15.Методика використання різних видів театрів у дошкільному закладі

Види театралізованих ігор

1. Діти представляють виставу самі, як артисти; кожна дитина виконує свою роль (драматизація).

2. Розігрують літературний твір, героїв якого зображують за допомогою іграшок, озвучуючи їх ролі: настільного театру

3. З об'ємними чи площинними фігурками або так звані стендові театралізовані ігри (на фланелеграфі, екрані за допомогою картинок (часто вирізаних по контуру) показують казку, розповідь та ін)

4. Тіньовий театр .

5. Театр бибабо або верхові (лялька, порожня всередині, одягається на руку (в головку ляльки дитина поміщає вказівний палець, в рукави костюма - великий і середній, інші пальці притискає до долоні).

6. Театр за принципом маріонетки (водять по майданчику, сцені, смикаючи зверху за нитки, мотузки, закріплені на планках). Педагог навчає дітей, якими способами показувати руху ляльок (нахил, поворот, помахи рук), стежить за тим, щоб рухи і мова персонажів збігалися.

7. Пальчиковий

Матеріали: Для майстрування іграшок: коробки з-під молочних продуктів, банки з-під газованої води, поліетиленові пляшки та ін Попередньо вимиті, висушені, ці пакувальні матеріали (банки, пляшки) обтягаються тканиною, обклеюються папером, доповнюються деталями з хутра, шкіри, ниток, гудзиків тощо, що надає їм певний образ (Дід, Баба Яга, Коза-Дереза). Для театру бибабо іграшки в'яжуть, шиють, клеять з паперу (у яких загубилася пара).

Методика

- З раннього віку вчити дітей вслухатися в художнє слово, емоційно відгукуватися на нього. Частіше звертатись до потішок, жартів, віршів, в тому числі і таким, які спонукають дитину до діалогу («Був швець? - Був. - Шив чобітки? - Шив»);

- Виховувати у дітей інтерес - створювати спеціальні ситуації, в яких персонажі лялькового театру, образні іграшки вступають з дітьми діалог, розігрують сценки. Наприклад, зайчик (іграшка, надіта на руку вихователя) прийшов знайомитися з дітьми, читає їм вірші і т. д. На ігри молодших дітей стимулюючий вплив має показ інсценівок знайомих їм віршів («Машенька» А. Барто, «Про Маринку» М. Забіли та ін.) Вихователь втягує дітей третього і четвертого року життя в розігрування знайомих казок. На інтерес до театралізованим ігор у дітей середнього і старшого віку впливають зміст твору, включення їх в ситуацію театру, підготовки вистави, бажання показати виставу малюкам, батькам.

Педагогічне керівництво

В основу керівництва театром слід покласти роботу над текстом літературного твору. Р.І. Жуковська радила педагогу підносити дітям текст твору виразно, художньо, а при повторному читанні залучати їх до нескладний аналіз змісту, підводити до усвідомлення мотивів вчинків персонажів.

У старших групах перед театром проводиться бесіда за змістом. Педагог допомагає дітям розділити текст на смислові частини, в яких виявляються особливості поведінки персонажів. Наприклад, у казці «Теремок» кожна смислова частина пов'язана з появою нового персонажа. Кожен смисловий відрізок діти фіксують за допомогою фішки. Потім можна розділити смужку паперу на стільки частин, скільки відкладено фішок, і схематично зобразити зміст кожного відрізка: вийде піктограма. Перед театралізованої грою діти по піктограмі моделюють зміст кожного епізоду. Наприклад, епізод появи лисиці. Пропонується представити і розповісти, ніж у цей час були зайняті мишка, жаба, заєць, їжак, як підійшла лисиця до будинку і т. д. Питання педагога допомагають дітям зрозуміти зміни, що відбулися в поведінці і настрої мешканців теремка з появою лисиці. Увага дітей загострюється на тому, що робили персонажі, як робили, чому так робили.

Збагаченню дітей художніми засобами передачі образу сприяють етюди. Дітям пропонують зобразити окремі епізоди з прочитаного твору, наприклад, показати, як лисиця будувала крижану хатинку, а заєць - лубову. У казці про це йдеться всього в одному реченні, отже, діти самі повинні продумати поведінка персонажів, їх діалоги, репліки, а потім - програти. В іншому випадку потрібно вибрати будь-яку подію з казки і мовчки розігрувати його. Решта - глядачі-вгадують, який епізод представлений. Цікаві етюди, в яких діти виконують рухи під фрагменти музичних творів.

Помічаючи бідність виражальних засобів у когось з гравців, педагог нагадує про почуття, настрої героя в даній ситуації, вказує на допущені неточності («Лисиця, ти зраділа, коли тебе Журавель у гості запросив?»; «Наташа, згадай, як Жаба в теремку працювала не покладаючи лапок »). Питання, поради, нагадування привчають дитини стежити за своїм ігровим поведінкою, діяти узгоджено з партнерами, яскравіше зображати роль, використовуючи рухи рук, голови, тулуба, міміку, мовні виражальні засоби.

Організація театралізованої гри починається з відбору твори, в якому обов'язково беруть участь дошкільнята. Малюків вихователь захоплює емоційним розповіддю про те, як добре пограти в казку «Колобок». У старших групах зазвичай домовляються про двох-трьох складах «артистів», зайнятих у грі.

З метою засвоєння послідовності подій, уточнення образів персонажів організовується різноманітна художньо-творча діяльність: малювання, аплікація, ліплення по темі твору. Важливо, щоб у цій роботі розкрилися можливості всіх дітей. Старші дошкільники можуть працювати підгрупами (не більше 6 осіб). Кожна підгрупа отримує завдання, наприклад, виліпити фігурки персонажів так, щоб можна було з їх допомогою розіграти казку. Таким чином відпадає необхідність у спеціальному запам'ятовуванні тексту.