69. Розкрийте етапи корекційної роботи в групах з ффнм.

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовленнння (ФФНМ)— це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем.

Корекційна робота з формування фонетичної сторони мовлення передбачає такі етапи:

1. Підготовчий

2. Постановка відсутніх звуків

3. Автоматизація поставлених звуків, введення їх в самостійне мовлення

4. Диференціації звуків

      Професор Р.Лєвіна в рамках психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень виділила групу дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФН). До цієї категорії належать діти з нормальним фізичним слухом і інтелектом, у яких порушені вимовна сторона мовлення і особливий - фонематичний слух.

      Фонематичний слух і фонематичне сприймання - це тонкий систематичний слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ є частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення звуків, які дитина чує з їх еталонами.Поняття "фонематичний слух" слід відрізняти від поняття "фонематичне сприймання".ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙМАННЯ - це здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова. Саме фонематичне сприймання допомагає відповісти на запитання: Скільки складів у слові сом? Скільки в ньому звуків? Який приголосний звук стоїть у кінці слова?

      Правильний розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання покладено в основу безпомилкового засвоєння письма і читання в процесі шкільного навчання.

70. Сформулюйте порівняльну характеристику дітей з сенсорною алалією та дітей із зниженням фізичного слуху.

Сенсорна алаліяобумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатору. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слуху дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепече. Тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорнийалалікрозуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

Поняття «порушення слуху» часто використовується для опису широкого діапазону розладів,пов’язаних зі зниженням слуху,що включає і глухоту.

Серед поширених причин зниження слуху можна назвати: пологові травми, інфекційні захворювання, отити, запалення, наслідки вживання певних медичних препаратів.

Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі) мають слух, який з допомогою аудіо підсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих та самостійно опановувати мовлення (хоч і певною мірою спотворено). За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу та професійну освіту.

Зниження слуху негативно позначається насамперед на розвитку мовлення й. Недоліки мовлення залежать від ступеня зниження слуху, віку дитини, часу,коли виникає цей дефект, та умов розвитку дитини. Слабочуюча дитина поволі засвоює окремі слова, тому словниковий запас ї дуже обмежений (20-30 слів, коли вона приходить до школи). Якщо порушення слуху не різке, оволодіння мовою відбувається з меншими затратами часу, і запас слів може бути достатнім. Проте недоліки мовлення виявляються у помилковому вимовлянні слів і помилках у граматичній будові . Слабочуючі діти не чують ненаголошених складів, тому неправильно розуміють значення окремих слів і неправильно їх застосовують. Мовлення всіх слабочуючих має певні особливості, а саме: змішування дзвінких з глухими; шиплячих зі свистячими; твердих звуків з м'якими, проривні "п", "т", "к"; замість "ц" і "ч" уживають один із звуків. Часто слабочуючі сприймають слово не повністю і в зв'язку з цим говорять частину слова, або вимовляють його неправильно.