13.Використання дидактичних та ігрових прийомів на уроках української мови.

Ефективним методом навчання мови можна вважати дидактичні ігри, які використовуються для закріплення, повторення, поглиблення, узагальнення знань з граматики і правопису. Гра- специфічна форма пізнавальної діяльності, в якій дитина відображає дійсність дією, мовою, відчуттями, творчим перетворенням. Ігри сприяють використанню знань, їх повторенню у нових зв’язках і умовах, дають можливості вносити варіативності у навчальний процес.

За допомогою ігор в учнів формуються більш стійкі знання з граматики. Використання ігор на уроках граматики не тільки виховує інтерес до вивчення рідної мови, а й впливає на розвиток мовлення.

Елементи гри, цікаві вправи можуть використовуватися при актуалізації знань і на повторення, на закріплення матеріау. Такий матеріал активізує діяльність учнів. До ігрових вправ можна віднести загадки, відгадками яких будуть слова з відповідною орфограмою, використання синонімів, антонімів, кросвордів, чайнворди, ребуси.

14. Використання наочних посібників і дидактичного матеріалу на уроках української мови.

Ця група методів навчання використовується з метою реалізації важливого для допоміжної школи дидактичного принципу наочності у навчанні. Наочні посібники мають першочергове значення для створення у розумово відсталих учнів чітких і правильних уявлень про об'єкти і явища реальної дійсності, на основі яких формуються поняття, здійснюються розумові операції. Наочні посібники важливі також і як допоміжні засоби, певні опори, які покращують запам'ятовування словесних відомостей. Використання наочності активізує мовленнєву діяльність розумово відсталих учнів, відіграючи роль стимулу до висловлювання. Особливо велике значення має наочність під час пояснення нового матеріалу, коли в учнів немає чітких і правильних уявлень про виучувані об'єкти і явища.

Серед наочних методів навчання поширеним є метод демонстрації, тобто показ конкретних об'єктів, явищ, процесів у їх натуральному вигляді або в зображенні. Демонстрація застосовується на уроках з усіх предметів в усіх класах. Демонструватися можуть різні види наочних посібників: реальні об'єкти на уроці (наприклад, зразки корисних копалин, рослин та ін.), а також в навколишній дійсності (під час екскурсій), умовно-об'ємні посібники (муляжі, моделі, макети, опудала); об'єкти в їх плоскому зображенні (картини, малюнки, фотографії); екранні засоби (діапозитиви, діафільми, кінофільми); символічні (плани місцевості, карти, схеми, креслення тощо); наочно-словесні посібники (таблиці нових слів, назв тощо).

Наочні посібники можуть показувати навчальний матеріал у статичному положенні (нерухомі натуральні об'єкти, картини, малюнки, діафільми та ін.), або в динаміці (показ натуральних об'єктів у русі, демонстрація явищ за допомогою дослідів, кінофільми).

Розміри наочних посібників, що демонструються учням допоміжної школи, мають бути такими, щоб їх могли сприйняти всі учні класу. Якщо вчитель демонструє невеликі за розміром наочні посібники (малюнки, фотографії, предмети), треба подбати про те, щоб їх розглянули всі учні.

Посібник не треба заздалегідь показувати учням, він демонструється в процесі уроку в потрібний момент. Лише так можна забезпечити увагу учнів до сприймання посібника.

Демонструючи ілюстрації, які мають кілька деталей, об'єктів, треба проаналізувати їх з учнями, перевірити, що і як вони сприймали. При цьому вчитель повинен враховувати особливості чуттєвих сприймань розумово відсталих учнів, зокрема сприймання ними картин: неточність, фрагментарність, неповноту розуміння перспективного зображення предметів, диференціювання кольорів та їх відтінків.

Учням можуть бути запропоновані різні завдання під час демонстрації наочних посібників:

а) аналіз змісту ілюстрації;

б) порівняння ілюстрацій, коли порівнюються різні об'єкти на одній ілюстрації (наприклад, дійові особи сюжетної картини) або встановлюється схожість і розбіжність у зображеннях (наприклад, порівняння ландшафтних картин тундри і лісу; порівняння кореневої системи різних рослин на схематичних малюнках тощо);

в) порівняння демонстрованих об'єктів, явищ з тими, які відтворюються Уявою учнів;

г) встановлення просторових, часових, причинно-наслідкових зв'язків між різними об'єктами ілюстрації;

д) пояснення учнями демонстрованого явища, оцінка його, висновки тощо.

У допоміжній школі, використовуючи наочність для формування в учнів уявлень про об'єкти та явища, важливо забезпечити зв'язок між тим, що демонструється, і наявними в учнів уявленнями, сформованими життєвою практикою. Це забезпечується використанням прийомів порівнянь за схожістю і відмінністю, завданнями на пригадування. Учитель враховує, що на підставі особистого життєвого досвіду, шляхом не організованих педагогом сприймань об'єктів реальної дійсності у розумово відсталих учнів часто складаються уявлення, які неправильно відображують дійсність.

15. Скласти опорні схеми з вивчення граматичної теми “Будова слова”.

Вивчення будови слова має велике значення в системі має велике значення в системі занять з граматики, дає можливість краще засвоїти граматичну структуру слова, привчає учнів до морфологічного аналізу слова, важливого як для загального мовленевого розвитку, так і для розвитку свідомого грамотного письма.

Той хто пише, повинен знати морфологічну будову і писати кожну морфологічну частину /корінь, закінчення, префікс, суфікс/ за певними правилами.

Проте можливості засвоєння знань з даної теми в розумово відсталих учнів досить обмежені. Це обумовлено тим, що аналіз слова сам по собі є абстрактною роботою, тим більше аналіз, пов*язаний з виділенням смислових частин слова.

Вода, водяна, підводний, надводна, водний [вод-]

Назвіть спільну частину в цих словах.

(Це – корінь. Зафіксуємо на табло це визначення).
- Назвіть частину основи, яка знаходиться перед коренем (під-, над-)
(Це – префікс. Зафіксуємо це нове для вас слово на робочому табло. На письмі він позначається так ).
- Назвіть частину основи, яка знаходиться між коренем та закінченням (-ян-, -н-). (Це суфікс. Фіксуємо на табло. Позначається він так ).