28 Вкажіть особливості дихання і голосу при ринолалії

Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами периферичного мовленнєвого апарату.

Зміни у диханні. У дитини поступово формується носоротове дихання, при якому тривалість видиху різко скорочується, дихання переривчасте, малооб*ємне, через порушення фізіологічного дихання страждає фонаційне. Діти говорять, дихаючи одночасно і носом, і ротом. Дихання прискорене, поверхнева, переважає ключичний тип диханняСтан дихальної функції при ринолалії: • Фізичне дихання поверхове(грудне або ключичне) • Порушення спрямованості і плавності видиху і вдиху • Порушення мовленнєвого дихання(повітря проходить через ніс, видих короткий, повітряний струмінь слабкий, нецілеспрямований

29. Відмінність афазії у дорослих і дітей Схожість дитячої афазії з афазіями у дорослих полягає у тому що: +має місце втрата вже сформованого мовлення +схожі причини виникнення афазій (травми, загальні процеси, пухлини мозку, рідше – інсульт) +схожість клінічної картини дитячої афазії у школярів і дорослих

Відмінність полягає у наступному: -навіть найтяжчі афатичні синдроми у дітей швидше підлягають відновленню -у дошкільників афазії не такі різноманітні, як у дорослих, оскільки їхнє мовлення не досягло відповідного рівня розвитку

М.Крітчлі (1974)виділяє такі характерні ознаки дитячої афазії: -редуплікація простих звуків, складів та мовленнєві інтерації -порушення синтаксису -аграматизм -перевага іменників в словнику

Нетиповими при дитячій афазії автор називає логорею, жаргонізми, прості порушення називання

30. Причини виникнення голосових порушень Голос – це сукупність різних за частотою, інтенсивністю та тембру звуків, що вимовляється людиною за допомогою голосового апарату.

За класифікацією заснованою на функціональній та морфологічній асиметрії гортані, дисфонії умовно поділяються на функціональні та органічні.

Частою причиною функціональних порушень голосує перевтома голосового апарату, яка виникає у людей голосомовних професій внаслідок систематичної голосової перенапруги, особливо на фоні застудних захворювань, загальної перевтоми, порушення техніки голосоутворення, вегето-судинної дистонії, гормональних дисфункцій, стресових ситуацій. Важливе значення мають хронічні захворювання різних органів і систем, органічного ураження ЦНС.(Л.Глазніков, О.Кравченко)

Також вагоме значення відводять стану нервово-психічної сфери, неправильному голосоведенню(Н.Крушевська), на перенапруження нервово-мязового апарату гортані(Х.Аліметов,Л.Тринос). Інші розглядають порушення голосу як прояв істеричної симптоматики у рамках психопатії чи хронічної неврастенії(Ю.Василенко, О.Карпова).

Серед причин, що призводять до органічних порушень голосу, виділяють такі: посттравматичні (вогнестрільні поранення,операції на щитоподібній залозі, операції на легенях,середостінні); після перенесення інфекційних захворювань (грип, дифтерія, менінгоенцефаліт, ларинготрахеїт, тиф,туберкульоз); невстановленої етіології.

Причини порушень голосу 1.біологічні (конституційні особливості, вік, стать) 2.соціальні (умови виховання, зростання) 3.психологічні (конфліктні ситуації) 4.технічні (перенапруження голосу) 5.органічні