35. Основні положення диференційної діагностики афазії

1.Афазию следует отличать от других нарушений.

1. Отличие от алалии. При алалии речь еще не сформирована, а при афазии происходит утрата уже имеющейся речи.

2. Отличие от дислалии. При дислалии нарушено только произношение звуков, а при афазии нарушается и смысловая сторона речи.

3. Отличие от дизартрии. При дизартрии имеются грубые нарушения артикуляционного аппарата, а при афазии их нет.

4. Отличие от умственной отсталости. При афазии снижение интеллекта происходит как вторичное проявление, а при умственной отсталости — снижение интеллекта первично.

А.Р. Лурия выделил 6 форм афазии: акустико-гностическая и акустико-мнестическая афазии, которые возникают в результате поражения височных отделов головного мозга; семантическая и афферентно-моторная афазии, возникающие при поражении нижнетеменных отделов головного мозга; эфферентная моторная и динамическая афазии, которые возникают из-за поражений премоторных и заднелобных отделов головного мозга.

36. Основнi напрямки і методи логопедичного впливу при корекційної роботи над порушеннями голосу голоСу

Нормалізація голосової функції

Ступінь нормалізації голосової функції оцінюється за такими параметрами: збільшення тривалості фонаційного дихання, інтенсивності голосу, відсутності додаткових призвуків, що змінюють тембр, розширення діапазону звучання, поліпшення адаптації до голосових навантажень.

Серед застосування методів відновлення хронічних голосових порушень можна виділити декілька напрямків.

* Механічний вплив на гортань у вигляді здавлення її хрящів, це викликало біль, тимчасову задуху. Хворі реагували на маніпуляцію криком, і таким чином викликався гучний голос.

* Введення в гортань різних подразників - механічних або дратівливих речовин.

* Застосування наркозу ставило за мету отримання голоси у фазі збудження.

* Вібраційний масаж гортані у поєднанні з психотерапевтичною бесідою.

* Метод заглушена трещіткою Барані або корректофоном, щоб вимкнути регулювання голосу по слуху

* Ортофонічний метод.

Всі ці прийоми використовуються в сучасній практиці, але саме широке застосування знаходить фонопедія. Різні автори давали свої назви цього методу - фонічний, ортофонічний, фонічна ортопедія, голосова гімнастика.

Нормалізація голосової функції будується з урахуванням характеру рухових порушень і переважного м'язового тонусу.

При гіпертонусних, спастичних дисфоніяx і функціональних aфоніяx основною метою фонопедії є нормалізація (зниження) неконтрольованої м'язової напруги. При гіпотонусних варіантах зусилля логопеда спрямовані на активізацію змикальної здатності голосових складок, зміцнення нервово-м'язової системи апарату артикуляції.

Фонопедична корекція функціональних порушень голосу може бути представлена у вигляді чотирьох етапів:

1. Підготовчий етап.

Логопедична робота здійснюється на тлі медикаментозного, фізіотерапевтичного впливів. Превалюючим завданнями на першому етапі є: гальмування патологічних навичок фонації і голосоведення (режим мовчання); тренування апарату артикуляції і активізація нервово-м'язової системи гортані.

Зазначені завдання вирішуються одночасно. У період дотримання режиму мовчання рекомендується проводити (беззвучно) артикуляційнy гімнастику, що дозволяє виробити вміння довільно розслаблювати оральну мускулатуру, домогтися в повному обсязі легких, вільних координованих рухів нижньої щелепи, губ, язику. Паралельно доцільно виконувати вібраційний і гігієнічний самомасаж обличчя та шиї в різній техніці виконання (тонізуючій і розслаблюючій залежно від тонусy порушень), що готує голосовий апарат до етапу постановки голосу, знімає м'язову втому, надає бадьорості.

2. Етап постановки фізіологічного і фонаційного дихання.

Завдання, поставлені на цьому етапі - корекційного впливу, вирішуються на заняттях лiкувальної фізкультури. тут відпрацьовуються рівномірне дихання, його ритм, досягається оптимальне співвідношення вдиху і видиху. Починаючи з 5-7 дня в систему занять включають динамічну дихальну гімнастику, спрямовану на координацію дихання і фонації.

3. Етап формування оптимального фізіологічного механізму голосоутворення.

Метою цього етапу роботи стає відновлення (створення) раціонального механізму голосоутворення. Заняття організують з урахуванням характеру тонусних або діскоордінаційних порушень. Для формування оральних і голосових кінестезій, а також з метою досягнення та закріплення плавного змикання голосових складок використовують традиційних прийом - "подачу звуку в маску". Проголошення звуку відпрацьовується на м'якій атаці. Вводяться сонори у прямі і зворотні склади. При важких формах гіпертонусних порушень заняття починають з тренування безвучної артикуляції приголосних і голосних, oпрацьовують м'яку голосоподачу на придихaльнiй атаці з опорою на глухі щелeвi фонеми. Дає успішні результати виконання жувальних вправ. У складних випадках рекомендується використовувати апарати "відставленої мови" і корректофон Деражні. При вираженому гіпотонусi вводяться вправи, що передбачають щільне різке змикання голосових складок, - вимова складів "па-пі-пу", поєднання гласного з йотивованим звуком [j][ айяа-oйе-уйу] і т.д.

4. Етап закріплення навичок голосоутворення і голосоведення.

Постановка голосу ще не гарантує успішного формування навички користування ним в різних ситуаціях, і тому корекційна робота повинна продовжуватися і після досягнення правильної ізольованої фонації.

На заключному етапі можна виділити два основних напрямки фонопедичної роботи: введення голосу в фонації і закріплення правильного механізму голосоутворення і голосоведення; і навчання правилам гігієни голосу, визначення індивідуально допустимих голосових навантажень та їх раціонального режиму з метою профілактики рецидивів.

Введення постанови голоси в мовлення здійснюється з використанням вокальних вправ і спеціальних текстів, в яких залежно від особливостей порушень в кожному конкретному випадку переважають cонори, змичнi або інші необхідні звуки.

Навчання пацієнта правильному використанню голосового апарату передбачає насамперед визначення індивідуальних навантажень з урахуванням особливостей нервово-м'язової діяльності, оволодіння прийомами нормалізації м'язового тонусу, як би "розігрівання" голосового апарату перед передбачуваними значними навантаженнями. У випадку рецидиву корекційна робота проводиться повторним курсом. При залученні в патологічний процес особистісних змін, страху мови, великого значення набуває психологічна корекція.