- •3. Зміст технологій формування відчуття мовленнєвого ритму при заїканні
- •4. Особливості формування мовленнєвих умінь та навичок у дітей дошкільного віку
- •5. Зміст та завдання логопедичної роботи з форм не мовленнєвих та мовленнєвих процесів у дитини з моторною алалією.
- •7 .Причини мовних порушень
- •8) Основні напрямки корекційної роботи з дошкільниками з 2 рівнем мовленнєвого розвитку .
- •9) Які класифікації існують в сучасній логопедії.
- •11. Етапи становлення мовлення дитини
- •13. Специфічні завдання корекційної роботи з подолання моторної алалії:
- •14. Визначте специфічні завдання корекційної роботи з подолання сенсорної алалії
- •16. Яка структура дефекту при дислалії
- •1. Акустико-фонематична дислалія.
- •2. Аритукуляторно-фонематична дислалія.
- •3. Артикуляторно-фонетична дислалія
- •17. Охарактеризуйте особливості пізнавальної діяльності дітей з алалією, поясніть причину цієї специфіки.
- •18. Визначте організаційно-методичні вимоги до навчання і виховання дітей з ффнм у дошкільному навчальному закладі.
- •19. Прийоми логопедичної роботи при подоланні порушень звуковимови.
- •23. Порушення експресивного мовлення при різних типах афазії
- •26 Афазіологія
- •27Клінічна характеристика осіб з заїканням
- •28 Вкажіть особливості дихання і голосу при ринолалії
- •31. Дайте характеристику різним видам логопедичних занять
- •33. Основні напрямки і методи лог впливу при корекції голосових порушень.
- •34. Форми логопедичних занять
- •35. Основні положення диференційної діагностики афазії
- •36. Основнi напрямки і методи логопедичного впливу при корекційної роботи над порушеннями голосу голоСу
- •37. Анатомо-фізіологічні механізми голосоутворення
- •41. Визначте центральні мовленнєві симптоми аферентної афазії.
- •43. Розкрийте особливості проведення обстеження дітей з ринолалією.
- •44. Визначте центральні мовленнєві симптоми еферентної афазії.
- •45. Визначте зміст роботи профілактики дисграфій у дітей із знм.(у переліку запитань неправильне питання)
- •46. Розкрийте особливості проведення логопедичної роботи при закритій ринолалії.
- •47. Визначте центральні мовленнєві симптоми динамічної афазії.
- •50.Визначте центральні мовленнєві симптоми акустико-гностичної афазії.
- •51.Визначте основні напрями з подолання графічних та оптико-просторових помилок.
- •52. Особливості організації корекційної роботи при дизартрії
- •53. Визначте центральні мовленнєві симптоми акустико- мнечтичної афазії
- •55. Методика лого-корекційної роботи при дизартрії.
- •56.Визначте центральні мовленнєві симптоми семантичної афазії.
- •58.Загальна характеристика алалії. Етіологія,механізми та класифікація алалій.
- •59. Розкрийте основні напрями і завдання відновлювального навчання при різних формах афазї
- •60. Охарактеризуйте напрями профілактичної роботи порушень писемного мовлення
- •61. Розкрийте структуру дефекту при алалії
- •62. Розкрийте основні напрямки і завдання відновлювального навчання при різних формах афазії.
- •1.Дислексія- часткове специфічне порушення процесу читання яке характ. Труднощі у розпізнаванні літер, злиття літер у склади чи слова. Алексія повна відсутність навичок читання.
- •64. Опишіть немовленнєву симптоматику моторної алалії
- •65 Сучасні методики та технології подолання заїкання в учнів, підлітків та дорослих
- •66 Розкрийте зміст визначення "мовленнєва готовність до шкільного навчання"
- •67 Розкрийте механізм порушення мовлення при сенсорній алалії
- •68. Охарактеризуйте заїкання як складне психофізичне порушення.
- •69. Розкрийте етапи корекційної роботи в групах з ффнм.
- •70. Сформулюйте порівняльну характеристику дітей з сенсорною алалією та дітей із зниженням фізичного слуху.
