Vstup_do_spetsialnosti

56. Для підготовки кваліфікованих менеджерів використовують теоретичні та практичні знання. Окрім вивчення наукового матеріалу стосовно управління з практичної точки зору застосовуються тренінгів, в структуру яких входять: ділові, рольові, імітаційні ігри та інші методи активного навчання.

Тренінг дозволяє моделювати систему соціальних взаємовідносин та взаємозв'язків. Тренінгова форма психологічної допомоги полегшує процеси саморозкриття, пізнання та дослідження себе й інших. Також він дозволяє учасникам отримати різноманітні реакції інших його учасників на свою поведінку, дозволяє більш широко побачити своє професійне життя та життя інших, особливо проблеми та труднощі. Широке впровадження таких тренінгів або окремих методів навчання в систему підготовки дасть можливість формувати такі особливості професійної діяльності менеджерів, що дозволяють успішно працювати в умовах ринкової економіки і підтримувати конкурентоздатність підприємства.

57-59. Важливим аспектом оптимізації вузівської підготовки в даний час є посилення практичної спрямованості навчання, необхідність випуску, насамперед, широко профільних фахівців, які володіють у той же час ґрунтовними вузькоспеціальними знаннями і навичками. Однак головним напрямком у підготовці фахівців у вищій школі стає орієнтація не тільки на професійну, але й особистісну складову, що дозволить випускнику ВНЗ, відповідно до змін у сфері трудових відносин, в міру необхідності виявляти ініціативу, гнучкість, самоудосконалюватися та ін. При цьому особливого значення набуває загальнокультурна підготовка фахівця, формування гуманності особистості, як основи її всебічного розвитку, становлення її громадянської позиції, здатності до відповідальних дій, співробітництва з іншими людьми, що, нарешті, приведе до інтеграції суспільства.

60. Культура включає в себе: результати конкретної діяльності (знаряддя праці, твори мистецтва); засоби спілкування людей (мораль і право); характерні особливості свідомості (моральне, естетичне); здібності людей, які реалізуються у їх діяльності (знання, уміння, навички). У конкретних сферах суспільного життя культура характеризує різні особливості свідомості, поведінки та діяльності людей. Культурі притаманні цілісність, спадкоємність у засвоєнні досягнень та традицій, взаємозв’язок загальнолюдського та національного. Оволодіння всім багатством культури людства лежить в основі системи виховання та освіти. Таким чином, культура людини – це засвоєний досвід поведінки, відношень, спілкування, який повсякденно проявляється та визнаний у існуючому соціальному середовищі.

61. Структуру культури можна виділити два класи елементів. Перший клас включає в себе ідеї, цінності, які спрямовують і координують поведінку і свідомість людей в їх групової та індивідуальної життя. Другий клас елементів складається з соціальних інститутів і установ культури, завдяки яким ці ідеї та цінності зберігаються і поширюються у суспільстві, доходять до кожного його члена. Якщо перший клас елементів характеризує культуру як систему еталонів суспільної поведінки людей, то другий - як систему, що здійснює соціальний контроль над цінностями та ідеями. До останнього класу належать системи освіти і освіти, засобів масової інформації та комунікації, різні види культурного сервісу.

Культуру прийнято поділяти на матеріальну і духовну. Матеріальну культуру утворюють продукти матеріального, а духовну продукти духовного виробництва. Але їх відмінності в жодному разі не можна перебільшувати хоча б тому, що предмети духовної культури завжди так чи інакше уречевлюють, матеріалізуються, а матеріальна культура несе в собі людську думку, досягнення людського духу. Вони пов'язані між собою так, як і дві позначені вище області виробництва-матеріального і духовного, причому перше к в кінцевому рахунку грає в системі суспільного життя провідну, визначальну роль.

62. Економічна підготовка молоді включає в себе економічне виховання і економічну освіту. Економічне виховання – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток економічного мислення через формування економічних знань, умінь і навичок, виховання економічно значущих якостей особистості тощо. Основу економічного виховання особистості учня складає економічна освіта.

Економічна освіта учнівської молоді на сучасному етапі має такі основні цілі:

• Ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо).

• Формування в учнів економічного мислення.

• Формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення.

• Проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

63. Соціологічна підготовка:

• Здатність враховувати та застосовувати у практиці професійної роботи основні економічні закони, екологічні принципи, навики соціокультурної компетенції.

