49. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу

До шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, відносяться: несприятливі кліматичні (мікрокліматичні) умови у повітрі робочої зони; напружені зорові роботи; інтелектуальні навантаження; монотонність праці; нервово-емоційна напруженість праці; невідповідність ергономічних показників робочого місця діючим вимогам; фізична важкість виконуваної роботи (статичні та динамічні навантаження на кістково-м’язовий апарат людини); шуми; ультразвук та інфразвук; вібрації; електромагнітні поля промислової частоти; електромагнітні випромінювання радіочастот; електромагнітні випромінювання оптичного спектру (ультрафіолетові або інфрачервоні) від природних, або штучних джерел тощо.

Аналіз умов праці слід розпочати з характеристики приміщення і робочого місця, далі, з точки зору виробничої санітарії та гігієни праці, проаналізувати існуючі та вибрати оптимальні параметри мікроклімату, забрудненості повітряного середовища, освітленості, шумів, електробезпеки тощо; навести перелік шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які супроводжують працю на даному робочому місці; вказати можливе джерело утворення цих факторів.

Проводити аналіз умов праці на робочому місці слід за таким планом:

1 Організація робочого місця

2 Мікроклімат виробничих приміщень

3 Шкідливі речовини в повітрі робочої зони

4 Освітлення

5 Шум, вібрація, ультразвук, інфразвук.

6 Виробничі випромінювання

– випромінювання оптичного діапазону - ультрафіолетові (УФВ), лазерні (ЛВ), інфрачервоні (ІЧВ);– електромагнітні випромінювання (ЕМВ) НЧ. ВЧ, УВЧ, НВЧ діапазонів;– іонізуючі випромінювання.

7 Важкість праці та напруженість праці

8 Небезпека ураження електричним струмом

50 Проведення медичних оглядів працівників певних категорій

З метою зниження рівня професій­ної захворюваності, збереження здо­ров'я працюючих пе­редбачено обов'язкове проведення попереднього та періодичних медич­них оглядів працюючих.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпе­чити фінансування та організувати проведення попереднього і періодичних медич­них оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливи­ми та небезпечними умовами праці. Порядок прове­дення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в га­лузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в уста­новленому законом порядку притяг­нути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медич­ного огляду, до дисциплінарної від­повідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

На час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній за­робіток.

Медичний огляд — це огляд пра­цівників спеціальною комісією лікарів з обов'язковими лабораторними, клі­нічними і функціональними досліджен­нями з метою визначення можливості допуску до конкретної роботи (про­фесії) за станом здоров'я, а також па­тологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і пере­шкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд — це огляд, який проводиться при прийнят­ті (або переведенні) на роботу, де є вплив шкідливих речовин та несприят­ливих виробничих факторів, для виз­начення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності конкретно обраній професії.

Мета періодичних медич­них оглядів— цілеспрямоване плано­ве спостереження за станом здо­ров'я працюючих і виявлення перших ознак професійних захворю­вань, а також своєчасне виявлення симптомів загальних захворювань, що потребують амбулаторного або стаціонарного лікування. Проведення періодичних медоглядів передбачає чітку організацію та взаємодію вели­кої кількості працівників, щоб прове­сти їх з мінімальними затратами ро­бочого часу і максимальною користю для здоров'я працюючих.

Санітарно-епідеміологічна стан­ція разом з роботодавцем або упов­новаженим ним органом підприєм­ства визначає контингент осіб, які підлягають медичним оглядам.(один раз на два роки)

Безпосередньо на підприємстві служба охорони праці та відділ кадрів складають поіменний список осіб, які підлягають періодичному медичному огляду, і затверджують цей список у власника підприємства.

Роботодавець укладає договір з лі­кувально-профілактичним закладом і за рахунок коштів підприємства орга­нізує проведення медичних оглядів.

Лікувально-профілактичний за­клад (медико-санітарна частина, по­лік­лі­ніка, лікарня) за наявності списку робітників, які підлягають медичним оглядам, складає календарний план цієї роботи і видає наказ про створен­ня комісії для проведення медоглядів. Очолює комісію заступник головного лікаря лікуваль­но-профілактичного закладу, який має підготовку з професійної патології. Календарний план (план-графік) узго­джується з роботодавцем і санепідстанцією. Роботодавець видає наказ щодо проведення медичних оглядів, забез­печує і несе відповідальність за своє­часну і організовану явку працівників на них.

Основною відповідальною осо­бою, яка проводить попередні та пе­рі­­о­ди­ч­ні медичні огляди, є дільничний терапевт (цеховий або терто­ріаль­ний).

Результати періодичних медичних оглядів заносяться в амбулаторну картку хворого. До цієї ж картки вно­сять і дані попереднього медичного огляду.

Крім записів у медичній картці, на кожного робітника, який підлягає дис­пансерному спостеріганню, заповню­ється контрольна картка.

Після огляду стосовно кожного оглянутого лікарі, які проводять ме­дичний огляд, намічають лікувально-оздоровчі заходи:

 динамічне спостереження і необхідне лікування осіб, у яких вияв­лено не гостро виражені відхилення з боку органів і систем;

 направлення на стаціонарне і са­наторно-курортне лікування;

 тимчасове переведення за ста­ном здоров'я на іншу;

 переведення на роботу з полегше­ними умовами;

 направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для переве­дення на інвалідність.

Лікувально-профілактичний за­клад разом із санітарно-епідеміоло­гічною станцією щороку узагальнює результати періодичних медичних оглядів. Узагальнені матеріали у ви­гляді заключного акта повинні містити відповідно кількість осіб до кожного з вищеперерахованих пунктів:

Заключний акт складається у 4-х примірниках і передається для вико­нання і контролю роботодавцеві, у профком підприємства, до санепідем­станції, а один примірник залишається в лікувально-профілактичному закладі.