1.3 Українські традиції у циклі повістей

Поява «Вечорів на хуторі біля Диканьки» була дійсно незвичайним явищем у вітчизняній літературі. Гоголь відкрив читачу дивовижний за своєю яскравістю та національним колоритом світ народного життя, овіяний романтикою давніх легенд, фантастичних переказів, веселим, своєрідним гумором.

Сюжетною основою майже всіх повістей були фольклорні джерела: легенди, казки, повір’я, анекдотичні історії.

Українські пісні, легенди, які висвітлювали реальні події, пов’язані з національно-визвольною боротьбою запорізьких козаків проти польської шляхти в середині XVII століття, дали йому об’ємний матеріал для повісті «Страшна помста».

Народна фантастика існувала у творах Гоголя з реально дійовими героями, справді побутовою обстановкою українського села і картинами природи. Справжнє життя і легенди сприймаються читачами «Вечорів» я одне ціле. Прагнучи ще більше підкреслити народний характер своїх повістей, Гоголь видав їх під псевдонімом сільського пасічника Рудого Панька. Це в його курені на хуторі біля Диканьки часто збирались на «вечорниці» односельчани, щоб послухати смішні побрехеньки старого пасічника або «диковинні історії» відомих місцевих оповідачів.

В даний час важко зустріти людину, яка не була б знайома з героями книги М. В. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» і особливо повісті «Ніч перед Різдвом». Вони стали невід'ємною частиною нашого життя, вони допомагають нам краще пізнати і зрозуміти минуле і сьогодення. У повісті описаний Святвечір – вечір напередодні Різдва. Гоголь, який добре знав традиції українського народу, дуже вірогідно, з усіма деталями, описує святкування Різдва. З давніх пір ця подія супроводжувалася різними народними обрядами, такими як ворожіння, колядування та інші. У повісті «Ніч перед Різдвом» ми бачимо молодих хлопців і дівчат, які ходять з колядками з будинку в будинок. «Натовпи парубків і дівчат здалися з мішками. Пісні задзвеніли, і під рідкісною хатою не товпилися колядники ». Колядки представляють собою веселі пісні, жарти, побажання щастя і благополуччя господарям будинку. У нагороду з вікон то й справа висовується рука господині «з ковбасою в руках або шматком пирога». Ще до настання ранку все село збирається в церкві: тут і літні жінки «в білих суконних свитках», і шляхтянки «в зелених і жовтих кофтах, а інші навіть у синіх кунтушах з золотими позаду вусами», і дівчата, «у яких на головах була ціла лавка стрічок, а на шиї намист, хрестів і дукатів », а попереду всіх – дворяни і прості мужики з вусами і чубами,« в кобеняк, з-під яких висовувалася біла, а у інших і синя свита ». І на обличчях у всіх - відчуття свята.

У "Страшній помсті" більшою мірою, ніж в інших повістях циклу, відчутне прагнення Гоголя підкреслити історичний колорит, передати деталі старовинного побуту. Власне побутових деталей у цьому творі небагато, але вони надзвичайно вагомі. Наприклад, опис весілля на початку твору. Згадуючи про те, як любили колись попити, поїсти, повеселитися, автор називає тільки обрядові напої та хліб, який підносили гостям: "варенуху з ізюмом й сливами й на немалому блюді каравай". Описи народних звичаїв та побутових деталей нагадують у Гоголя стилізацію під фольклор. Про це свідчать особливості ритміки і лексики таких епізодів, як плач Катерини за паном Данилом, та ін..

У «Вечорах...» яскраво виявилася глибока любов Гоголя до України, рідного народу з його широкою завзятістю, оптимізмом, ненавистю до пригноблювачів.

Основною темою творчості М. В. Гоголя була тема народу. Цю ж тему він любовно відбив і в цій збірці, мальовничо відтворив у своїх творах спосіб життя українців, їхній побут, традиції і звичаї. У Гоголя, у його українських повістях на першому плані народ – його велика поетична душа, його глибокий оптимізм і віра в краще життя.