- •3.Система вправ на вивчення теми “Слова – назви ознак”
- •4.Система вправ на вивчення теми “Слова – назви предметів”
- •6.Особливості методики читання різних типів оповідань у молодших класах.
- •7. Словникова робота на уроках читання в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •8. Назвати види роботи з розвитку усного мовлення учнів з інтелектуальною недостатністю в добукварний період.
- •9. Система вправ на вивчення теми “Слова – назви дій”
- •10.Розвиток усного мовлення у зв‘язку з вивченням предметів і явищ оточуючої дійсності
- •11. Зв‘язок уроків української мови з суміжними дисциплінами.
- •13.Використання дидактичних та ігрових прийомів на уроках української мови.
- •14. Використання наочних посібників і дидактичного матеріалу на уроках української мови.
- •18. Етапи роботи над художніми творами. Особливості їх проведення в старших класах.
- •22. Пояснити, у чому суть зазначених нижче схем (моделей),
- •23. Характеристика післябукварного періоду навчання грамоти та його основні завдання.
- •24. Списування як вид орфографічних вправ у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •26. Зв'язок методики викладання української мови з суміжними дисциплінами.
- •27. Методика читання ділових та науково-популярних статей у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •32. Вивчення граматичної теми “Прикметник” у старших класах
- •33. Прийоми вироблення навичок правильного, свідомого, виразного і швидкого читання в учнів з інтелектуальною недостатністю.
- •2. Навчання правильного читання.
- •3. Усвідомлення прочитаного тексту.
- •4. Виразність читання.
- •34. Вивчення іменника в старших класах
- •35. Розвиток зв‘язного писемного мовлення в учнів загальноосвітнього навчального закладу для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •42.Особливості побудови уроків читання віршів у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •43.Розкрити специфіку формування граматичних понять в учнів з інтелектуальною недостатність молодших класів.
- •44.Види орфографічних вправ та методика їх проведення
- •45.Методика проведення диктантів в загальноосвітньому закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •49. Особливості використання методів навчання на уроках математики
- •50. Мета та завдання навчання математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •52. Усна лічба на уроках математики.
- •53. Основні вимоги до уроку математики
- •55. Роль і місце геометричного матеріалу в системі навчання учнів з інтелектуальною недостатністю.
- •57.Розробити фрагмент уроку з математики “Диференціація понять «збільшити на», «зменшити на»”.
- •58. Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами.
- •59.Концентричність розташування матеріалу у програмі з математики.
- •60.Характеристика структурних елементів уроку математики.
- •61. Скласти фрагмент уроку на тему: “Міри вартості монети. 10 копійок”.
- •62. Додавання і віднімання в межах другого десятку
- •64. Скласти фрагмент уроку на тему « Число і цифра 5»
- •I. Актуалізація знань учнів
- •II. Вивчення нового матеріалу
- •65. Типи уроків математики.
- •66. Аналіз уроку математики
- •67.Особливості засвоєння математичних знань учнів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •68.Методика вивчення сотні.
- •69. Організація роботи на уроках математики пропедевтичний період
- •70. Скласти фрагмент уроку на тему : 2 число і цифра 8»
- •Зміст уроку
- •71. Особливості позакласної роботи з математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
- •72. Робота з підручником на уроках математики
- •74. Принципи побудови навчальної програми з математики
- •76. Проаналізувати зміст підготовки і роботи з вивчення табличного множення.
- •77. Перехід від розв'язування простих задач до складених
- •78. Скласти фрагмент уроку на тему: «Утворення числа 20. Десятковий склад».
- •79. Основні вимоги до уроку математики в спеціальній загальноосвітній школі
- •82.Особливості оволодіння учнями спеціальних загальноосвітніх шкіл основами геометричних знань.
- •83. Методика формування уявлень про правильний, неправильний дріб і мішане число.
- •84. Методика вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи.
- •86. С-ма уроків математики у загальноосвітньому навчальному закладі
- •88. Система вивчення нумерації в межах 100.
- •89. Скласти фрагмент уроку на тему: «поняття про площу. Міри площі: 1 кв.Мм, 1 кв. См, 1 кв.М, 1 кв км.
- •90. . Основні завдання пропедевтичного періоду вивчення математики у загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
68.Методика вивчення сотні.
Вивчення усної нумерації з РВ учнями 3-го класу в межах 100 проводиться у такій послідовності:
1)повторення усної нумерації в межах 10 і 20;
2)нумерація круглих десятків:
-утворення круглих десятків,їхній склад,назва;
-прямий і зворотній рахунок круглими десятками;
-визначення місця кожного круглого десятка в натуральному ряді круглих десятків;
-запис круглих десятків за допомогою арифметичних знаків;
3)нумерація чисел від 21 до 100:
-утворення двоцифрових чисел,їхній склад,назва;
-склад двоцифрових чисел;
-прямий і зворотній рахунок двоцифрових чисел;
-місце двоцифрового числа у натуральному ряді двоцифрових чисел;
-запис двоцифрових чисел за допомогою цифр.
Під час пояснення нумерації з наочних посібників для фронтальної роботи вчитель використовує пучки паличок, арифметичну шухлядку (бруски,кубики), сірники, природний матеріал(жолуді,каштани,листочки тощо), геометричні фігури і т.д.
