2.2 Особливості лексичного розвитку дітей із знм

Дослідження Р.Є. Лєвіної, В.А. Ковшикової, Т.Б.Філічєвої, Г. В. Чіркіної показали, що розвиток мовлення дітей дошкільного віку із ЗНР проходить ізістотними відхиленнями від вікових нормативів[14; 27]. Порушення формування лексики в дітей з ЗНР проявляються в обмеженості словникового запасу, різкій розбіжності обсягу активного й пасивного словника, неточному уживанні слів, численних вербальних парафазіях, несформованості семантичних полів, труднощах актуалізації словника.

У роботах багатьох авторів ( Н. С. Жукової, В. Н.Єрьоміної, В. А. Ковшикової, І.Ю.Кондратенко, Р. І.Лалаєвої, Н.В.Серебрякової, Т. Б. Філічєвої, С.Н.Шаховської таін.) підкреслюється, що в дітей із ЗНР різного генеза відзначається обмежений словниковий запас[8; 6; 12; 28; 30]. Характерною ознакою для цієї групи дітей є значні індивідуальні відмінності, які багато в чому обумовлені різним патогенезом (моторна, сенсорна алалія, стерта форма дизартрії, дизартрія, затримка мовного розвитку й ін.).

Дошкільники із ЗНМ розуміють значення багатьох слів; обсяг їх пасивного словника близький до норми. Однак уживання слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликають великі труднощі. Бідність словника проявляється, наприклад, у тому, що дошкільники з ЗНМ навіть 6-літнього віку не знають багатьох слів: назв ягід (журавлина, ожина, суниця), риб, квітів (незабудка, фіалка, ірис, айстра), диких тварин (кабан, леопард), птахів (лелека, пугач), інструментів (рубанок, долото), професій (маляр, муляр, робітник, швачка), частин тіла й частин предмета (стегно, стопа, кисть, лікоть; манжета, фара, кузов) і ін. Особливо більші відмінності між дітьми з нормальним і порушеним мовним розвитком спостерігаються при актуалізації предикативного словника (дієслів, прикметників). Дошкільників із ЗНМ відчувають труднощі в називанні багатьох прикметників, що вживаються в мовленні їхніми однолітками (вузький, кислий, пухнатий, квадратний і ін.).У дієслівному словнику дошкільників із ЗНМ переважають слова, що позначають дії, які дитина щодня виконує або спостерігає (спати, мити, умиватися, одягатися, іти, бігти й ін.).Значно важче засвоюються слова узагальненого значення; слова, що позначають стан, оцінку, якість, ознаку й ін. Порушення формування лексики в цих дітей виражається в незнанні багатьох слів, так і в труднощах пошуку відомого слова, у порушенні актуалізації пасивного словника. Характерною рисою словника дітей із ЗНМ є неточність вживання слів, яка виражається у вербальних парафазіях. Розуміння й використання слова в мовленні дітьми із ЗНМ носить ще ситуативний характер.

Серед численних вербальних парафазій найпоширенішими є заміни слів, що відносяться до одного семантичного поля.

Серед замін іменників переважають заміни слів, що входять в одне родове поняття (лось — олень, лимон — апельсин, конвалія — тюльпан й ін.)

Заміни прикметників свідчать про те, що діти не виділяють істотних ознак, не диференціюють якість предметів. У замінах дієслів є невміння дітей диференціювати деякі дії (повзе – іде, воркоче – співає і т.д. )

Поряд зі змішанням слів по родовидових поняттях спостерігаються й заміни слів на основі інших семантичних ознак:

а) змішання слів у дітей з ЗНМ здійснюються на основі подібності за ознакою функціонального призначення:миска — тарілка, мітла — щітка; б) заміни слів, що позначають предмети, ззовні подібні: фонтан — душ;

в) заміни слів, що позначають предмети, об'єднані спільністю ситуації:ковзанка — лід, вішалка — пальто;

г) змішання слів, що позначають частину й ціле: комір — плаття, лікоть — рука;

ґ) заміна узагальнюючих понять словами конкретного значення:взуття — черевики, посуд — тарілки;

д) використання словосполучень у процесі пошуку слова:ліжко — щоб спати, щітка — зуби чистити;

е) заміни слів, що позначають дії або предмети, словами-іменниками:відкривати — двері , або навпаки, заміна іменників дієсловом: ліки — боліти.

Випадки значеннєвих замін відзначаються в дітей з ЗНМ і в шкільному віці.

Особливо стійкими є заміни дієслів:кує — молотить, косить траву — підріже траву, в'яже — шиє, купає — миє.

