31. Дайте характеристику різним видам логопедичних занять

Розрізняють наступні види логопедичних занять:

1. Фронтальні заняття проводяться з усіма дітьми групи. Такий вид занять проводиться упродовж 30 хв. Діти виконують роботу, однакову для всіх. Тому лексичний матеріал повинен складатися зі звуків які вивчаються і правильно вимовляються усіма дітьми. Фронтальні заняття в логопедичних групах проходять в декілька етапів. На першому закріплюється правильна вимова звука, що вивчається . Лексичний матеріал повинен бути різноманітним і насиченим , однак не повинні використовуватися дефектні та змішувані звуки. На другому йде диференціація звуків, як на слух, так и у вимові

2. Підгрупові заняття проводяться одночасно з 3–4 (5–6) особами за розкладом, складеним учителем-логопедом . Учитель-логопед може проводити заняття, розподіляючи дітей на дві-три підгрупи.

Тривалість підгрупових занять складає: у групах для дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ): а) молодшій – 10–15 хв. 2 рази на тиждень; б) середній – 15–20 хв. 2 рази на тиждень; в) старшій – 25–30 хв. 3 рази на тиждень;

у групах для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ): а) середній – 20–25 хв. 2 рази на тиждень; б) старшій – 25–30 хв. 3 рази на тиждень;

у групах для дітей із заїканням: а) молодшій – 10–15 хв. 2 рази на тиждень; б) середній – 15–20 хв. 3 рази на тиждень; в) старшій – 20–25 хв. 3 рази на тиждень.

Підгрупи комплектуються як за рівнем мовленнєвого, так і за ступенем розумового розвитку, в залежності від завдань різних етапів навчання. Склад підгруп протягом року може змінюватись (перекомплектовуватись) в залежності від конкретних завдань, мети того чи іншого періоду навчання та індивідуальної успішності кожної дитини.

У всіх вікових групах під час фронтальних чи підгрупових занять доцільно проводити фізкультхвилинки тривалістю 1,5–2 хв.

3. Індивідуальні заняття проводяться з кожною дитиною групи . Тривалість не повинна перевищувати 10–15 хв. Особливо на початкових етапах роботи вчителю-логопеду бажано замінювати індивідуальні заняття живим спілкуванням з дітьми, брати участь в організації та проведенні режимних моментів, прогулянок шляхом розучування рухливих ігор з мовленнєвими завданнями, що сприяє швидшому встановленню емоційного , налагодженню довірливих стосунків з кожною дитиною зокрема. На подальших етапах навчання індивідуальні заняття проводяться згідно з метою корекційно-розвивальної роботи відповідно до логопедичного висновку та конкретних корекційних завдань для тієї чи іншої дитини.

32. Акустико-гностична (сенсорно-акустична) сенсорна афазія За класифікацією А. Р. Лурія, в основі акустико-гностичної сенсорної афазий лежать порушення мовного (фонематичного ) слуху - здатності аналізу і синтезу мовних смислоразлічительних звуків у системі даної мови. У російській мові до таких звуків (фонем) відносяться приголосні звуки, які протиставляються за ознаками твердості-м'якості, дзвінкості-глухість, а також всі голосні звуки та їх ударность. Порушення фонематичного слуху веде до порушення всієї мовної системи. Разом з тим, за нашими спостереженнями, цей механізм є провідним, але не єдиним і визначальним синдромом акустико-гностичної сенсорної афазий. Це підтверджується існуванням чистої рече-слуховий агнозии, при якій повна відсутність або на-рушення мовного слуху не веде до порушення мовної системи, до виникнення) афазий. Акустико-гностична сенсорна афазія характеризується порушеннями експресивній і імпрессівной мови, читання та письма. Спонтанна і діалогічна мова залежно від ступеня вираженості порушується від «словесної окрошки», що представляє собою набір нечленороздільних за звуковим складом слів, до відносно збереженій, але лексично обід-ненной мови. Приблизно в половині випадків спостерігається логорея або схильність до мовної розгальмованості. Експрес-сивная мова без вимовних труднощів, інтонаційно виразна й емоційна, що дає можливість в ка-кой-то мірою розуміти хворого навіть у випадках, коли мова різко порушена. Змінено граматична структура мови. Вона справляє враження предикативной за великої кількості в ній дієслів, введення-них слів, прислівників і бідності іменників. Спостерігаються дефекти узгодження частин мови. Багато нестійких ЛІТЕРАЛЬ-них і вербальних парафазий. Грубо порушена відбита мова - повторення окремих звуків, слів і особливо пропозицій. Страждає слухомовної па-м'яти. Різко обмежений обсяг утримання мовного ряду. Вигуби-івается здатність називати частини тіла, предмети і особливо їх зображення (при цьому підказка практично не допомагає). Розуміння ситуативної мовлення тотально порушується тільки при дуже грубої ступеня афазий зі «словесної окрошкою» і логорея, коли не вдається привернути увагу хворого до сказаного. У більшості випадків зберігається можливість розуміння окремих слів і простих команд, хоча в цілому розуміння ситуативної мови зазвичай недостатня, легко виникає відчуження сенсу слів. Письмова мова страждає у всіх хворих, але не однаковою мірою, а повний її розпад відбувається рідко. Лист, як правило, страждає більш значно. У тяжкості порушень усного та писемного мовлення немає повного паралелізму - можлива відносна збереження чтеіія і листи при важкого ступеня афазий і розпад листи при афазий умерешгой. Одним з факторів, що визначають порушення читання, є забування назв букв. Запис диктуються букв і вибір назв з набору страждає сильніше, ніж читання букв, за рахунок дефектів слухового розрізнення та утримання почутого. Розуміння читаного не вимагає обов'язкового прочитання вголос і може бути краще, ніж розуміння почутого. При глибокому розпаді читання можуть зберегтися залишки глобального читання (наприклад, підкладання назв під картинки), при меншій глибині розпаду використовуються обидва способи читання - глобальний та аналітичний. Читання вголос зазвичай характеризується тими ж спотвореннями структури сло ва, які характерні для усного мовлення. Тяжкість порушення читання вголос і про себе залежить від стану читача функції, тобто від ступеня розпаду смислової структури слова. Очевидно, що доступ до лексикону утруднений не тільки через слуховий, але і через зоровий вхід. Розпад листа також пов'язаний з дефектом номінації і мовної імітації, але найбільше значення має ступінь порушення фонематичного аналізу почутого і здатність до його утриманню. В цілому, порушення писемного та усного мовлення взаємопов'язані і взаємно залежні, складаючи єдиний синдром, виникнення якого обумовлено в основному порушенням речеслуховой функції, яка вибірково може страждати на рівні слухового розрізнення, утримання та обсягу слухового сприйняття. Тім'яні симптоми при акустико-гностичної афазий в більшості випадків відсутні. Осередок ураження локалізується переважно в задньоверхніх відділах 1-й скроневої звивини лівої півкулі («зона Верніке»).

33.Логопедичне обстеження при порушеннях голосу.

1)анкетні дані

2)дані анамнезу

3)клінічне обстеження

4)обстеження всіма фахівцями

5)логопедичне обстеження, яке спрямоване на вивчення особливостей просодичної сторони мовлення і мовленнєвого слуху.

Звертають особливу увагу на активність клієнта та його емоційний стан, контактність. Необхідно з’ясувати інтенсивність голосу, наявність призвуків у голосі, особливості темпу мовлення і дотримання ритму мовлення, чіткість та розбірливість мовлення, його емоційна виразність. Обстежується стан і функції арт апарату, дих функції, голосової функції та інтонаційної сторони мовлення.