього реагувати, має бути спрямована на ті чи інші аспекти поведінки, які клієнт здатний змінити. Зворотній зв'язок має бути своєчасний, він корисний, коли виражається вчасно(одразу) всілд за тією чи іншою дією клієнта.

20. Техніки психотерапевтичного впливу (саморозкриття, директива, рекомендація).

Саморозкриття – це розголошення клієнту інформації про себе, повідомлення власного досвіду, про події власного життя.

Директива – пропозиція здійснити певні дії, виконати певні завдання.

Рекомендація – висловлювання психологом власної думки, засноване на своєму баченні ситуації. Пропозиція клієнту зробити щось або не робити, використовується як правило поза терапевтичної ситуації.