Характерної для дітей з ЗНМ є варіативність лексичних замін, що свідчить про більшу збереженість слухового контролю. На основі слухових образів слів дитина намагається відтворити правильний варіант звучання слова.

У дітей з нормальним мовним розвитком процес пошуку слова відбувається дуже швидко, автоматизовано. У дітей з ЗНМ, на відміну від норми, цей процес здійснюється дуже повільно, розгорнуто, недостатньо автоматизовано. При реалізації цього процесу відволікаючий вплив виявляють асоціації різного характеру (значеннєві, звукові).

Вербальні парафазії обумовлені також недостатньою сформованістю семантичних полів, структуризації одного семантичного поля, виділення його ядра й периферії.

Порушення розвитку лексики в дітей з ЗНМ проявляються й у більш пізньому формуванні лексичної системності, організації семантичних полів, якісній своєрідності цих процесів.

Як і в нормі, у дітей 7-8 років з ЗНМ так само відбуваються якісні зміни в співвідношенні синтагматичних і парадигматичних реакціях. Якщо в 5-6 років кількість синтагматичних асоціацій значно перевищує кількість парадигматичних асоціацій, то в 7 років парадигматичні асоціації переважають над синтагматичними. Однак ця перевага в дітей із ЗНМ не є настільки значною, як у дітей в нормі. В 7 років у дітей з нормальним мовним розвитком парадигматичні асоціації зустрічаються майже в 3 рази частіше, ніж синтагматичні, а в дітей з мовною патологією лише в 1, 5 рази частіше. Важливим є те, що в нормі до 7 років парадигматичні асоціації стають домінуючими серед усіх інших типів асоціацій. У дітей з ЗНМ до 7-8 років парадигматичні асоціації не стають домінуючими і становлять лише 25% усіх асоціацій. Це свідчить про те, що процес виділення ядра (центру) і периферії семантичного поля в дітей з мовною патологією значно затримується.

Про несформованість семантичного поля в дітей з порушеннями мовлення говорить і кількісна динаміка випадкових асоціацій. Навіть до 7-8 років у дітей з мовною патологією випадкові асоціації є дуже розповсюджені і домінують, хоча з віком їх кількість зменшується. У дітей з нормальним мовним розвитком до 7-8 років випадкові асоціації є одиничними[12, 28].

Таким чином, у дітей 5-8 років з ЗНМ відбувається як би паралельне збільшення синтагматичних і парадигматичних асоціацій, у той час як у дітей з нормальним мовним розвитком відзначається протилежна закономірність після 6 років: різке збільшення парадигматичних асоціацій і значне зменшення синтагматичних асоціацій.

У дітей 5-6 років усі парадигматичні асоціації носять характер аналогії, подібності (кішка - собака, стіл- стілець). До 7 років парадигматичні асоціації у всіх групах дітей стають більш різноманітними, вони виникають і на основі значень протиставлення (високо – низько, гарний – поганий, говорить – мовчить) і родовидових понять (дерево — береза, посуд– чашки). У дітей із ЗНМ домінуючими залишаються асоціації за аналогією (75%), утой час як у дітей з нормальним мовним розвитком до 7 років починають переважати відношення протиставлення.

Отже, у дітей із ЗНМ відзначається затримка у формуванні семантичних полів у порівнянні з нормою. Організація семантичних полів у дітей з ЗНМ має специфічні особливості.

1. Асоціації в дітей з мовною патологією більшою мірою, ніж у дітей з нормальним мовним розвитком, носять невмотивований, випадковий характер.

2. Найбільш важкою ланкою формування семантичних полів у дітей з порушеннями мовлення є виділення центру (ядра) семантичного поля і його структурна організація.

3. У дітей з ЗНМ спостерігається малий обсяг семантичного поля, що проявляється в обмеженій кількості значеннєвих зв'язків.

Труднощі виникають у дошкільників з ЗНМ при угрупуванні семантично близьких прикметників. Так, діти з ЗНМ часто допускають помилки при виборі зайвого слова із серії: короткий, довгий, маленький (короткий); високий, маленький, низький (низький)…

Це підтверджує несформованість семантичних полів, недостатній розвиток уміння порівнювати слова за їхнім значенням.

Підсумовуючи вищезазначене, можна відмітити, що лексична система у дітей із ЗНМ має певні особливості:

- недостатній обсяг словника (номінативний словник переважає над предикативним);

- труднощі в розумінні й вживанні слів з лексико-граматичною подібністю;

- труднощі засвоєння антонімії й синонімії;

- обмеженість і одноманітність у вживанні прикметників, тому що їхнє значення може бути розкрите тільки в контексті.