89. Методика ознайомлення дітей з словом, реченням.

90. Розробити діагностичну методику перевірки вміння дітей 6-го року життя здійснювати звуковий аналіз слів.

Діагностична методика обстеження уміння виділяти перший та останній звуки у слові

Мета:дослідити уміння дітей середньої групи виділяти перший та останній звуки в слові.

Матеріал: казковий будиночок,тварини,предметні картинки.

Хід досліду: вихователь створює ігрову ситуацію: перед дитиною ставиться іграшковий будиночок і вона слухає розповідь:»У цьому будиночку живуть тварини: лисиця,ведмідь,кіт,собака,коза,свиня. Біля будиночка тиче річка і тому потрапити до нього можна тільки ось по цьому місточку. Цей місточок чарівний. На ньому сидить учений Ворон. Того,хто підходить до місточка,він запитує,який перший(чи останній)звук у його імені. Під тим,хто не знає відповідь, місточок провалюється. Підішли тварини до місточка, а ввійти в будиночок не можуть,бо не знають,який у їхньому імені перший звук. Допоможи їм». Наступного разу діти визначають перший та останній звуки в словах-назвах картинок.

28. Лінгводидактичний аспект педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського.

У педагогічній спадщині Сухомлинського є багато методичних порад стосовно розвитку та навчання дітей рідної мови. Досвід його роботи з дітьми шести років описано в книзі «серце віддаю дітям». Любов до слова рідної мови пронизує всі педагогічні праці Сухомлинського. Рідна мова, за його словами, це безцінне духовне багатство, в якому живе народ, передає з покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Звідси випливає перше й основне завдання у вихованні молодого підростаючого покоління – прищепити з раннього дитинства любов до рідної мови. Друге завдання розвитку мови дітей і ознайомлення з навколишнім – перші наукові знання, істини дитина повинна пізнати з явищ природи. Важливим методом розвитку мови дітей Сухомлинський називає КАЗКУ. Казка – невичерпне джерело патріотичного виховання вже тому, що вона створена народом. Значне місце у розвитку мови дітей педагог відводив розповідям у природі. В той же час висував цілий ряд пропозицій щодо розповідання дітям.

29. Драматизація та інсценування літературних творів дітьми дошкільного віку.

Молодший дошкільний вік. ДРАМАТИЗАЦІЯ: залучають дітей до ігор-драматизацій за змістом знайомих казок як у музичному супроводі, так і без нього. Стежать, щоб діти влучно передавали інтонацію мови героїв казки в ігрових діалогах, доречно імітували жести, рухи , міміку з елементами творчої імпровізації. Дітей вчать розігрувати зміст окремих віршиків, забавлянок, пісень написаних у діалоговій формі; залучають до сюжетно-рольових ігор за уривками казки; театралізують окремі епізоди казок, влаштовуючи імпровізовані «Театри». ІНСЦЕНУВАННЯ: залучають до інсценування знайомих казок, дослівного відтворення тексту, відповідної інтонації, рухів, жестів і міміки героїв казки. Залучають дітей до посильної допомоги у підготовці декорацій, костюмів, атрибутів майбутньої інсценівки. Середня група. ДРАМАТИЗАЦІЯ: драматизують більш складні казки і в музичному супроводі. Стимулюють до самостійних ігор драматизацій за вже відомими казками. спонукають до вдалої заміни авторських слів своїми словами. вчать дітей розігрувати зміст віршів, укр..нар..пісень,оповідань, творчо імпровізувати їх зміст у сюжетно-рольових іграх. ІНСЦЕНУВАННЯ: залучають до інсценування віршованих творів(жартівливих, морально-етичного змісту) написаних у діалоговій формі, дотримуючись дослівного відтворення тексту. До свят і ранків інсценувати зміст знайомих казок у супроводі декорацій, костюмів,музики. Вчать інтонаційно передавати мову героїв. Старша група. ДРАМАТИЗАЦІЯ: спонукають до до самостійних ігор драматизацій та ігор за змістом знайомих художніх творів, улаштовуючи ігри в театр. Продовжують вивчати нові казки в супроводі музики. Відповідно до інтересів дітей слід залучати їх до роботи в драматичних гуртках. ІНСЦЕНУВАННЯ: інсценують нові твори,готують інсценівки до тематичних занять, свят, розваг. Доручають дітям промовляти авторський текст. Виготовляють декорації і костюми.

30. Скласти план комплексного заняття з розвитку мовлення для дітей 5-го року життя.

Завдання (мета):

1. Зв’язне мовлення: учити складати розповіді за змістом картини та з власного досвіду.

2. Граматика: вправляти у вживанні дієслів теперішнього, майбутнього, минулого часів, вчити складати речення з дієсловами.

3. Звукова культура: вправляти у вимові звука «р», розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання.

