- •1 Стан безпеки праці в світі
- •2 Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •3 Соціальний діалог в європейському союзі з україною.
- •5 Міжнародна організація праці
- •6. Міжнародна агенція з автономної енергії
- •7 Всесвітня організація з охорони здоров*я
- •8. Основні конвенції моп в галузі охорони праці
- •9 Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •10 Безпека праці в україні
- •11. Основні законодавчі та нормативно правові акти про охорону праці.
- •12 Системи менеджменту гігієни і безпеки праці
- •13 Політика в галузі охорони праці
- •14 Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварі
- •15 Функціональні обов*язки з охорони праці керівників посадових осіб і фахівців підприємств
- •16 Оцінка стану безпеки праці в організації
- •17 18 - Дотримання вимог охорони праці
- •19 Служба охорони праці місцевих держаних адміністрацій органів місцевого самоврядування
- •20 Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих та небезпечних факторів
- •24 Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •25 Запровадження Системи управління охороною працінапідприємствах
- •26 Визначення причин нещасного випадку
- •27 Методи дослідження виробничого травматизму
- •28. Профілактика нещасних випадків
- •29 Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •30 Шляхи попередження травматизму
- •31 Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •32 Розслідування та облік нещасних випадків
- •33 Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •34 Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •35 Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •36 Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •37 Організація безпечної роботи електроустановок
- •38 Особливості заходів електробезпеки
- •39 Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •40 Особливості безпеки праці під час вантажно-розвантажувальних робіт
- •41 Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •42 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
- •43. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил
- •44 Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук
- •45 Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони
- •46 Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •49. Аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •50 Проведення медичних оглядів працівників певних категорій
- •51 Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень
- •52 Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці
- •53 Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •58 Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
- •59. Державний пожежний нагляд
- •60. Первинні засоби гасіння пожеж
- •61. Пожежна техніка для захисту об'єктів
- •62 Основні положення про первинні засоби пожежогасіння на об’єктах
- •65 Пожежна сигналізація
- •66 Системи оповіщення про пожежу
- •67 Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •68 Попередження пожеж і пожежний захист
- •69 Загальні вимоги пожежної безпеки
- •70 Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •71 Класифікація вибухо- та пожежнонебезпечних зон
- •72. Класифікація будівель і споруд за вогнестійкістю
- •73 Протипожежні перешкоди
- •74. Основні приничи виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні.
- •75. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •76. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •77. - 78Суб'єкти та об'єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •80. Страхові експерти з охорони праці, їх функції та повноваження
- •81. . Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду.
- •82 Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов*язки та права суб*єктів страхування від нещасних випадків.
- •83. Обов*язки Фонду. Права та обов*язки застрахованої особи. Права та обов*язки роботодавця як страхувальника
- •84. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •85. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності.
- •86. Контроль стану умов праці.
- •87. Методика контролю стану умов праці.
- •88. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці..
- •89. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях.
12 Системи менеджменту гігієни і безпеки праці
OHSAS 18001:2007 «Occupational health and safety management systems — Requirements» — міжнародний стандарт системи менеджменту гігієни і безпеки праці.
Зі зростанням масштабів виробництва та технологічних можливостей збільшується масштаб наслідків від аварій, а також небезпека для здоров'я та життя співробітників, насамперед тих, що виконують роботи з підвищеною небезпекою. Особливо високий ступінь ризику на підприємствах нафтогазового комплексу, добувної та хімічної галузей промисловості, будівельної індустрії. Сьогодні виробничі компанії прагнуть, з одного боку, зменшити витрати, пов'язані з охороною здоров'я та безпекою праці, з іншого боку — підвищити безпеку виробництва, ефективно керуючи пов'язаними з ним ризиками для людини, і одночасно поліпшити корпоративний імідж. З цією метою, підприємства всього світу ще з 1999 року впроваджують у себе системи управління професійною безпекою та здоров'ям, орієнтуючись на вимоги міжнародного стандарту OHSAS 18001.
ГіБП[ред. • ред. код]
Система управління гігієною та безпекою праці (ГіБП) є інструментом, який дає організації наступні переваги:
Зменшення кількості випадків заподіяння шкоди персоналу за рахунок запобігання та контролю за небезпечними виробничими факторами на робочих місцях.
Зменшення ризику нещасних випадків, що призводять до серйозних наслідків.
Поліпшення мотивації персоналу за рахунок задоволення зростаючих очікувань ваших співробітників.
Зменшення матеріальних втрат, які виникають внаслідок нещасних випадків та простоїв виробництва.
Можливість створення інтегрованої системи управління якістю, екологічного керування, здоров'я та безпеки.
Забезпечення відповідності діяльності законодавству в галузі здоров'я та безпеки на виробництві.
Покращення іміджу організації.
Вимоги до системи управління гігієною та безпекою праці (ГіБП) встановлені у міжнародному стандарті OHSAS 18001:2007 «Occupational health and safety management systems — Requirements». В Україні діє відповідна версія національного стандарту ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці. Вимоги».
Система управління ГіБП — це частина загальної системи управління, яка спрямована на ідентифікацію небезпек, оцінку та управління ризиками в сфері гігієни та безпеки праці, що пов'язані з діяльністю організації. Система охоплює політику та цілі в галузі ГіБП, організаційну структуру, процедури та ресурси для розрбоки, впровадження, досягнення, аналіза та підтримки в робочому стані політики організації в сфері ГіБП.
Запроваджуючи систему управління ГіБП, кожна організація має визначити законодавчі та інші нормативні вимоги стосовно гігієни та безпеки праці (ГіБП), які вона зобов'язана виконати, та які стосуються її видів діяльності, продукції та послуг, обладнання та приміщень.
13 Політика в галузі охорони праці
Державна політика України в галузі охорони праці почала активно формуватися в перші роки незалежності разом з менш активною розробкою законодавчої бази. Об’єктивною підставою для цього був існуючий стан охорони праці у народному господарстві. Смертність від нещасних випадків на виробництві у працездатному віці займала третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Ця тенденція почала погіршуватися з появою інших, недержавних – приватних форм власності. Рівень смертельного ризику на виробництві в Україні тоді і у наступний період був у 2-3 рази вищий за середньостатистичний для держав з розвинутою ринковою економікою. Такий стан трудових ресурсів в економіці не сприяв інтеграції України до міжнародного співтовариства. Тому розробка і формування державної політики в галузі охорони праці базувалась на найкращих досягненнях в цьому питанні Радянського Союзу, країн ЄС, США, Великобританії, Швеції тощо.
Варто відмітити, що Україна на цей час користується стандартами безпеки праці, які базуються на методології стовідсоткового захисту працівників на кожному робочому місці незалежно від професії.
Відповідно до цієї методології державну політику в галузі охорони праці можна позначити принципами, які повністю або частково знайшли своє відбиття у законодавчій базі України з охорони праці:
- пріоритет життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності;
- повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом безперервного удосконалення виробництва;
- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі розробки і виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм з поліпшення стану безпеки праці та промислової санітарії;
- соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- установлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
- використання економічних методів управління охороною праці;
- участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
- своєчасне інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці;
- проведення консультації між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
