18.Методика формування у дітей вміння ставити запитання.

Діти-дошкільнята дуже люблять ставити питання. В процесі пізнання питання відіграють важливу роль, тому можна без перебільшення сказати, що свідоме вчення, пізнання починається із запитання. Питання направляє пізнання дитини, спонукаючи пізнавальну активність, залучаючи до культури розумової праці. Для розвитку вміння ставити запитання використовуються різні вправи. Наприклад, відомий американський психолог Е.П. Торранс давав своїм учням картинки із зображеннями людей, тварин і пропонував задавати питання тому, хто зображений. Або спробувати відповісти на питання про те, які питання міг би задати тобі той, хто зображений на малюнку. Інше завдання - «Які питання допоможуть тобі дізнатися нове про предмет лежить на столі?» Ми кладемо на столик, наприклад, іграшковий автомобіль, ляльку і т.п.

19.Методика навчання дітей переказу.

Переказ - свідоме відтворення літературного тексту в усному мов¬ленні. Це — складна діяльність, в якій задіяно пам'ять, уяву, мислення дитини. Для виконання завдання з переказу, дитина має навчитись уваж¬но слухати літературний текст, розуміти основний його зміст, запам'ято¬вувати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту, свідомо, зв'язно та виразно відтворювати текст під час переказу.

Завдання педагога - підве¬сти дітей до активного, творчого наслідування чужого тексту, допомогти його засвоїти. Саме за таких умов наслідування літературного зразка стає поштовхом до власної активної мовленнєвої діяльності. Під час навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.

Заняття з переказу літературного твору - одне з найскладніших з-поміж інших мовленнєвих занять, оскільки один і той самий текст діти мають прослухати кілька разів, (здебільшого це перекази самих дітей).

У молодшій групі вихователь і діти на початку заняття-бесіди пригадують основні події, головних героїв добре знайомої казки, яку вони неодноразово слухали на заняттях або бачили виставу за її моти¬вами. Допоміжним матеріалом слугують ілюстрації, фігурки настільно¬го театру і обов'язково запитання. Вони мають бути побудовані так, щоб допомогти дитині відтворити центральну сюжетну лінію, по¬слідовність подій, окремі фрагменти тексту (пісеньки, діалоги, описові моменти тощо). Отже, потрібно ставити конкретні запитання, викорис¬товуючи спонукальні слова: «Розкажіть...», «Пригадайте, якими сло¬вами...».

Замість того, щоб вказувати малятам на якість переказу, бажано по¬давати конкретні поради-завдання. Наприклад: «Скажи таким голоском, як лисичка, щоб усім стало зрозуміло, яка вона хитрюща». У молодшому віці переказ - це, по суті, спільна розповідь казки (вихователь починає фразу, а діти її продовжують). Діти здебільшого, колективно переказу¬ють твір. Чим вони молодші, то активнішим і дієвішим має бути процес відтворення тексту. Так, малюки можуть виконувати звуконаслідувальні вправи, певні дії, показувати окремі рухи, одягати елементи костюмів та використовувати атрибути до казки. Обов'язково потрібно схвалювати дії дітей, які виявили бажання переказувати.

У середній групі на занятті з переказу у вступній частині вихова¬тель повідомляє про мету заняття, а також допомагає дітям пригадати твір. (Зміст тексту краще оновити в пам'яті дітей напередодні занят¬тя). Бесіду за змістом проводять із використанням наочного матеріалу. Вимоги до запитань залишаються такими самими, як і в молодшій групі, ускладнюються тільки художні тексти. Педагог включає в бесіду запи¬тання щодо характеру, настрою, стану персонажів, націлює дитину на вибір засобів виразного промовляння фраз: «Як потрібно сказати, щоб усі зрозуміли, що зайчик переляканий?» Якщо впродовж бесіди вихо¬ватель виявляє, що усвідомлення та відтворення окремих висловів із тексту викликає в дітей труднощі, він вибірково читає складні епізоди. Обов'язковим моментом є вказівки щодо вимог до переказу, а саме: нічого не забувати та нічого не додавати від себе; переказувати голосно, щоб усім добре було чути; змінювати голос за героєм, щоб було цікаво слухати; довго не думати над кожним реченням, щоб було зрозуміло. Вихователь має повторювати ці вимоги перед кожним наступним пере¬казом, поєднуючи зі схваленням: «Діти, ви звернули увагу, як добре розповідав Сашко. Він нічого не випустив і нічого не додав від себе», чи просто даючи вказівку: «Діти намагайтеся переказувати точно, нічо¬го не забувайте та нічого не додавайте від себе».

Дітям середнього дошкільного віку можна запропонувати розгорну¬тий словесний план (це може бути добірка ілюстрацій до тексту казки чи оповідання, яку діти з вихователем розміщують послідовно, або ж дитячі малюнки). План є перехідним пунктом до самостійного перека¬зування дитиною твору. Вихователь визначає основні напрями та спря¬мовує дитину, в разі якщо вона неспроможна самостійно переказувати, застосовує підказку, промовляє останню фразу або ставить навідні за¬питання. Найдоцільнішим для дітей середньої групи є переказ за роля¬ми чи за частинами (командами). Такі перекази спонукають дитину, яка ще не має достатнього досвіду розповіді, до самостійних мовленнєвих дій, привчають уважно слухати висловлювання інших. Починаючи з середньої групи, обов'язковим прийомом навчання є позитивна оцін¬ка та аналіз вихователем дитячих переказів, який здійснюють після кожного висловлювання, щоб запобігти помилкам наступного промов-ця. У завершальній частині заняття можна запропонувати дітям погра¬ти в казку. Таким чином, переказування може плавно перейти у гру-драматизацію.

У старшому дошкільному віці крім добре знайомих дітям казок та оповідань можна використовувати для переказу незнайомі тексти, які мають відповідати певним вимогам: бути невеликими за обсягом, з простим, легко відтворюваним сюжетом, яскравою, виразною мовою, по¬збавлені незнайомих та важких для промовляння слів. Текстами для переказу можуть бути, наприклад, казки М. Коцюбинського «Про двох цапків» та «Про двох кізочок», короткі казки та оповідання В. Сухомлинського, К. Ушинського.

Отже, вихователь сам добирає, якими методичними прийомами відпо¬відно до вікової групи вчити дітей переказувати художні тексти.