Матеріал:

Картина «поділись іграшками»(Зеленко. Картини для роз-ку дітей дош.віку ); паперові літаки.

Хід заняття:

1. На дошці картина. Запитання до дітей: де відбув. подія? Що роблять діти? Як вони граються? Вихователь пропонує пригадати оповідання «хіба так граються?» . Спочатку розповідає вихователь, потім троє дітей склад..розповідь за картиною. Вихователь каже: а зараз ви мені розкажите, які іграшки є у нас і як ви граєтеся ними. Розповідають 3-4 дитини.

2. Вихователь: послухайте діти речення:Оля будує з кубиків замок. А якщо ще буде будувати, то як треба сказати? (оля будуватиме замок). А як слід сказати, коли оля закінчить гратися? (оля будувала замок).

3. На столах у дітей паперові літаки. Вихователь пропонує загадку:

в синім небі путь моя, швидше всіх літаю я, маю крила,хоч не птах, люди звуть мене ..(літак)

проводиться гра «літак» вихователь пояснює, що в літака є мотор, і він працює (р-р-р-р-р), пропонує показати широкий язик(підготувати мотор до роботи), погладити кінчиком язика піднебіння, рух вперед-назад(як штукатурить, білить щіткою стелю), а потім промовляє «р», спочатку тихо і повільно, а потім швидко і голосно(заводячи мотори), дмухають на паперові літаки і ті летять. Вправу повторити декілька

31. Принципи навчання дітей рідної мови: загально-методичні, частково-методичні, спеціальні

Принципи, частково методи і прийоми методики викладання рідної мови. Методика викладання формулює власні принципи навчання дітей рідної мови. Вони визначають головні напрямки навчальної діяльності., в якій бере участь і учитель учень. До них відносяться: 1. Принцип уваги до матерії мови, до розвитку мовних функцій. 2. Принцип розуміння мовних значень, лексичних і граматичних, ролі морфем і синтаксичних одиниць. 3. Принцип виразності мовлення. 4. Принцип розвитку чуття мови. 5. Принцип координації усного і письмового мовлення. 6. Принцип пришвидшення темпу читання. Під методами розуміємо способи, завдяки яким досягають певних результатів у пізнанніпредмета науки і практиці його освоєння. Кожен метод має свою структуру і передбачає застосування різних прийомі Fi- конкретних шляхів застосування методу, якими керує вчитель, щоб навчити дітей. На уроках мови в початкових класам можна застосувати як загально-дидактичні так частково методичні прийоми. Загальний метод прийом демонстрацій (таблиць, малюнків), аналіз (поділ слів на морфеми), порівняння (різна вимова звуків), узагальнення (з кінці розбору теми).

32. Розмови вихователя з дітьми, як метод розвитку діалогічного мовлення. Тематика, методика проведення.

Базовий компонент дошкільної освіти так визначає зміст діалогічної компетенції: «Дитина вільно, невимушене вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонова­ний діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших. Будує запропонований діалог відповідно до ситуації, відповідає на запитання, звернені до дитини, за змістом картини, художніх творів. Виконує сло­весні доручення, звітує про їх виконання». Отже, завданнями розвитку діалогічного мовлення в програмі А.М.Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» передбачається;

а) учити дітей відповідати на запитання та звертатися до інших із запитаннями;

б) підтримувати розмову; продовжувати її відповідно до ситуації спілкування;

в) виявляти ініціативу в розмові з дорослими та дітьми;

г) будувати діалог на запропоновану тему.

Розвиток діалогічного мовлення в дошкільному віці відбувається за умов створення активного мовленнєвого середовища, у процесі взаємо­дії з оточуючими, паралельно в кількох системах: «дитина—дитина», «дитина—дорослий», «дитина—однолітки». Дослідники відзначають, що зміст і форма діалогічного мовлення у спілкуванні дитини з ровес­никами та дорослими істотно відрізняються (Л.М.Галігузова, Т.О.Піро-женко, Є.О.Смирнова, Т.М.Юртайкіна). Так, діалоги в системі «дити­на—дитина» відрізняються більш повним та активним застосуванням різноманітних мовленнєвих засобів, характеризуються зрозумілістю, зв'язністю, правильністю порівняно до діалогів у системі «дитина—до­рослий». У розмові з дорослим дитина не прагне бути зрозумілою — дорослий розуміє дитину в будь-якій ситуації. Одноліток—інша справа. Він не буде намагатися правильно зрозуміти незрозуміле, він вимагає, щоб усе було чітко, ясно висловлено. Потреба у спілкуванні з іншими дітьми спонукає малюка до мовленнєвої активності.

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкіль­ників, належать розмова, бесіда та полілог.