У 3-му класі вчитель має пояснити школярам значення позиційної системи. Саме розуміння учнями того, що 10 одиниць нижчого розряду утворюють одну одиницю вищого розряду є ще недостатнім для усвідомлення алгоритмів виконання обчислень.
Вчитель повинен сформувати в учнів усвідомлення того, що лише позиційна система дозволяє повністю використати всі переваги десяткової системи числення.
Вивчення нумерації опирається на знання учнів про основні властивості числового ряду, усвідомлення одноцифрового і двоцифрового числа, розуміння десяткового складу двоцифрових чисел, вміння порівнювати множини тощо. Вивчення нумерації в межах 100 вчитель організовує в такій послідовності.
1)нумерація круглих десятків;
2)вивчення нумерації круглих десятків;
3)вивчення нумерації чисел 21 – 99.
Навчання РВ додаванню і відніманню чисел в межах 100 проводиться з наростанням ступеня складності. У цей період новим для РВ школярів є поняття додавання і віднімання двоцифрових чисел. Формування усвідомлення виконання операцій над цими числами організовується у певній послідовності: спочатку розглядається обчислення прикладів без переходу,а потім з переходом через розряд.
Також для розвитку математичного мислення дітей є важливим застосування дужок. Кожен новий знак, кожна математична формула, певним чином зрозуміла, дають усвідомлення спеціальної математичної мови, тобто символу, позначення. Ці символи, які застосовуються у відповідному місці, повинні підказувати учням алгоритм вирішення математичної проблеми.
Пояснення дужок доцільно почати з математичної задачі, обов’язково при цьому використовуючи наочність.
69. Організація роботи на уроках математики пропедевтичний період
На початку вивчення математики вчитель повинен ретельно підібрати наочність, яку він буде пропонувати дітям, продумати послідовність, у якій будуть використовуватись ті чи інші матеріали. М.М.Перова у своїх дослідженнях вказує, що на першому місці завжди мають стояти предмети найближчого оточення. За ними йдуть іграшки і лише після цього вчитель може застосовувати спеціальні навчальні посібники, роздаткові дидактичні матеріали, частина яких виготовляється самими школярами на уроках ручної праці, предмети з природного середовища тощо.
Вона зауважує, що на початку організації роботи з формування того чи іншого поняття потрібно підібрати дидактичний матеріал, предмети, які б відрізнялися один від одного лише однією ознакою, що має чітко проявлятися. Наприклад, при формуванні поняття "довжини предметів" варто підбирати стрічки, смужки паперу, тасьму, нитки тощо різної довжини, а всі інші ознаки (ширина, матеріал, колір) були б однакові. Це попереджує змішування суттєвих і несуттєвих ознак. На наступних уроках підбираються предмети, які відрізняються один від одного двома, а потім і трьома ознаками. Наприклад, одна стрічка довга і вузька, інша - коротка і широка. Це ставить перед учнями складніше завдання - з ряду ознак виділити ту, яку вимагає вчитель. Характеризуючи предмет кількома уже відомими учням ознаками можна домогтися від них їх диференціації*.
Наочні посібники широко використовуються на всіх уроках у пропедевтичний період: і під час організації фронтальної роботи з класом, і в процесі самостійної діяльності учнів. Одночасно із застосуванням наочності використовується робота з пластиліном, картоном, конструктором, систематично проводяться заняття з малювання, які служать засобом ілюстрації кількості, форми, величини предметів тощо.
Потрібно зазначити, що використання ілюстрованих посібників (картин, таблиць тощо) на уроках у допоміжній школі, яке набуло значного поширення, не завжди доцільне. Зараз вони практично витіснили посібники-предмети і ту ручну діяльність, без якої неможливе навчання рахунку, вимірювання, розв'язання задач, особливо на перших етапах навчання математики.
При визначенні стану знань з математики у розумово відсталих учнів ми пропонуємо дотримуватись тієї послідовності, яка подана у таблиці 6.1. Це дозволить поступово ускладнювати матеріал і такими чином дотримуватись відомого положення Л.С.Виготського про організацію навчального процесу з розумово відсталими від простого до складного, від конкретного до абстрактного.
Величина - це одне з основних математичних понять, яке виникло досить давно. Звернемось до історії. У процесі розвитку люди порівнювали різні однорідні величини визначаючи, перш за все те, яка з них більша, а яка - менша. Ці порівняння ще не були вимірюванням. У подальшому процедура порівняння величин удосконалюється. Одна будь-яка величина приймалась за еталон, інші величини такого ж роду (довжини, площі, об'єму і т.д.) порівнювались з еталоном. Коли ж люди оволоділи знаннями про числа і їхні властивості величині-еталону приписали число 1 і цей еталон став називатись одиницею вимірювання (у допоміжній школі ми використовуємо слово "міра". Це робиться тому, що розумово відсталі учні одиниці вимірювання можуть змішувати зі словами "одиниця" (тобто числом 1) і "розрядні одиниці"). Мета вимірювання стала більш визначеною - оцінити, скільки одиниць є у вимірюваній величині. Результат вимірювання став виражатись числом.
Розкриємо основні поняття, з якими знайомляться учні у пропедевтичний період.
