- •1 Стан безпеки праці в світі
- •2 Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •3 Соціальний діалог в європейському союзі з україною.
- •5 Міжнародна організація праці
- •6. Міжнародна агенція з автономної енергії
- •7 Всесвітня організація з охорони здоров*я
- •8. Основні конвенції моп в галузі охорони праці
- •9 Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •10 Безпека праці в україні
- •11. Основні законодавчі та нормативно правові акти про охорону праці.
- •12 Системи менеджменту гігієни і безпеки праці
- •13 Політика в галузі охорони праці
- •14 Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварі
- •15 Функціональні обов*язки з охорони праці керівників посадових осіб і фахівців підприємств
- •16 Оцінка стану безпеки праці в організації
- •17 18 - Дотримання вимог охорони праці
- •19 Служба охорони праці місцевих держаних адміністрацій органів місцевого самоврядування
- •20 Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих та небезпечних факторів
- •24 Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •25 Запровадження Системи управління охороною працінапідприємствах
- •26 Визначення причин нещасного випадку
- •27 Методи дослідження виробничого травматизму
- •28. Профілактика нещасних випадків
- •29 Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •30 Шляхи попередження травматизму
- •31 Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •32 Розслідування та облік нещасних випадків
- •33 Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •34 Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •35 Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •36 Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •37 Організація безпечної роботи електроустановок
- •38 Особливості заходів електробезпеки
- •39 Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •40 Особливості безпеки праці під час вантажно-розвантажувальних робіт
- •41 Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •42 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
- •43. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил
- •44 Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук
- •45 Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони
- •46 Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •49. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •50 Проведення медичних оглядів працівників певних категорій
- •51 Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень
- •52 Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці
- •53 Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •58 Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
- •59. Державний пожежний нагляд
- •60. Первинні засоби гасіння пожеж
- •61. Пожежна техніка для захисту об'єктів
- •62 Основні положення про первинні засоби пожежогасіння на об’єктах
- •65 Пожежна сигналізація
- •66 Системи оповіщення про пожежу
- •67 Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •68 Попередження пожеж і пожежний захист
- •69 Загальні вимоги пожежної безпеки
- •70 Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •71 Класифікація вибухо- та пожежнонебезпечних зон
- •72. Класифікація будівель і споруд за вогнестійкістю
- •73 Протипожежні перешкоди
- •74. Основні приничи виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні.
- •75. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •76. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •77. - 78Суб'єкти та об'єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •80. Страхові експерти з охорони праці, їх функції та повноваження
- •81. . Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду.
- •82 Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов*язки та права суб*єктів страхування від нещасних випадків.
- •83. Обов*язки Фонду. Права та обов*язки застрахованої особи. Права та обов*язки роботодавця як страхувальника
- •84. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •85. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності.
- •86. Контроль стану умов праці.
- •87. Методика контролю стану умов праці.
- •88. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці..
- •89. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях.
5 Міжнародна організація праці
Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.
Загальна інформація[ред. • ред. код]
В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 185 країн.
МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й охорони здоров'я.
Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.
МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.
Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального діалогу, трудового законодавства, гендерної рівності у сфері праці, профілактикою ВІЛ-СНІДу на робочих місцях.
6. Міжнародна агенція з автономної енергії
Міжнаро́дна аге́нція з а́томної ене́ргії або МАГАТЕ (англ. International Atomic Energy Agency) є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в області мирного використання ядерної технології.
Цілі і напрямки діяльності[ред. • ред. код]
Статут Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) ухвалили 26 жовтня 1956 року на міжнародній конференції, яку проводили в штаб-квартирі ООН. Агентство почало існувати у Відні з 29 липня 1957 року. 14 листопада 1957 року Генеральна Асамблея ухвалила угоду щодо відносин між МАГАТЕ і ООН.
Згідно з Статутом двома основними цілями діяльності МАГАТЕ є контроль за мирним використанням атомної енергії і забезпечення того, що допомогу МАГАТЕ не буде використано у військових цілях.
