15.Скласти план-конспект заняття з навчання дітей складання казок.

Тема: «Складання казкової історії про чарівну силу доброти».

Мета: через стимульовані лексико-граматичні та логічні вправи підготувати дітей до самостійного складання творчої розповіді за опор¬ними словами. Розвивати творчу уяву, здатність до багатоваріантного вирішення проблемного завдання. Формувати зв'язність, логічну по¬слідовність самостійного висловлювання дитини.

Матеріал: гумка, ґудзик, скріпка, набір предметних карток (із зображенням суниці, ґудзика, відра, машини, пташки, пирога, кишені, кота, їжака), аркуші паперу, олівці.

Організаційна частина: заняття має складатися з етич¬ної бесіди та творчої розповіді. Щоб казка, складена дітьми, мала певну мораль, потрібно, щоб етична бесіда передавала процес творчої роз¬повіді. Лексичні вправи в першій частині заняття дають змогу актуалі¬зувати потрібний словник для виконання творчого завдання.

Хід заняття: на початку заняття вихователь пропонує дітям пояснити, як вони розуміють вислів; «Я собою задоволений», «Я пиша¬юся собою», та визначити, коли людина може так про себе сказати. Потім пропонує пригадати, як можна виразити подібний стан, за допо¬могою яких способів, і показати це жестами, мімікою (плечі розправлені, голова підведена, на обличчі усмішка). Діти демонструють також про¬тилежний стан - пригніченість, переживання, сором, обговорюють ситу¬ації, коли виникають такі відчуття. На прикладах вихователь доводить дітям, Ідо від гарних вчинків людина стає наче більшою, а погані вчин¬ки роблять її зовнішньо ніби меншою. Педагог пропонує дітям послу¬хати вірш:

Один дуже крихітний хлопчик Для такої ж крихітної пташки, На крихітному блюдечку Приніс смачну, запашну крихітку. Пташка йому подякувала, Так, вона йому подякувала. Щиро-щиро подякувала, І хлопчик трішки підріс.

Вихователь: «Чому від подяки пташки хлопчик трішки підріс?» Мовленнєво-творча діяльність включає в себе:

• лексико-граматичні вправи: добір синонімів до слова крихітний (який менший за скріпку, гумку, ґудзик на сорочці); порівнянь до наведених слів-синонімів; складання речень про можливі дії такого крихітного хлопчика;

• підготовка до творчої розповіді - складання сюжету за допомогою запитань вихователя: як могло таке статися, що хлопчик зробився дуже маленьким? Можливо, він вчинив щось погане? Як повернути йому свій справжній вигляд? Які добрі вчинки він міг зробити? Чи допомогло це хлопчику повернути свій зріст? Що хлопчик зрозумів у своєму житті? Який корисний урок він отримав?;

• колективне складання сюжетів за опорними сигналами у вигляді предметних карток (вихователь послідовно відкриває їх перед дітьми, спрямовуючи розвиток сюжету відповідно до опорних слів);

• малювання дітьми ілюстрацій до окремих епізодів створеного сюже¬ту. Відтворення казки за малюнками. Складання книжки-розкла-данки;

• загальний етичний висновок вихователя і дітей.

16.Завдання навчання описової розповіді. Скласти зразок описової розповіді про іграшку.

Описова розповідь - це виклад характерних ознак предмета або явища. Частіше зустрічаються описові розповіді фактичного характеру: опис картини, предметів, іграшок. На початку розповіді називається предмет, а потім вказуються характерні ознаки, призначення предмета або дії з ним. Різновидами описових розповідей є порівняльні і пояснювальні. Дітей вчать складати опис 2 предметів з контрастними ознаками. А пояснювальні розповіді – з елементами розміркування, доведення у супроводі показу названих дій. Наприклад, як використовувати той чи інший предмет, іграшку, як грати в гру... Описова розповідь може бути і вигаданою (наприклад, яку б іграшку зробила дитина, який малюнок подарувала).

Навчання описуванню іграшок, предметів проводиться в усіх групах дитсадка. В молодших і середніх групах дітей вчать описувати предмети при наявності їх з допомогою вихователя, а в старших групах – ще й по пам'яті. Діти повинні навчитися складати загадки про предмет або його зображення – описувати найхарактерніші ознаки предмета, не називаючи його, впізнавати за описом. Крім того, в процесі описування треба вчити дітей порівнювати предмети між собою, виділяти різницю між ними, а також спільні ознаки. Описуванню іграшок повинно передувати розглядання їх, під час якого діти вчаться виділяти деталі та якості іграшок, оволодівають відповідним словником. На перших заняттях вихователь використовує загальний наочний матеріал (6-8 великих предметів або іграшок). Потім можна проводити заняття з індивідуальним роздатковим матеріалом (невеликі, різнорідні іграшки, предмети). Бажано, щоб іграшки були з яскраво вираженими індивідуальними особливостями, а також іграшки одного найменування, але різні за зовнішнім виглядом. Такий підбір забезпечує активізацію словника та розвиток зв'язного мовлення на основі використання прийому порівняння. Підбирати матеріал слід відповідно до кола знань про навколишнє, визначений програмою з кожній віковій групі. Вихователь ставить мету розглянути іграшку і розповісти про неї.

Зразок описової розповіді.

У мене дуже багато іграшок: ляльки, заєць, тигр, крокодил, слоненя, заводні машинки. Але більше всього я люблю ведмедика. Його подарував мені на день народження дядько Толя, коли мені було п'ять років. Я і назвала його Толею, полюбивши з першого погляду. У ведмежати темно-коричнева плюшева шерсть, а симпатична мордочка завжди висловлює здивування. Толя дивиться на світ круглими очима-намистинками, в яких там багато любові і добродушності. Червоний язичок трохи висунутий з рота, як ніби просить меду або іншого ласощі. Коли я була маленькою, то любила ховати ніс в теплу шубку ведмедика. Та й зараз, хоча мені вже одинадцять років, я часто беру Толю на руки, притискаюся до нього щокою, іноді так і засинаю разом з ним.

І ще я люблю робити уроки, Коли поруч сидить Толя, він немов допомагає мені краще думати. А якщо мій брат недбало кине ведмедика, Толя гаркає, висловлюючи своє невдоволення. Але це буває рідко, тому що не тільки я, але і все у нас в будинку дуже люблять пухнастого маленького друга.