Тема № 13. Арт-терапія

Арт-терапія – терапія мистецтвом, художньою і творчою діяльністю.

Мета арт-терапії – гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовиражатися і самого себе розуміти.

Є два основні варіанти арт-терапевтичної роботи - індивідуальна і групова арт-терапії.

Групова арт-терапія допомагає:

• розвивати соціальні й комунікативні навички;

• надати взаємну підтримку членам групи і вирішити загальні проблеми;

• спостерігати результати своїх дій і їхній вплив на інших; засвоювати нові ролі і виявляти латентні (приховані) якості особистості, спостерігати, як модифікація рольової поведінки впливає на взаємини з іншими;

• підвищувати самооцінку і зміцнювати особисту ідентичність;

• розвивати навички прийняття рішень.

За тривалістю арт-терапевтичні заняття бувають:

– короткотерміновими (до 12 занять);

– середньотерміновими (до 1 року);

– довготерміновими (декілька років).

Моделі арт-терапії:

Психодинамічна (аналітична):

– юнгіанська (К. Юнг);

– психоаналітична (З. Фройд);

• Гуманістична (К. Роджерс – клієнтцентрована терапія).

• Сімейна (парні малюнки).

• Ігрова модель.

• Клінічна модель.

• Холестична модель (інтеграція досвіду на всіх рівнях).

• Трансперсональна модель.

• Еклектична модель.

У психоаналізі цьому процесу відповідає механізм сублімації.

В аналітичній психології – процес індивідуалізації та саморозвитку особистості (баланс між свідомим і несвідомим Я). Для цього використовується техніка активної уяви, мета якої зіштовхнути і примирити свідоме і несвідоме за допомогою афективної взаємодії.

Гуманістична психологія – самовираження, ствердження і пізнання свого Я. Полегшує процес комунікації, об’єктивуючи афективне ставлення до світу. Процес творчості як дослідження реальності, пізнання нових сторін і створення нового продукту.

Механізми психокорекційного впливу:

1) символічна реконструкція травматичної ситуації і знаходження її вирішення через переструктурування цієї ситуації;

2) естетична реакція, перехід від муки до насолоди.

Мета арт-терапії:

• дати соціально прийнятний вихід агресивності;

• полегшити процес лікування;

• отримати матеріал для інтерпретації і діагностики;

• відпрацювати думки і почуття, які раніше витіснялися;

• налагодження стосунків між клієнтом і терапевтом;

• розвиток почуття внутрішнього контролю;

• концентрація уваги на відчуттях і почуттях;

• розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.

Форми арт-терапії: пасивна і активна (створення продукту).

Задачі:

• лікування;

• зцілення;

• психокорекція;

• реабілітація;

• психопрофілактика;

• розвиток;

• діагностика.

• актуалізація вираження почуттів (катарсис);

• актуалізація переживань латентних властивостей особистості;

• актуалізація свідомих цінностей, настанов та їх корекції;

• розкриття творчого потенціалу;

• розвиток навичок включення в колективну діяльність, здатність розуміти почуття і переживання інших людей.

Заняття структуровані і неструктуровані.

Позиція психотерапевта:

• директивна (психотерапевт веде, спрямовує);

• недирективна (розвиваюча).

Види арт-терапії

Класичну арт-терапія включає в себе тільки візуальні види творчості, такі, як:

• живопис, графіка, фотографія, малювання та ліплення.

Сучасна арт-терапія налічує більше видів методик.

• бібліотерапія, маскотерапія, казкотерапія, орігамі, драматерапія, музикотерапію, кольоротерапія, відеотерапію, пісочну терапію, ігротерапію і т.д.

Був розроблений і комплексний метод - арт-сінтезтерапія. Він заснований на використанні поєднання живопису, віршування, драматургії і театру, риторики і пластики. Причому, кількість методик весь час збільшується.