3. Етнологічні джерела та значення колискових трьох народів

В даному розділі ми окремо хочемо зупинитися на системі найдавніших уявлень та вірувань, щоб зрозуміти і пояснити саму природу перших колисанок. Народні уявлення складалися з елементів анімізму, тотемізму і фетишизму.

На основі анемічних вірувань прадавні люди пояснювали різноманітні фізичні стани – хвороби, лихоманки, сон (який уподібнювався до сакрального екстазу, відриву від усього земного – тобто втрата слуху, зору, нюху, мови). У трьох колисанках німецького, польського та українського народів ми знаходимо Сон як персоніфікований образ – результат найдавніших народних вірувань.

Тотемізм – сукупність уявлень та вірувань у надприродний зв'язок між людьми (племенем, общиною, родом) та окремими видами рослин, птахів і звірів. Тотемами-деревами були дуб, ясен, липа, явір, сосна та інші. В даній дослідницькій роботі описано колисанки українського народу, де колиску з малям розміщували на дубочку, липі. З німецького фольклору нам відомі факти поклоніння також цьому дереву. На жаль, нам не вдалося відшукати назви тотемів-рослин. Але в колисанках йдеться мова про три квіточки, які, як тотеми-рослини, принесуть щастя дитині.

Згідно теорії Рудольфа Штайнера деякі рослини мають біодинамічні властивості. У даних рослин є органи, завдяки яким вони мають зв'язок із зорями, планетами, розчиняють негатив, позитивно впливають на людину, оточення. Саме через них Господь Бог здійснює свою дію. Можливо і ці рослини мали на увазі наші пращури, коли співали колисанки [13].

Фетишизм – система уявлень про надприродні властивості предметів і речей та поклоніння їм. Усе зроблене з тотемів-дерев, тотемів-каменів, тотемів-тварин чи їх елементів ставало фетишами. На думку Е. Гайлора «фетишизм» у порівнянні з поняттям «анімізм» має вужче значення.

В даній дослідницькій роботі особливу увагу приділено колисковим пісням, які носять християнський характер. Ми зустрічаємо їх як у німецьких, так і в польських, українських колискових піснях. Головними персонажами даних колисанок є Ісус та Його Мати, ангели Божі. У своєму монологічному співі мати зображає народження та життя маленького Ісуса, як символа взірця Життя. Мати покладає надію, що її дитя буде таке ж чисте, чесне як Ісус.

Чільне місце займають в дитячому фольклорі колисанки, які мають побутовий характер. В них мати у своєму співі зображає дитину, соціальне та побутове життя. Дитячий фольклор, як невід'ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формував естетичні смаки дитини, становлячи морально-етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров'ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно-корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.

З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов'язане художнє явище, що дістало у фольклористів назву «дитячий фольклор». Коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і багатоманітне — за призначенням, тематикою та образною системою, формою, способом і часом виконання. Жанри дитячого фольклору мають різні джерела і виникали в різні історичні періоди розвитку народу. Так, деякі з них ведуть початок від народних обрядів та вірувань, сягають корінням у глиб віків.

Від дорослих до дітей перейшли і деякі твори пізнішого походження, також зазнавши при цьому певних змін. Чимало пісеньок, прозивалок, лічилок мають виразні ознаки дитячої творчості — безпосередність, емоційність, потяг до гри словами й звуками, таємничості й загадковості. Дитячий фольклор існував і певною мірою продовжує існувати як суттєва частина загальнонаціональної народної творчості, відбиває, як і інші її види, динаміку її життя і розмаїття форм.

Народні фольклористи та дослідники фольклору вважають дитячий фольклор одим із найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Для того, щоб зрозуміти витоки і генезис жанру, слід проаналізувати його найдавніші зразки. Спостереження доводять, що не лише образно-тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а, як і замовляння, привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла, сприяти її здоров'ю і швидкому ростові. 

ВИСНОВКИ

Художні цінності колискової пісні ґрунтуються на традиціях, що поєднують матеріальну й духовну культуру народу. Колискові, які багато століть передавалися від одного покоління до іншого, поступово набували змісту і форми, що найадекватніше відповідали законам дитячої естетики, яка й складалася не інакше, як на витворах цього жанру.

Питання вивчення та систематизації колискових пісень було, є і буде актуальним у всі часи. Коли народ хоче продовжити свою культуру, свої традиції і звичаї, він починає це робити з дитячого фольклору. Бо саме він закладає моделювання світогляду й естетичного смаку дитини, саме через нього відбувається й соціально-культурне пристосування, тобто прилучення дитини від самого народження до рідної мови та народних традицій, що є головними чинниками національного кодування.

В даній науково-дослідницькій роботі було розглянуто і досліджено більше 30 німецьких, польських та українських колисанок. Вони вивчались та порівнювались на предмет їхнього походження, значення, художньо-поетичного та музичного оформлення.

Дослідивши вказані вище колискові пісні трьох народів, ми дійшли висновку, що значна частина їх має анімістичне походження і сягає у древні часи. Це пов’язане зі світоглядом, віруванням наших предків. На нашу думку, анімістичні колискові виникали не лише у древній час, скажімо у часи Трипільської культури, а у значно пізніший час. Вони виникали, відображаючи їх світогляд, рівень свідомості.

Другу значну частину дитячого фольклорного жанру становлять соціально-побутові колискові пісні. Вони пов’язані з життям та оточенням дитини.

Чільне місце в дитячому фольклорі, за нашими дослідженнями, займають колискові, які носять християнський характер. Ми спостерігаємо це в колискових, де головними персонажами є Ісус, ангели Божі.

Ми находимо важливим, що до культурних паралелей колисанок Німеччини та України були долучені ще колисанки польського народу. Це дало нам змогу більш глибше та ґрунтовніше дослідити етнічні джерела колисанок, побут народів, їх світогляд. Ми переконалися у правильності твердження щодо взаємозв’язку джерел дитячого жанру на прикладі колисанок трьох народів в індо-європейському просторі.

Провівши on-line опитування, ми дізналися, що колискові пісні молодь знає, їм подобається дитячий жанр і будуть нести цю культуру далі по життю. Мої ровесники – це цілеспрямовані, свідомі, молоді люди, які мають мету в житті. Очевидно саме материнський спів колисанок заклав в них той позитив, який зараз мають мої ровесники. 

Завдання№2