Розділ 2 порушення лексики у дітей із знм

2.1 Загальна характеристика рівнів знм

Порушення мовлення у дітей із ЗНМ зумовлені несформованістю або розладом на ранніх етапах онтогенезу власне мовленнєвих, психологічних і нейрофізіологічних механізмів при первинно збереженому слухові й інтелекті [17].

У зв’язку з цим, вважаємо за доцільне розглянути загальну характеристику рівнів ЗНМ у дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення. По ступеню важкості прояву дефекту умовно виділяють 4 рівня ЗНМ: 1-3 рівні виділені і описані Р.Є. Лєвіною, 4 рівень представлений у роботах Т.Б. Філічевої.

Перший рівень загального недорозвинення мовлення характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей, що розвиваються нормально, мовлення в основному сформоване. Діти 4-5 років, а іноді й старші, мають дуже обмежений активний словник, який складається з звуконаслідувань та звукових комплексів, що не зрозумілі оточуючим. Звукові комплекси часто супроводжуються відповідними жестами, що дає можливість зрозуміти дитину. Діти можуть користуватись окремими загальновживаними словами, але, як правило, ці слова мають спотворену складову структуру і звукове оформлення.Одним і тим самим за звучанням словом діти позначають різні предмети (наприклад: «зима» — це пора року, санчата, зимові розваги дітей, зимовий одяг).

Назви дій замінюються назвами предметів, назви предметів можуть замінюватись назвами дій. Діти не користуються морфологічними елементами для вираження граматичних значень. Домінують “кореневі” слова, в яких відсутні флексії, майже повністю відсутнє розуміння значень граматичних змін слів за одниною, множиною, родовою приналежністю тощо [19, 5].

Діти з І-м рівнем ЗНМ практично не володіють фразою. Треба зазначити, що діти розуміють звернене до них мовлення лише в контексті ситуації. Вони не розуміють значень багатьох слів. В імпресивному мовленні дітей суттєву роль відіграє лексичне значення слів, граматичні форми не враховуються.

У шкільному віці діти, які не говорять зовсім або, які перебувають на рівні лепетного мовлення, зустрічаються порівняно рідко. Найчастіше до 7-8 років вони досягають 2-го рівня мовного розвитку.

Отже, І-й рівень ЗНМ характеризується такими особливостями:

- активний словник у зародковому стані, він складається із звуконаслідувань, лепетних слів і лише невеликої кількості загальновживаних слів; значення слів нестійкі, недиференційовані;

- пасивний словник ширший, ніж активний, проте розуміння мовлення поза ситуацією досить обмежене;

- фразове мовлення практично відсутнє;

- здатність відтворювати звукову і складову структуру слова не сформована.

Другий рівень загального недорозвинення мовлення характеризується більш високою мовленнєвою активністю дітей. У дітей з’являється фразове мовлення, але воно спотворене в фонетичному і граматичному відношенні. Діти можуть більш - менш розгорнуто розповісти про знайомі події, про себе, сім’ю, відповідати на запитання, складати примітивну розповідь за малюнком.

На ІІ-му рівні ЗНМ словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. У словнику переважають іменники, пізніше з’являються дієслова. Кількість прикметників вкрай обмежена (для порівняння: у дітей із нормальним мовленнєвим розвитком в словнику у віці 2,5-3 роки налічується приблизно 40 прикметників, а загальна кількість слів становить до 1000-1200 слів). Діти не знають слів, що позначають найменування різних частин тіла (тулуб, лікоть, коліно, плече та ін.); назви тварин та їх дитинчат; назви різних професій; назви кольорів, форми, розміру; замінюють слова іншими, близькими за значенням. (Наприклад: мама шиє шапку, замість плете; вода — замість фонтан); навички словотворення у дітей відсутні [19, 8]. Іноді діти вдаються до пояснень неправильно названого слова жестами: панчоха – нога і жест надягання панчохи. Те ж саме відбувається при невмінні назвати дію. Нерідко діти заміняють потрібне слово назвою іншого подібного предмета, але при цьому додають заперечення «не»: помідор – «яблуко не».

Проте, активний словник розширюється, стає досить різноманітним, у ньому розрізнюються слова, що позначають предмети, дії, а нерідко і якості. Діти починають користуватися особовими займенниками, іноді прийменниками й сполучниками в елементарних значеннях.

Отже, для дітей з ІІ-м рівнем ЗНМ характерні такі особливості:

- активний словник поширюється за рахунок іменників, дієслів, деяких (здебільшого якісних) прикметників, прислівників, але залишається ще вкрай обмеженим;

- покращується розуміння мовлення, поширюється пасивний словник, виникає розуміння простих граматичних форм;

- порушена вимова значної кількості звуків;

- спостерігається грубе порушення складової будови слів, низький рівень фонематичних і артикуляційних можливостей, не готові до оволодіння звуковим аналізом і синтезом;

- зв’язне мовлення в зародковому стані, діти користуються простими, непоширеними реченнями;

- яскраво виражений експресивний аграматизм.

