4.Специфіка етикету політика та юриста.

Культура міжособистісних стосунків у діловій сфері конкретизується бізнес-культурою і службовим етикетом. Бізнес-культура - система морально-етичних принципів ділової етики й етикету, які регулюють стосунки між людьми у процесі підприємницької чи комерційної діяльності, відображають рівень моральності бізнесу і культури ділового спілкування. Службовий етикет - сукупність найдоцільніших правил поведінки, які поліпшують стосунки між людьми у процесі їхньої професійної співдіяльності в будь-якій організації. Якщо бізнес-культура охоплює морально-етичні принципи ведення бізнесу (англ. business - справа, підприємство, заняття), зумовлені специфікою різних форм економічної діяльності, то службовий етикет поширюється на всі галузі людської діяльності - медицину, політику, науку, право, менеджмент тощо. Істотним виміром моральної культури суспільства у діловій сфері є професійна етика - система моральних вимог, яка ґрунтується на усвідомленні професійного обов´язку, дотриманні етичних норм, пов´язаних з його виконанням. Становленню професійної етики передував історичний поділ праці, внаслідок чого разом із загальновизнаними нормами моралі виникли професійні моральні субкультури, кожна з яких має свою специфіку, їх змістом є професійні кодекси моралі, в яких викристалізувалися оптимальні щодо виконання людиною своїх професійних обов´язків етичні принципи. Наприклад, професійна етика медпрацівника передбачає беззастережне дотримання імперативів "незашкодь", "твориблаго", принципу поваги до автономії особистості, правдивості, конфіденційності (лат. confidentіа - довіра) та ін.; етика юриста - гуманності, чесності, неупередженості, сумлінності, дотримання законодавства, мужності, кмітливості. Здебільшого професійна етика є безособовою, нормативною базою, специфіка якої детермінована професійним чинником. У підприємницькій та комерційній діяльності службовий етикет і професійна етика представлені корпоративною (лат. corporatio - зв´язок) етикою - етичним кодексом поведінки і спілкування, який гармонізує відносини між працівниками підприємств, фірм, організацій і передбачає моральну відповідальність суб´єктів підприємницької (комерційної) діяльності перед суспільством. Корпоративні етики утворюють морально-етичну основу національних бізнес-культур. Наприклад, стрижневими аспектами корпоративних етик багатьох західноєвропейських компаній е принципи порядності, відповідальності, корпоративної совісті, чесності. За Твердженням сучасного американського фахівця з корпоративної етики Р. Льюїса, етичний кодекс відносин співробітників підприємства, фірми обов´язково має містити принципи персональної та професійної етики, зокрема повагу до колег, надійність, чесність, справедливість, неупередженість, конфіденційність, старанність, ретельне виконання професійних обов´язків. Водночас кожна компанія, організація мають право на власну концепцію високих стандартів поведінки. Як свідчить практика, кодекс поведінки службовців у багатьох японських компаніях регулює ставлення співробітників до компанії, до роботи, до старших, колег і підлеглих, до себе. У ставленні співробітника до своєї організації він вимагає відданості і вдячності. Професійний обов´язок японського службовця полягає насамперед у сумлінній, старанній і відповідальній праці. Японська професійна етика також передбачає обережність, охайність, витримку, почуття гордості за свою роботу, глибоку повагу до колег, особливо до літніх людей. Не менш важливого значення у корпоративних кодексах надають турботі про здоров´я, бадьорість, психологічну врівноваженість співробітників. Істотною складовою корпоративної етики є моральна культура керівника або менеджера (англ. manage - керувати). Сучасний менеджер є представником групи професіоналів-управлінців, керівником певної організації. Від рівня його моральності залежать культура спілкування у колективі, морально-психологічний клімат у взаєминах між співробітниками. Функції і моделі менеджменту витримали кілька історичних трансформацій, відповідно до яких змінювалося уявлення про ділові якості і моральні чесноти управлінця. Лідерські якості сучасного успішного бізнесмена передбачають ініціативність, гнучкість, креативність, чесність, впевненість, урівноваженість, незалежність, амбітність, енергійність, стійкість, владність, агресивність, високий ступінь працездатності, прагнення до досконалості, обов´язковість, здатність завойовувати популярність і престиж, такт і дипломатичність, спроможність іти на ризик і брати на себе відповідальність, бути надійним, вміти жартувати і розуміти гумор. Однак історія формування менеджменту знає і негативні моделі керівництва: диктаторську, характерологічну, "термінаторську". У період становлення капіталістичної системи економіки промислове підприємство зазвичай очолював менеджер-диктатор - керівник, який застосував яскраво виражені диктаторські, авторитарні методи керівництва, вимагав від підлеглих беззастережної покори, що негативно позначалося на продуктивності праці. Мало чим відрізнялася модель керівництва менеджера -"термінатора". Щоправда, "термінаторський" стиль управління е більш жорстким і руйнівним, що проявляється насамперед у знищенні компетентних працівників. Керівник -"термінатор" "бажає найкращого, а виходить як завжди", недовірливий до інших, надто впевнений у собі, уперто ігнорує власну некомпетентність і девальвує компетентність підлеглих, створює плутанину у виробничих питаннях, доручаючи більш кваліфікованим працівникам прості завдання, недостатньо кваліфікованим - складні, що знижує загальну компетентність. Такий керівник послуговується у своїх діях інтригами, чутками, наклепами, доносами тощо, нещадно ставиться до працівників, ігноруючи їхні особистісні інтереси. Для характерологічної моделі керівництва притаманні надмірна емоційність керівника, нездатність стримувати свої емоції.