- •13 Зовнішні ознаки писемних джерел Росії і України 18-20ст
- •50. Найдавніші монети Київської Русі і "безмонетний період".
- •52. Монети різних країн на землях України в XVI-xviIст.
- •57.Використання нумізматики на уроках і в позакласній роботі вчителя історії.
- •58. Навести приклади практичного використання нумізматики в роботі історика
- •59. Колекціонування і вивчення бон. Праці з боністики рос та укр вчених
- •60. Найдавніші паперові гроші( Китай, Англія, сша, Франція)
- •64. Використання боністики в роботі історика.
- •66.Розповісти про експозицію Музею історії книги та друкарства України
- •67. Розповісти про експозицію монет постійно діючої виставки «Гроші України»
59. Колекціонування і вивчення бон. Праці з боністики рос та укр вчених
Науково-дослідний центр історії грошей – єдиний на території нашої держави. Він є багатою скарбницею пам’яток культури та мистецтва українців, а також взірців мистецтва багатьох народів світу. Науково-дослідний Центр історії грошей (НДЦ) при факультеті банківського бізнесу був створений у 1986 році на базі власної колекції монет, бон, паперових грошей і літератури доктора історичних наук Роберта Йосиповича Тхоржевського, яку він збирав з 1961 року. В основу колекції було покладено тематико-хронологічний принцип представлення грошових знаків: металевих (від V століття до н.е.), паперових (зібрання грошових знаків, від XVII століття). Роберт Йосипович став першим керівником Центру історії грошей. Під його керівництвом підрозділ став осередком науково-дослідницької роботи, що підтверджується започаткуванням щорічних науково-практичних конференцій під назвою ”Історія грошей України з давніх часів до сучасності”. 2001 рік став трагічним, перестало битися серце відомої людини в науці та історії, Центр залишився без керівника. На цю посаду було призначено послідовницю Роберта Йосиповича – Марковецьку Галину Михайлівну, кандидата історичних наук, яка працювала в НДЦ на посаді старшого наукового співробітника з 1990 року. З плином часу керівнику центру було запропоновано виконувати ще більш відповідальну місію – передавати набутий досвід та знання молодому поколінню, формувати їх особистість. У 2005 році НДЦ очолив Марковецький Руслан Юрійович, людина яка з 1990 по 1996 рік працювала на посаді художника–оформлювача в даному центрі, оформляла експозицію музею при науково–дослідному центрі, брала активну участь у проведенні щорічних конференцій та неодноразово виступала на них. На сьогодні науково-дослідний центр історії грошей та музей історії грошей розміщується за адресою: аудиторія 5501, вул. Чехова, 8, м. Тернопіль. Метою роботи підрозділу є поглиблення знань студентів про історію грошей. На базі архівів НДЦ студенти пишуть реферати, дипломні роботи. Науково-дослідний центр складається з двох відділів: нумізматичного (монети) та боністичного (паперові грошові знаки та бони). Частина з фондів монет та бон експонується в музеї історії грошей при НДЦ факультету банківського бізнесу. В архівах зберігається фототека з історії грошей, створена власноручно Робертом Йосиповичем. В цих кадрах збережено статті багатьма мовами про історію грошей. Створено експозицію грошових знаків, що активно використовується у навчальних процесах шкіл та ВНЗ (спецкурси з основ української нумізматики та боністики на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університеті ім. В.Гнатюка та історія грошей України на кафедрі банківської справи Тернопільського національного економічного університету). У 1997 році при НДЦ відкрилася заочна аспірантура, де 6 пошукачів досліджували і досліджують історію грошей, пишуть докторські та кандидатські дисертації. Один з них, О.О. Клименко, під керівництвом доктора історичних наук, професора Р.Тхоржевського захистив кандидатську дисертацію про гроші-бони ОУН-УПА – 1942-1952 рр. у Львівському національному університеті в грудні 2000 року. У 2003 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: “Паперові грошові знаки і бони Східної Галичини 1914-1920 рр.” Г.М. Марковецька, а також у цьому ж році була підготовлена наукова праця за темою “Паперові грошові знаки і бони Волині 1914-1925 рр. як історико-економічне джерело і об’єкт боністики”. Ця тема була рекомендована радою НДЦ до захисту. Успішно відбувся захист у Львівському національному університету в квітні 2004 році. Пише кандидатську дисертацію на базі НДЦ пошукувач В. Кіндзерський.
За результатами досліджень з історії грошей Г.М. Марковецькою та Р.Ю. Марковецьким написано навчально-методичний посібник “Історія грошей України”. Підготовлено до видання: “Хрестоматію до історії грошей України та зарубіжних країн”, “Словник боніста”.
НДЦ тісно співпрацює з історичними музеями, де є великі колекції монет і бон, підтримує постійні зв’язки з провідними колекціонерами України і країн СНД. У 2005 році група студентів під керівництвом своїх наставників відвідала музей історії грошей при Національному банку України (м. Київ), де було продемонстровано експонати грошей з давніх часів до сучасності. НДЦ співпрацює із фаховими журналами “Мир денег” (Київ), “Коллекционер С.-Петербурга”, “Нумізматика і фалеристика” (Київ), “Вісник НБУ” та іншими. Щороку експозицію музею історії грошей відвідує близько 200 студентів та учнів середніх шкіл м. Тернополя, а також окремі колекціонери України, Росії, Німеччини, країн Балтії тощо. 18 травня 2005 року, в день святкування факультету банківського бізнесу було продемонстровано мобільну експозицію грошових знаків, що є гордістю НДЦ. Її могли побачити та оцінити гості, які завітали на свято, керівники банківських установ, ректорат ТНЕУ, професорсько-викладацький колектив та студенти факультету банківського бізнесу.
У планах роботи науково-дослідного центру – видання монографій, каталогів, словника з боністики, Хрестоматії з історії грошей України. На даний час вивчаються паперові грошові знаки Південного та Північного регіонів України. 2011 року науково-дослідний центр історії грошей був перейменований у навчально-дослідний центр історії грошей.
Вагомий внесок у розвиток світової нумізматики зробили російські колекціонери і дослідники. Писемні джерела зберегли відомості про перші колекції в Московській Русі. Відомо, що візантійські монети знаходились у скарбниці патріарха Нікона. Наприкінці XVII століття згадується московський збирач піп Федір. У 1661–1662 роках в Москві австрійський дипломат Август Маєрберг бачив старовинні руські та російські монети, у тому числі монету київського князя Володимира.
Колекціонування монет у Російській державі особливо поширилось у XVIII столітті. Колекціонерами-нумізматами були Петро I (1689–1725 роки), генерал-фельдмаршал Олександр Меншиков, дружина Павла I Марія Федорівна, княгиня О. В'яземська та інші. У заснованому Петром І в 1714 році першому російському музеї — Кунсткамері важливе місце посідала нумізматика. Визначним нумізматичним центром світового рівня став заснованийКатериною II Ермітаж.
Першим каталізатором розвитку нумізматики у Росії стають наукові Нумізматично-археологічне (у Санкт-Петербурзі, засноване 1846 року) і Московське нумізматичне товариства (засноване 1888 року) та їхні періодичні видання.
Після 1917 року основні нумізматичні дослідження зосереджуються в Москві й Ленінграді. При Академії історії і матеріальної культури створюється комісія з нумізматики та гліптики. Із 1960-их років в РРФСР почав виходити перший фаховий часопис з нумізматики — «Нумизматика и эпиграфика» (у Москві вийшло 17 випусків).
