4.Психологічні й психолінгвістичні основи методики навчання дітей рідної мови.

Методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку ґрунтується на вченні психологів(Ельконін,Карпова,Левіна,Сохіна)про раннє усвідомлення дитиною звукового складу рідної мови.На основі раннього усвідомлення дитиною звукової сторони мовлення Ельконін розробив нову методику навчання звукового аналізу слів та читання.Ельконін розробив особливу форму матеріалізації звукової форми слова :дитині давалася карточка із зображенням предмета,під картинкою накреслено схему звукового складу,що відповідає кількості звуків у слові.Дитині пропонувалося виділити кожний звук і заповнити схему фішками.Основний прийом виділення звуку-його інтонування.На перших етапах навчання діти оперують фішками білого кольору,після ознайомлення з голосними і приголосними вводять два кольори червоні та сині,мякі приголосні-зелені.Поступово перетворюючись із предметної дії на розумову звуковий аналіз звільняється від своїх зовнішніх предметів :спочатку знімають схему а потім і фішку.Звуковий аналіз слова відбувається повністю на підсвідомому рівні.На другому етапі навчання дітей ознайомлюють з голосними літерами.Відомі літери вони ставлять у схему звукового аналізу слова.Після ознайомлення з приголосними діти утворюють склади мА,мо,му,ми,ра,ро,ру та читають їх.Поступово переходять до читання слів за експериментальним букварем Ельконіна.Створення ігрових ситуацій(Журова)Перед дитиною ставили іграшковий будиночок і розповідали:У цьому будиночку живуть тварини:лисиця,ведмідь,кішка,собака,коза,свиня.Біля будиночку тече річка увійти до нього можна тільки з цього містка.Цей місточок чарівний.На ньому сидить учений ворон.Того хто підходить до містка він запитує який звук у його імені перший.Хто не знає відповіді під тим провалюється місток.Підійшли тварини до містка а потрапити до будиночка не можуть бо не знають який звук у їхньому імені перший.Допоможи їм.Таке завдання в ігровій ситуації доступне дітям молодшого дошкільного віку поза ігровою ситуацією його виконують лише діти середньої групи.Журова розробила також методику навчання дітей середньої та старшої груп звукового аналізу слів і грамоти-на 7 році життя.Також використовується методика наслідування,особливо в ігрових діях.Також організація правильного мовленнєвого режиму. Костюк вкзав на складну взаємодію процесів розуміння мовлення і мислення .Він розмірковує так:1)щоб мовленнєві засоби стали засобами розуміння ними треба оволодіти.2)оволодіти ними-це насамперед зрозуміти їх зміст.3)тільки зрозуміле може стати знаряддям подальшого розуміння.Одним із мотивів розуміння за Костюком є потреба розповісти іншим про щось поділитися з ними своїми думками:описати,пояснити,довести,переказати,висловити своє судження про почуте,прочитане.Дослідження психологів є науковими засадами методики розвитку рідної мови у дітей вони допомагають вихователям урахувати особливості психічного розвитку дітей на кожному віковому етапі.

Психолінгвістичні.

В основі роботи з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови лежить полі функціональність.Усі функції мови тісно пов’язані;полі функціональність мови потрібно враховувати в навчально-мовленнєвій діяльності дітей дошкільного віку.Кунцевою метою навчання дш.рідної мови є формування культури мовлення.Культура мовлення виявляється в таких характеристиках:правильність,нормативність,адекватність,логічність,різноманітність,естетичність,чистота доречність.Культура мовлення формується,розвивається а виявляється у процесі спілкування в мовленнєвій діяльності.Вчити культури рідного мовлення потрібно з дитинства у процесі навчально-мовленнєвої діяльності.Усі означені позиції є підґрунтям для побудови методики навчання дошкільників рідної мови.Навчання мови-це розвиток навичок використання її для мислення,спілкування.Навчити дитину мови-означає допомогти їй засвоїти(запам’ятати)матерію мови(тренувати органи мовлення)полегшити розуміння смислу знаків мови-лексичного і граматичного(тренувати інтелект)вчити оцінювати реальність за допомогою лексичних і граматичних значень(тренувати емоції і почуття)полегшити запам’ятовування літературної норми,тобто традиції вживання(поєднання й можливості взаємозаміни)мовних знаків(морфем,слів,словосполучень,речень)їх звукового і графічного оформлення,тренувати пам'ять.Навчання дітей рідної мови відбувається як на спеціального організованих заняттях так і на інших заняттях і повсякденному спілкуванні вихователя з дітьми у процесі різних режимних моментів.

5.Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. Аналіз Базового компоненту дошкільної освіти.

Базовий компонент дошкільної освіти-це мінімально необхідний і водночас достатній для нормального функціонування дитини у довкіллі рівень знань,умінь і навичок,рівень обізнаності або ступінь компетентності.Базисний компонент дошкільної освіти визначає вимоги суспільства та держави до вихованості обізнаності й навченості дошкільника а також умови за яких вони можуть бути досягнуті.Це фундаментальні засади підвалини перших років життя дитини мінімальне освітнє ядро що відображає якісно-кількісні показники поведінки й діяльності дитини і ні за яких умов у жодному дошкільному закладі України не може бути знижене.Базовий компонент становить 2 частини інваріантну та варіантну.Інваріантна частина є обов’язковою для всіх дітей віком до 7 років(як у ДНЗ так і в сімї)Її мета забезпечення єдності освітньо-виховного простору України і його відповідності до європейського освітнього простору та духовного розвитку дітей. Варіантна частина враховує індивідуально-психічні властивості розвитку особистості дитини(потреби,нахили,здібності та ін.)регіональний,етносоціокультурний компонент,що дає можливістьвідкривати різні альтернативні дошкільні заклади,створювати варіантні програми і методики навчання.Базовий компонент дошкільної освіти визначив і її кінцеву мету,яка полягає в розвитку елементарного світогляду,ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу,елементарного самовизначення,духовного розвитку дитини.В базовому компоненті виділено чотири сфери життєдіяльності дитини:Природа,Культура,Інші,Я сам.Базисний компонент розроблено з урахуванням того,що засвоєння змісту дошкільної освіти як завершеної цілісності має відповідати всьму періоду перебування дитини на віковому етапі від одного до семи років життя.