Ключовим методом формування діалогічного мовлення в повсякденному спілкуванні й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування срозмова вшхмателя з дітьми (непідготовлений, імпровізований діалог). Розмова відрізняється від говоріння, промовляння певної інформації, адже передбачає активну участь дітей у ній на правах співрозмовників.

Вихователь упродовж дня постійно спілкується, організує розмову з дітьми з будь-якого приводу.У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватися як спеці­альний словесний метод навчання, який визначає зміст заняття з дітьми, специфічний вид заняття та як прийом, важлива частина будь-якого заняття, наприклад, вступна, пояснювальна, узагальнювальна бесіда, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як метод навчання — складний вид заняття, адже вимагає зосередження на певній темі роз­мови, передбачає достатній рівень знань про те, що обговорюватимуть. Отже, бесіда використовується в сукупності з іншими методами (розгляд картини, художнє читання, розповідь) І вимагає ретельної підготовки як від дітей, так і від вихователя.

На величезному значенні бесіди для інтелектуального, морального, духовного розвитку дітей наголошували корифеї вітчизняної педагогі ки К.Д.Ушинський, Є.І.Тихеєва, С.Ф.Русова. Методику проведення бесід із дітьми вдосконалювали пізніше О.І.Радіна, Є.О.Фльоріна, А.М.Богуш, Е.П.Короткова, звертаючи увагу на актуалізацію не лише мовленнєвого аспекту, а й на потребу створення особливої духовно-естетичної атмос­фери, яка забезпечує виховний вплив бесіди. У процесі керівництва бесідою вихователю потрібно враховува­ти індивідуальні особливості дітей, намагатися об'єднати бесідою всіх дітей, визначивши для кожного посильне завдання. Не можна насильно вимагати від дитини відповіді, краще дати їй можливість послухати інших, приєднатися до чиєїсь позиції, погодитися чи навпаки заперечити. Бездумне промовляння, яким дехто з вихова­телів підміняє поняття «мовленнєва активність», краще замінити на уважне слухання. Його легко помітити по очах, зацікавленому погляду дитини.

Як стверджують науковці і переконує практичний досвід, розвиток діалогічного мовлення відбувається в процесі активної мовленнєвої практики.

33.. Скласти анотацію на дидактичну картину. Вказати вікову групу, мету використання та можливі варіанти занять з картиною.

Картина «кішка з кошенятами»

Можливий варіант заняття:

Воно може бути комплексне , для молодшої групи. Завдання: 1)зв’язне мовлення. Учити дітей відповідати на запитання за змістом картини,складати розповіді з 2-3 речень.2) граматика. Вправляти у відмінюванні іменників, що означають назву малят тварин у називному відмінку+однина, множина. 3)звукова культура. Вправляти у вимові «К», «С», «М», та голосних «а, у», розвивати силу голосу. хід заняття: на дошці картина, запитання до дітей: шо зображено, шо робить кішка, хто біля неї, розкажіть про сіре кошення, як нявчить кішка, де вона живе? Розповідь вихователя: це кицька Мурка. В неї є кошенята. Вона лежить з ними на килимку і дивиться на них. Сіре кошеня хлепче молоко, а риженьке перекинуло кошик з нитками, кошеня почало весело гратися з клубком синіх ниток. Кицька до них муркоче «мур-мур-мур».2) діти, кішка велика, а як сказати про маленьку?(кошеня), кошеня воно, а кошенята? (вони) . 3) вихователь: діти, висуньте язичок, тепер він побачив картину з котами і співає кс-кс-ск. Давайте заспіваємо його пісеньку разом: «кс-кс-кс». Потім одне кошеня заспівало «няв!» ти хенько співаємо всі ми «няв-няв-няв».

34. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови (загальна характеристика)

35. Методика використання малих фольклорних жанрів у словниковій роботі.

Молодший дошкільний вік. Знайомлять з малими поетичними поетичними фольклорними творами, запам*ятовують зміст(утішки,забавлянки, пісні, мирилки, загадки…). Залучають до розігрування малих фольклорних творів. У ході розігрування вчать на пам'ять, емоційно з інтонацією(радість, сум, хвилювання) передають діалог героїв, виконують відповідні рухи, жести. Середня група. Учать розрізняти і впізнавати жанр малих фольклорних творів: закличка, мирилка, забавлянка.. запам’ятовувати зміст нових, доречно їх використовувати в повсякденному житті, робити відповідні дії з іграшками, в самостійній ігровій діяльності. Старша група. Прилучають до заучування на пам'ять . організовують тематичні вечори, присвячені укр..нар..творчості – фольклорні заняття. Знайомлять дітей з колядками, по сівалками, щедрівками, спонукають запам’ятовувати їхній зміст, розігрують «різдвяні розваги». + вчать співвідносити їх з реальними життєвими ситуаціями.

36. Навести приклади дидактичних ігор та вправ на формування граматичної правильності мовлення.