45. Визначте зміст роботи профілактики дисграфій у дітей із знм.(у переліку запитань неправильне питання)

Стійкі труднощі, які виникають у дітей із ЗНМ під час опанування навичками читання та письма, привертають серйозну увагу логопедів та психологів.

• Важливими напрямами профілактики порушень писемного мовлення в дітей із ЗНМ на логопедичних заняттях можна вважати:

• розвиток модально специфічних функцій слухового та зорового аналізаторів, їх аналітико-синтетичної діяльності (слухової уваги, слухомовленнєвої пам’яті, фонетичного, інтонаційного, фонематичного слуху; зорового сприймання, достатньо диференційних зорових та зорово-просторових уявлень, зорового аналізу та синтезу, навичок мисленнєвого переміщення та трансформації зорових образів);

• формування кінестетичного, кінетичного, конструктивного праксису, дрібної моторики пальців рук та графо-моторних навичок ;

• розвиток сукцесивних, симультанних процесів;

• формування мнестичних та мисленнєвих операцій;

• розвиток мотиваційної, емоційно-вольової сфер, навичок саморегуляції та саконтролю;

• безпосередньо формування необхідного обсягу усно-мовленнєвих та мовних умінь і навичок.

Отже, профілактика порушень писемного мовлення в дітей із ЗНМ повинна здійснюватися у дошкільний період їхнього розвитку із застосуванням комплексного та системного підходів та з урахуванням етіопатогенезу й структури їхньої мовленнєвої вади.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ З ПРОФІЛАКТИКИ дисграфій у дітей із знм

1. Формування звуковимови, уточнення артикуляції звуків.

2. Розвиток фонематичного слуху, фонематичного аналізу і синтезу слів, фонематичних уявлень.

3. Розширення словникового запасу, збагачення активного словника.

4. Розвиток мислення, пам'яті, слухової і зорової уваги.

5. Формування зв'язного мовлення: необхідно навчити дітей різним видам переказу (докладного, вибіркового, короткому), складанню розповіді по серії картинок, по одній сюжетній картинці, за запропонованим планом, за заданим початком або кінцем і т.д.

6. Удосконалення просторово-часових орієнтувань у собі, на аркуші паперу, розвиток здібностей до запам'ятовування, автоматизації та відтворення серій, що включають кілька різних рухів (тест Озерецкого "Кулак - ребро - долоня"), проби Хеда.

7. Розвиток дрібної моторики рук з використанням масажу і самомасажу пальців, ігор з пальчиками, обведення, штрихування, роботи з ножицями, пластиліном і ін.

8. Розвиток тактильних відчуттів.

9. Розширення "поля зору" дитини.

10. Підготовка до навчання грамоті: знайомство з основними поняттями (речення, слово, склад, буква, звук), складання схем і т.д.

Вирішення всіх цих завдань допомагає сформувати базу для оволодіння шкільними знаннями.

46. Розкрийте особливості проведення логопедичної роботи при закритій ринолалії.

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. У логопедичній літературі традиційно виділяють три форми ринолалії: закриту, відкриту і змішану і за етіологічними показниками кожна з них може бути органічно і функціонально зумовленою.

Закрита ринолалія- це порушення фонаційної сторони мовлення. Причини: органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової.

Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії. Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення:

• Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових

• Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови

• Усунення назального відтінку голосу

• Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу

• Нормалізація просодичної сторони мовлення

• Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні

М. Зееман розрізняє два види закритої ринолалии (ринофоніі): передню закриту - при непрохідності носових порожнин і задню закриту - при зменшенні носоглоткової порожнини.

Передня закрита ринолалія спостерігається при хронічній гіпертрофії слизової носа, головним чином, задніх нижніх раковин; при поліпах у носовій порожнині; при викривленні перегородки носа і при пухлинах носової порожнини.

Задня закрита ринолалия у дітей може бути наслідком аденоїдних розрощень, рідше носоглоткових поліпів, фібром або інших носоглоткових пухлин.

Зазвичай за закритої ринолалії спостерігаються лише порушення фонологічні (темброві), а артикулювання залишається збереженим.

Функціональна закрита ринолалия спостерігається через розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової.

При органічній закритій ринолалії насамперед повинні бути усунені причини непрохідності носової порожнини. Як тільки дитина починає правильно дихати носом, зникає і дефект. Якщо ж після усунення непрохідності (наприклад, після аденотомії) ринолалия продовжує проявлятися, вдаються до таких же вправ, як при функціональних порушеннях.

При функціональній закритій ринолалії дітей систематично вправляють в проголошенні носових звуків. Проводиться підготовча робота по диференціації ротового і носового вдиху і видиху.

Потім статична дихальна гімнастика ускладнюється за рахунок голосових вправ. Корисно застосовувати також динамічну гімнастику, при якій дихальні рухи поєднуються з рухами рук і тулуба. Дітей навчають протяжному проголошенню звуків, так щоб відчувалася сильна вібрація в області крил носа і основи носа. Далі дітей спонукають вимовляти склади па, пе, пу, по, пі таким чином, щоб голосні звучали трохи в ніс. Таким же способом відпрацьовують вимова приголосних у позиції перед носовими звуками (склади типу ам, ом, розум, ан).

Після того як дитина навчиться правильно вимовляти ці склади, вводять слова, в яких є носові звуки. Потрібно, щоб він вимовляв їх перебільшено голосно і протяжно з сильним носовим резонансом.

Кінцевими є вправи на гучне коротке і тривале проголошення голосних звуків. Крім того, використовуються вокальні вправи.

Ефективність логопедичної роботи з усунення ринолалии залежить від стану носоглотки і від віку дитини. Важливим чинником є і здатність дитини розрізняти назальний тембр голосу від нормального. На початковому етапі занять рекомендуються дихальні вправи, мета яких полягає в диференціації носового і ротового вдиху і видиху. Це досягається спочатку вправами з дуттям, а потім чергуванням короткого і тривалого носового видиху. Одночасно здійснюється активізація м'язів м'якого піднебіння і задньої стінки глотки. Наступним етапом є робота над диференціацією ротового і носового видихів. Це готує можливість постановки та автоматизації назальних звуків.

Після цього назальні звуки закріплюються в словах. Їх необхідно вимовляти посилено і протяжно, з сильним носовим резонансом. Заключним етапом є робота над звучністю голосних звуків і над протиставленням звуків за ознакою назальний-неназальні (л, б - м; д - і).