- •71. Розкрийте зміст медичної класифікації заїкання.
- •72. Розкрийте етапи роботи з формування фонематичного слуху
- •73. Встановіть рівні сформованості мовлення у дітей з моторною алалією
- •76. Розкрийте методику кор.-вих. Роботи при сенсорній алалії.
- •77. Визначте причини рецидивів при заїканні
- •78. Розкрийте зміст логопедичної допомоги дітям з раннім дитячим аутизмом.
- •79. Зміст та етапи логопедичного обстеження дітей з алалією.
- •81. Розкрийте особливості логопедичної роботи з дорослими особами.
- •84. Формування правильної мови у слабочуючих дітей
- •87. Методичні рекомендації щодо вихованців з інтелектуальною недостатністю
- •89. Зміст і методика логопедичного обстеження дитини з заїканням.
- •90. Дайте характеристику мовленнєвим і немовленнєвим симптомам при різних формах дизартрії.
- •1.Коркова дизартрія
- •2.Бульбарна дизартрія
- •5.Мозочкова дизартрія
9) Які класифікації існують в сучасній логопедії.
На сучасному етапі в логопедії найбільш поширеними є 2 класифікації мовленнєвих порушень:
- клініко-педагогічна
- психолого-педагогічна.
Вони розглядають порушення мовлення в різних аспектах, однак доповнюють одну думку для ефективного здійснення системного диференційованого логопедичного впливу з урахуванням симптоматики і механізмів порушення мовлення.
Важливо зазначити, що в клініко-педагогічній класифікації провідна роль належить психолого-лінвістичним критеріям. Використовуючи їх, процес мовленнєвого порушення характеризується термінами і поняттями, зрозумілими для логопеда, і спрямований на ті явища, що мають стати об'єктом логопедичного впливу.
Усі види порушень, які розглядаються у клініко-педагогічній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних критеріїв (порушення форми мовлення — усного чи писемного; порушення виду мовленнєвої діяльності для кожної з форм: для усного — говоріння або слухання, для писемного — письма або читання; порушення ланки породження або сприймання мовлення; порушення операцій, за допомогою яких здійснюється оформлення висловлювання на етапі формування або сприймання мовлення; порушення засобів оформлення висловлювання) поділяються на дві великі групи залежно від порушеного виду мовлення — усного чи писемного.
Порушення усного мовлення, як правило, поділяють на два типи:
а) порушення вимовного аспекту мовлення або порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання (порушення голосоутворення, темпо-ритмічної, інтонаційно-мелодичної, звуковимовної організації мовлення);
б) порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, що в логопедії називається системними або поліморфними порушеннями мовлення.
Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи.
Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології.
У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.
Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:
— фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);
— фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;
— лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;
— загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).
10. Сучасні класифікації порушень мовлення (клінічний та психолого-педагогічний аспекти). 1)Клініко-педагогічна класифікація 2)психолого-педагогічна класифікація 3)МКБ-10 Клініко - педагогічна класифікація. Її прибічники А.Куссмауль, В.Олтушевський, Г.Гуцман, С.М.Доброгаєв, М.Ю.Хватцев, Ф.А.Рау, О.В.Правдіна, С.С.Ляпідевський. Базується на принципі від загального до часткового. Важливе місце відводиться психолого-лінгвістичним критеріям. За цією класифікацією всі мовленнєві порушення поділяються на 2 великі групи залежно від того, який вид (форма) мовлення є порушеним (писемне чи усне). До порушення усного мовлення відносять: дистонію(афонію), брадилалію, тахілалію,заїкування, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія. Порушення писемного мовлення: дислексія, алексія, дисграфія, аграфія Психолого-педагогічна класифікація. Була запропонована у 50-60 роках 20-го століття Р.Є.Левіною. Базується на принципі від часткового до загального. В ній виділяють 2 групи порушень мовлення: перша – порушення засобів спілкування, куди входять фонетико-фонематичне до розвинення (ФФН) і загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ); друга група – порушення в застосуванні засобів спілкування, куди належить заїкування, яке розглядається як порушення комунікативної функції мовлення.