Третій рівень загального недорозвинення мовлення характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення зі значним лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням.

Словник дітей в якісному і кількісному відношенні вужчий, ніж у однолітків із нормальним мовленнєвим розвитком. Аналіз словникового запасу дітей дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: циферблат, бінокль, шпаківня, берлога). Діти неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у власному мовленні:

- неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка — сорочка, фонтан — душ);

- замінюють назви предметів, що подібні за призначенням (миска — тарілка, графин — пляшка);

- замінюють назви предметів на інші, що ситуативно пов’язані з ними (марка — конверт, каток — лід);

- частину предмету замінюють його назвою (стовбур — дерево, шнурки — черевики, пелюстки — квітка);

- замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (береза — дерево, посуд — тарілки);

- замість одного слова використовують словосполучення або речення (душ — кран з дірочками, шланг — воду лити);

- назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вишиває, плете — шиє; вирізує — рве;клює — стукає);

- не розуміють, плутають, не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, латати, зазирати та ін.) [24, 18].

Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий та ін.). Не розрізнюють і не називають форму предметів (квадратний, трикутний, овальний та ін). В словнику дуже мало узагальнюючих слів. У власному мовленні діти не використовують антоніми і синоніми. Багатозначні слова з переносним значенням часто не розуміють. Спостерігається порушення лексичної єдності слів. Треба зазначити, що словниковий запас дітей поповнюється за рахунок збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість слів, що мають абстрактне значення, поповнюється повільно і значно відстає від норми.

Діти використовують у мовленні різні займенники. Із прикметників уживаються лише ті, що позначають безпосередньо сприйняті ознаки предметів – величину, колір, форму, деякі властивості (солодкий, теплий, твердий, легкий). Мовлення збіднене через рідке вживання прислівників. Досить часто використовуються прийменники, особливо для вираження просторових відношень (в, до, на, під, за, з), але при цьому допускається велика кількість помилок, прийменники можуть опускатися, замінятися. Це свідчить про недостатнє розуміння значень навіть найбільш простих прийменників.

Недоліки в використанні лексики, граматики, звуковимови яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді-описах. Частина дітей може лише відповідати на запитання.

Отже, ЗНМ ІІІ-го рівня характеризується такими недоліками:

- розуміння мовлення в межах повсякденності;

- спостерігається імпресивний аграматизм;

- наявні стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних законів мовлення;

- спостерігається необізнаність в окремих словах і виразах, змішування смислових значень слів, близьких за значенням, неточне знання і недоречне використання багатьох слів з повсякденного побуту, переважають іменники і дієслова, велика кількість помилок при використанні простих прийменників, а складні прийменники майже не використовуються; - у монологічному мовленні діти використовують здебільшого прості речення, відзначаються труднощі й повне невміння будувати складні речення;

-у більшості дітей зберігаються недоліки вимовляння звуків і порушення складової будови слова;

- зазначається недорозвинення всіх фонематичних процесів, що уповільнює процес оволодіння навичками звукового аналізу, синтезу та грамоти;

-без спеціального корекційного навчання грамоти виникає багато помилок специфічного характеру, що є причиною неуспішності дітей у навчанні в школі [22, 9 ].

Багаторічне вивчення Т. Філічєвою мовлення 6-7-річних дітей дозволило встановити, ще одну категорію дітей, яка виявляється за межами вище описаних рівнів і може бути визначена як ІV-й рівень мовленнєвогонедорозвитку — нерізко виражене недорозвинення мовлення [20].

У дітей з ІV-м рівнем недорозвитку мовлення виявляються незначні порушення всіх його компонентів. Характерною своєрідністю є те, що, розуміючи значення слова, дитина не отримує в пам’яті його фонематичний образ і, як наслідок, спостерігається спотворення в різних варіантах: персеверації, перестановка звуків і складів, парафазії, опускання складів, додавання звуків і складів. Стійкими залишаються помилки при вживанні: іменників зі зменшено-пестливими суфіксами, іменників із суфіксами одиничності, іменників, що характеризують емоційно-вольовий і фізичний стан об’єктів, присвійних прикметників. Це дозволило виділити дітей з більш легкою формою ЗНМ в самостійну групу — четвертий рівень мовного недорозвитку [20].

Отже, спираючись на дослідження Р. Лєвіної та Т. Філічєвої ми охарактеризували І-ІІ-ІІІ-ІV-й рівні ЗНМ у дітей дошкільного віку та з’ясували специфічні особливості кожного рівня та їх компонентів.