60. Охарактеризуйте напрями профілактичної роботи порушень писемного мовлення

До заходів ранньої профілактики дисграфії Л.Г. Парамонова (2001) відносить цілеспрямований розвиток у дитини тих психічних функцій, достатня сформованість яких необхідна для нормального оволодіння процесом письма, а саме: розвиток диференційованого слухового сприйняття; розвиток слухової диференціації звуків; розвиток просторових уявлень і зорового аналізу та синтезу; збагачення словникового запасу і турбота про правильне формування граматичного ладу мовлення; розвиток фонематичного аналізу і синтезу (у більш пізньому дошкільному віці).  Вторинна профілактика дисграфий, на думку А.Н. Корнєва (2003), полягає у проведенні наступних заходів:  1) Своєчасне виявлення дітей «групи ризику» (в оптимальному варіанті ще до навчання в школі) і проведення з цими дітьми, що мають підвищений ризик виникнення дисграфії, корекційно-профілактичної роботи .  2) Виправлення фонетико-фонематических порушень.  3) Формування функціонального базису листи, а саме:  - розвиток мовних навичок і функцій, необхідних для оволодіння грамотою (стимуляція усвідомлення звукової сторони мови, стимуляції слухового уваги, вдосконалення фонематичного сприйняття і виховання правильних фонематических уявлень, формування навичок фонематичного аналізу і синтезу);  - розвиток зорово-просторового сприйняття і наочно-образного мислення (відпрацювання орієнтовною фази при виконанні перцептивних і конструктивних завдань; вдосконалення оперування сенсорними еталонами і оволодіння відповідними словесними поняттями; розвиток навичок уявного переміщення і трансформації зорових образів; формування навичок схематичного зображення просторових уявлень);  - формування зображально-графічних здібностей (штрихування, обведення, срісовиваніе геометричних фігур, домальовування незакінчених малюнків і малюнків з відсутніми деталями , лист літер і слів за шаблонами та ін);  - розвиток сукцессивной здібностей (вправи, розвиваючі здатність до аналізу, запам'ятовування і відтворення часовій послідовності явищ.  - розвиток здібностей до концентрації, розподілу і переключенню уваги ( в корекційній роботі використовуються вправи, адресовані і до слухової, і до зорової модальностям; робиться акцент на формування довільної регуляції уваги).  4) Діти з «групи ризику» потребують індивідуалізації темпів і методів навчання письма, відповідно до когнітивним стилем дитини.. 

61. Розкрийте структуру дефекту при алалії

Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії.

У вивченні алалії великий внесок внесли Г. Гуцман (1894), А. Лібман (1900), М.В. Богданов - Березовський, а в більш пізній час М.Є. Хватецев, М.М. Трауготт, В.В. Орфінская, Р.Е. Левіна, Є.Ф. Соботович, В.А. Ковшиков та інші дослідники. 

Причини алалії

  Під час внутрішньоутробного розвитку: • інтоксикації • хронічні захворювання матері • порушення кровообігу плодуПід час пологів: • мозкові крововиливи, гематоми • асфіксія • пологові травми У ранньому віці дитини: • травми голови • інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

Для алалії характерне порушення всіх підсистем мови: синтаксичної, морфологічної, лексичної і фонематичної. Аграматизмів, розлади пошуку слів, труднощі "вибору" фонем і встановлення порядку їх слідування, порушення складової структури слів - це типові прояви моторної алалії. Крім цього у багатьох дітей з алалією проявляються неврологічні та психопатологічні порушення. Рівень мовного розвитку у дітей може коливатися від майже повної відсутності мовлення до незначних відхилень у функціонуванні мовних підсистем.