44.Види орфографічних вправ та методика їх проведення

ВИДИ ГРАМАТИЧНИХ І ОРФОГРАФІЧНИХ УПРАЖНЕНІЙ

Граматичні і орфографічні вправи повинні сприяти мовному розвитку школярів, формуванню у них мовних узагальнень або орфографічних навиків.

У спеціальній школі застосовують ті ж види граматичних і орфографічних вправ, що і в масовій. Назвемо основні види робіт по граматиці:

• списування з різними завданнями (визначити граматичну категорію, змінити форму слова, вставити по сенсу потрібну частину мови і т. д.);

• робота з орфографічним словником, яка супроводиться завданнями типа: виписати слова певних граматичних категорій, підібрати до слів із словника однокорінні, скласти пропозицію із заданими словами, відновити деформований текст;

• самостійний підбір прикладів (слова, словосполуки, пропозиції) за завданням вчителя; складання пропозицій за схемами;

• відповіді на питання із заздалегідь поставленими граматичними завданнями (використовувати відповідає потрібну частину мови в певному відмінку, числі, часі; відповісти на питання непоширеною або поширеною пропозицією);

• творчий і вибірковий диктанти. Творчий диктант передбачає складання пропозицій з певною граматичною категорією, з різними членами речення, з постановкою слова в заданому відмінку, числі, часу і др.В процесі вибіркового диктанту школярі записують не всю пропозицію, а лише окремі слова або словосполуки, залежно від матеріалу, що вивчається по граматиці;

• виклади і вигадування з граматичними завданнями (спожити дані прикметники, замінити форму теперішнього часу дієслів формою минулого часу і ін.);

• граматичний розбір — синтаксичний, морфологічний, фонетичний, комбінований. Матеріалом для нього можуть служити спочатку окремі слова або словосполуки, потім пропозиції і, нарешті, зв'язні тексти. Граматичний розбір найчастіше супроводить іншим завданням, не займає багато часу і не проводиться письмово.

За формою роботи види орфографічних вправ збігаються з граматичними. Характер же завдання стає іншим у зв'язку із зміною його меті. При списуванні школярі підкреслюють орфограми, вставляють їх, шукають перевірочні слова, вписують слова із заданими орфограмами. Замість граматичного розбору проводиться орфографічний. Його можна організовувати до запису слів або пропозицій (попереджувальний диктант), після запису (пояснювальний диктант) або під час її (комментірованноє лист).

45.Методика проведення диктантів в загальноосвітньому закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.

За формою роботи види орфографічних вправ збігаються з граматичними. Характер же завдання стає іншим у зв'язку із зміною його меті. При списуванні школярі підкреслюють орфограми, вставляють їх, шукають перевірочні слова, вписують слова із заданими орфограмами. Замість граматичного розбору проводиться орфографічний. Його можна організовувати до запису слів або пропозицій (попереджувальний диктант), після запису (пояснювальний диктант) або під час її (комментірованноє лист).

Два інших вигляду вправ — зоровий диктант і лист по пам'яті — розвивають орфографічну зіркість учнів. Для зорового диктанту вчитель записує один-дві пропозиції на дошці і після того, як діти їх уважно прочитають і проаналізують разом з ним, закриває текст. Далі учні пишуть під диктування, а потім перевіряють написане по тексту. Лист по пам'яті дещо складніше, оскільки вимагає відстроченого відтворення прозаїчного або віршованого матеріалу.

Певний інтерес викликають у школярів і такі види диктантів, як картинний (демонструються наочні картинки, діти записують їх назви, аналізуючи слова до запису або після виконання роботи); самодіктант (учні додають одне слово — риму і записують його, як би диктуючи самим собі); диктант «Перевіряємо себе» (діти підбирають слово на правило, що вивчається, складають пропозицію з ним, а «маленький вчитель» викликає кого-небудь з однокласників, пропонує прокоментувати запис, контролює його роботу, залучаючи інших учнів до виправлення помилки. Вчитель допомагає в разі скрути).

У старших класах в систему орфографічних вправ включається вільний диктант, який передбачає самостійний запис такими, що вчаться декількох пропозицій. Для закріплення орфографічного навику використовують також виклади і вигадування.

Специфіка роботи в спеціальній школі полягає в тому, що освоєння дітьми будь-якого вигляду вправ вимагає від вчителя використання більшої кількості прийомів, чим в масовій школі. Наприклад, для того, щоб діти на початковому етапі вчення навчилися давати повні відповіді на питання, готують спеціальні таблиці, де кольоровою тушшю або кольоровою крейдою (якщо таблиця написана на дошці) виділяють ті слова в питанні, які школярі повинні спожити при відповіді. Виділені слова в питанні пронумеровані. Це допомагає дітям не лише зрозуміти принцип складання відповідей, але і практично з'ясувати порядок слів в питанні і відповіді. Учні виконують декілька вправ в побудові відповідей на найбільш споживаних типів питань.

Специфічним для коректувальної школи є також те, що в ній більш послідовно, в порівнянні з масовою школою, витримується принцип переходу від легені до важкого. Це відноситься як до матеріалу вправ, так і до формулювання завдань. Як правило, спочатку дітей учать застосовувати придбані знання до окремих слів. (Завдяки цьому їх увага не відволікається необхідністю зрозуміти вміст тексту, вичленувати з ланцюжка зв'язаних один з одним слів потрібну для розбору мовну одиницю.) Відпрацьовані слова включають в різні види пропозицій, в текст. При цьому матеріалом для граматичних і орфографічних вправ може служити лише те, що вже використовувалося в мовній практиці.

Такий же розчленований підхід спостерігається і при складанні завдань до вправ. Кожне нове для школярів завдання відпрацьовується окремо, лише після цього його поєднують із завданнями, що зустрічалися раніше. Як приклад можна привести послідовність деяких завдань у зв'язку з відробітком правила правопису ненаголошених голосних:

• списування слів, що перевіряються і перевірочного, з постановкою наголосу, підкресленням ударною і ненаголошеною голосних;

• списування слів, що перевіряються і перевірочного, з постановкою наголосу, підкресленням ударною і ненаголошеною голосних;

• виписування перевірочних слів, що перевіряються, з постановкою наголосу і підкресленням; вставка пропущеною ненаголошеною явною на основі заданого перевірочного слова і ін.

Велике значення в розвитку уміння застосовувати отримані знання в мовній практиці, як вже говорилося вище, набуває різноманітності вправ. Воно передбачає постійне чергування усної і письмової форм роботи, зміну видів завдань, послідовну активізацію різних аналізаторів. Проте питання про різноманітність вправ вирішується декілька інакше, чим в масовій школі. Недостатньо швидкий темп роботи розумово відсталих дітей, сповільненість перемикання диктують певну обмеженість видів вправ на одному уроці. Кількість їх вагається в межах п'яти-шести видів. Виконання завдань, особливо в молодших класах, спирається на наочні засоби вчення (картинки, таблиці, кольорова крейда, олівці і ін.), широко використовуються ігрові прийоми.

Слід вказати також на велику індивідуалізацію в підборі вправ для школярів. На уроках в спеціальній школі дуже части випадки, коли діти одного класу працюють над матеріалом різної складності. Наприклад, в роботі з деформованим текстом одним учням пропонують слова у вихідній формі, інші конструюють пропозиції із слів, які стоять в потрібній формі, одні виконують всю вправу, інші — лише частина його.