МАГАТЕ встановлює стандарти ядерної безпеки і захисту довкілля, надає країнам-членам технічну допомогу, а також заохочує обмін науковою і технічною інформацією щодо ядерної енергії.
Однією з важливих функцій Агентства є забезпечення того, що ядерні матеріали і обладнання прямого та подвійного викоростання не використовуватимуть для військових цілей. Система гарантій МАГАТЕ базується на суворому контролі за використанням ядерних матеріалів, які здійснюють на місцях інспектори МАГАТЕ.
МАГАТЕ надає поради і практичну допомогу урядам різних країн щодо здійснення програм використання атомної енергії. Головна ціль цих програм — сприяти передачі навичок і знань для того, щоб країни могли здійснювати атомні програми ефективніше і безпечніше. Агентство пропонує радників й обладнання, навчає спеціалістів.
МАГАТЕ збирає інформацію стосовно кожного аспекту ядерних технологій і поширює її за допомогою своєї Міжнародної ядерної інформаційної системи у Відні. Разом з ЮНЕСКО Агентство керує Міжнародним центром теоретичної фізики в Трієсті, Італія, а також утримує три лабораторії для вивчення можливого практичного застосування принципів ядерної фізики. Агентство співпрацює з ВОЗ щодо проблем використання радіації в медицині і біології.
Нерозповсюдження ядерної зброї[ред. • ред. код]
Найважливіший напрям діяльності МАГАТЕ — забезпечення нерозповсюдження ядерної зброї. У 1968 році 102 країни підписали договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). За Договором про нерозповсюдження ядерної зброї на МАГАТЕ покладена перевірка виконання зобов'язань його учасників. Контрольні функції Агентства — так звані гарантії МАГАТЕ — мають за мету не допустити в країнах, що не володіють ядерною зброєю, переключення ядерних матеріалів з мирного застосування на створення ядерної зброї. Перевірка може відбуватися тільки на основі угоди з державою, в якій повинна проводитися інспекція. Укладання угоди з МАГАТЕ про застосування гарантій є обов'язковим для держав, що не володіють ядерною зброєю та приєднались до ДНЯЗ, і обумовлене статтею ІІІ ДНЯЗ. Повномасштабний контроль МАГАТЕ за всіма ядерними матеріалами в усій мирній ядерній діяльності розповсюджується на десятки країн світу, включаючи держави з розвиненою ядерною промисловістю. У добровільному порядку під гарантії Агентства поставили також окремі ядерні установки США, Великобританія, Франція, Китай, Росія. Досі діє 225 угод про гарантії з 141 державою.
Структура організації
Керівними органами МАГАТЕ є Генеральна конференція, Рада керівників, Секретаріат.
Генеральна конференція — найвищий орган агентства. Складається з представників всіх країн, що входять в організацію, обирає Раду керівників і контролює роботу секретаріату, обирає генерального директора.
Генеральна конференція скликається один раз на рік.
Рада керівників складається з 35 розпорядних директорів, є виконавчим органом агентства. Він правомочний ухвалювати рішення, обов'язкові для виконання всіма країнами-членами МАГАТЕ. Рада керівників зазвичай збирається п'ять разів на рік.
Секретаріат — адміністративний орган, має в своєму складі відділ ядерної енергії і безпеки, що відає питаннями ядерної енергетики і реакторів, ядерною безпекою, захистом довкілля і науково-технічною інформацією, відділ наукових досліджень ізотопів, відділ технічної співпраці і відділ адміністрації. На Секретаріат, який очолює Генеральний директор, покладається обов'язок здійснення програми МАГАТЕ після її затвердження Радою і Генеральною конференцією.
Генеральний директор обирається строком на 4 роки.
Штаб-квартира МАГАТЕ розташована у Відні. Крім того, МАГАТЕ має регіональні відділення в Торонто, Женеві, Нью-Йорку і Токіо, лабораторії в Австрії і Монако і дослідницький центр в Трієсті, яким управляє ЮНЕСКО.