• Уміння враховувати процеси соціально-політичної історії України, правові засади та етичні норми у виробничій та громадській, суспільно-політичній діяльності.

• Здатність до самонавчання та продовження професійного розвитку.

• Навички спілкування, включаючи усну та письмову комунікацію українською мовою та принаймні однією із поширених європейських мов.

• Навички взаємодії із іншими людьми, уміння роботи в командах професіоналів різного профілю.

• Уміння організації власної діяльності та ефективного управління часом.

68. Теорія управління - наука про принципи і методи управління різними системами, процесами і об'єктами.

Основами теорії управління є кібернетика і теорія інформації.

Суть теорії управління: на основі системного аналізу складається математична модель об'єкта управління (ОУ), після чого синтезується алгоритм управління (АУ) для отримання бажаних характеристик протікання процесу або цілей управління.

Дана область знань добре розвинена і знаходить широке застосування в сучасній техніці. У соціально-економічних системах теорія управління присвячена прийомам і методам аналізу, прогнозу і можливостям регулювання діяльності різних спільностей людей (світового співтовариства, регіональних об'єднань, націй, суспільно-господарських груп). Теорія управління, як будь-яка наука, має свою методологію та методичне забезпечення. Однак в області природознавства і техніки теорія управління має набагато більше успіхів, ніж у соціально-економічній сфері, де, очевидно, діє обмеження, що випливає з принципу - "система не може пояснити саму себе".

Теорія рішень — царина досліджень, яка математичними методами досліджує закономірності вибору людьми найвигідніших із можливих альтернатив і має застосування в економіці, менеджменті, когнітивній психології, інформатиці та обчислювальній техніці.

71. Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпечення етичної поведінки, а саме:

• Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань і правил етики працівників організації. Наприклад, етичними нормативами забороняються хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необгрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо.

• Створення комітетів з етики, основне завдання яких полягає в тому, щоб оцінювати повсякденну практику з позиції етики та етичної поведінки. На невеликих підприємствах цю функцію може виконувати спеціаліст з етики бізнесу (адвокат з етики).

• Проведення соціальних ревізій, призначених вивчати вплив соціальних чинників на організацію.

• Організація навчання етичній поведінці керівників і підлеглих.

• Постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо. Проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

72. Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всі сфери економіки. Він дає відповіді на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів у народному господарстві.

Ринок праці — ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми — виробники товарів та послуг (працедавці) — потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці — ставка заробітної плати — та обсяг використання праці.

Багато дослідників трудової кар'єри виокремлюють тай групи факторів:

• об'єктивні, пов'язані з науково-технічними та соціально-економічними умовами;

• суб'єктивні, пов'язані з перебудовою інтересів працівника, зміною його орієнтації і власне ухваленням рішення про зміну місця;

74. Гаряча необхідність в раціональній організації самодіяльності індивіда, створенні особистісних передумов до виконання управлінських функцій викликала дедалі більш складну людську діяльність.

Самоменеджмент – система, до котрої цілком підходить визначення «керована анархія». Самоменеджмент спрямований на суб'єкт управління і розкривається такими поняттями, як самоврядування, самоорганізація, саморегуляція, самовиховання.

Це багаторівневий процес самодіяльності, підвищення особистості. Він має зміну станів, якостей. Ефективний самоменеджмент «вписаний» в людську природу (біоритми, генетична програма), тісно пов'язаний з організацією (людей, речей, ідей, відносин), соціальним управлінням.

Він передбачає випереджувальний відбиток дійсності.

Самоменеджмент – це спосіб організації життя. Його не можна сприймати як елементарний набір тих чи інших правил, зафіксованих життєвою мудрістю в прислів'ях і приказках. Він виходить їз факту унікальності індивідуального життя. Збудований на плюралістичних системах цінностей, ві тісно стикається із релігійним способом організації життя, особливо у плані пошуку нових можливостей, зміцнення духу, і волі, спрощення неадекватних бажань, збагачення життєвих уявлень.

Самоменеджмент завжди ситуаційний, він руйнує будь-який стереотип. Це мистецтво відкривання себе у світі.

Таким чином самоменеджмент надає опосередкований вплив і на кар'єру – через підвищення ділового потенціалу працівника.