2)Суспільні відносини в стародавній Греції

А)формування суспільної нерівної нерівності и виникнення рабства

На протязі дня чоловіки зазвичай приймали участь у декількох спортивних змаганнях, а також азартних іграх (гра в м’яч, кості), у боях півнів. Жінка, за звичаєм, могла виходити з дому тільки у супроводі рабів. Рабині несли за хазяйкою парасольку від сонця, раби – розкладний стілець.

Греки надавали особливого значення фізичній красі та здоров’ю, тісно пов’язуючи їх з красою душі та розуму. Суспільство дуже піклувалося про підтримання здоров’я та,особливо, гігієни.

Однією із найважливіших рис суспільного життя греків була дружність та гостинність, що переходила у державний обов’язок. Гостинність перетворювалась в інститут проксенії – праобраз дипломатичної служби. При переїзді до іншого міста грек ставав чужинцем у сусідній державі. Проксени (представники держави у іншому полісі) захищали їх інтереси, надавали їм житло, одяг.

Становлення рабовласницьких держав в Древній Греції відбувалося як результат інтенсивного розкладання родоплемінного ладу, майже повного розпаду первісної общини.

Розкладання родоплемінного ладу і зростання населення при обмеженості території породили інтенсивну колонізацію, в результаті якої в VIII-VII ст. до н. е.. зложилася велика грецький світ. До нього входили прибережні області Малої Азії, узбережжя Чорного моря, Північно-Східна Африка, південь Апеннінського півострова і Сицилія.

У VIII-VI ст. до н. е. відбувається і важлива зміна в організації виробництва - починає формуватися рабство класичного типу, до V ст. до н. е. прийняло повсюдний характер. Цей процес був пов'язаний з розвитком товарного виробництва.

Війни, піратство, торгівля рабами (основні джерела рабства) забезпечили різке збільшення кількості рабів. У V ст. до н. е. раби використовуються в усіх сферах виробництва, стають основною робочою силою і остаточно позбавляються всіх прав. Особливо активно працю рабів застосовувався у ремісничих майстерень - ергастерії. Серед ремісничих майстерень переважали дрібні (від двох до десяти рабів), проте існували й досить великі ергастерії, в яких використовувалася праця приблизно 50-100 рабів. Особливо масштабною була застосування рабської праці в гірничій справі.

Грецькі селяни, як правило, всією сім'єю обробляли землю, використовуючи як допоміжний, праця 1-7 рабів; застосовувався також найману працю, особливо під час сезонних робіт.

Дуже активно рабів використовувалися як домашня прислуга, секретарі та ін

Правове становище рабів

Раби, що становили більше ніж третину всього населення Афін, були абсолютно безправними членами давньогрецького держави. Рабами ставали:

1) за народженням,

2) за вироком суду щодо невдячного метеку або вільновідпущеника,

3) захоплені в полон. Раби могли належати як полісом, так і приватним особам (до IV ст. До н.е. Більшість афінських громадян володіло 3-4 рабами).

Праця рабів широко використовувався в сільському господарстві, в роботах по дому, у ремісничих майстерень, в гірничій справі, морських перевезеннях, будівництві та ін

працю. У цілому ж експлуатація рабської праці на ті часи приносила досить великий прибуток.

У суді раб міг поставати лише на вимогу при розгляді звинувачень у політичних злочинах, свідчення в цих випадках бралися обов'язково під тортурами. Зустрічалися випадки відпустки рабів на волю, або їх викупу. Вільновідпущені раби за своїм соціальним становищем прирівнювалися до метеків.

Пан повинен був піклуватися про своїх рабів, так само як і про своє худобі, як про своїх робочих інструментах.

Б) Характеристика вільних станів

Найповнішою правоздатністю володіли афінські громадяни (аналогічна категорія громадянства була і у всіх інших полісах Еллади). За законом 451 р. до н. е.. громадянином міг вважатися афінянин, народжений від перебування в законному шлюбі батьків, кожен з яких був афінським громадянином. Юнаки протягом двох років (з 18 до 20) зобов'язані були пройти військову службу. Тільки після служби громадяни мали право бути присутніми в зборі. Цивільні списки велися органами самоврядування - демотами; загальний контроль здійснював буле. За кожним залишалося право оскаржити неправильний, з його точки зору, запис про громадянство.

Права громадянства виявлялися передусім у політичній сфері, тобто в можливості брати участь у діяльності органів влади, управління і суду. У комерційному обороті, в угодах воно майже не давало переваг. Громадянин мав право на місце в громадському театрі, на релігійних церемоніях, право на видачі в особливих випадках з громадських фондів. Крім військової, афінські громадяни несли натуральні та грошові (податкові) зобов'язання перед полісом. Обов’язки афінських громадян полягали в тому, що кожен повинен був берегти своє майно і працювати на земельній ділянці, приходити на допомогу полісу всіма своїми засобами за надзвичайних обставин, захищати рідний поліс від ворогів зі зброєю в руках, підкорятися законам і виборним органам влади, брати активну участь у суспільному житті, поважати батьківських богів.

Найбільш суттєвими правами громадянина були право на свободу та особисту незалежність від будь-якої іншої людини; право на земельну ділянку на полісній території та економічну допомогу від держави у випадку матеріальних труднощів, право на носіння зброї і служби в ополченні, право на участь у справах держави (у народних зборах, раді, виборних органах); право на шанування і захист вітчизняних богів; право на захист і заступництво афінських законів.

(Правове становище вільних осіб, які не були громадянами)

Метеки - в Стародавній Греції - клас неповноправних жителів Аттики. Метеки були іноземці, поселилися в Аттиці на тривалий час або назавжди. Кожен іноземець після закінчення розумного терміну зобов'язаний був вписатися у лави метеків. Крім того, в клас метеків надходили відпущені на волю раби

Метеки були особисто вільні, але не були громадянами і не користувалися їхніми правами. Вони не могли, наприклад, ні займати громадських посад, ні подавати голос на народних зборах, ні здійснювати публічних жертвоприношень. Вони не мали також права вступати в законний шлюб з громадянками і набувати нерухому власність, тобто вони не мали права володіти землею, а могли мати тільки рабами та рухомим майном

Хоча метеки і мали правами на повну охорону закону їх особи та майна, злочини відносно їх розцінювалися як менш важливі: так, за вбивство метеку покладалася не страта, а лише каторжні роботи.

Нарівні з громадянами метеки несли військову службу, причому ті з них, які мали відповідний ценз, служили гоплітамі. Проте, навіть маючи відповідний ценз, вони не могли бути допущеними до служби у кінноті.

Окремою категорією населення Стародавньої Греції слід вважати іноземців. На відміну від метеків, вони не були натуралізовані у грецькому суспільстві. Вони мали всі права в комерційному обороті, користувалися захистом влади і права, але не несли жодних цивільних обов'язків (крім сплати торгових зборів і податків) і тим більше не мали політичних прав.