Регулятивні дії нбу (точніше «дерегулятивні», враховуючи наслідки)

У 2014 році Україна відмовилася від багаторічної де-факто прив’язки курсу гривні до долара США, тобто відбувся перехід від штучно стабільного до гнучкого обмінного курсу гривні, який визначається попитом та пропозицією на ринку. Поставимо питання: чи принагідно це було зроблено? Адже країна фактично знаходилась у стані війни з порожньою казною, стагнаційною економікою. Лібералізація фінансового ринку, враховуючи менталітет українців і досвід попередніх років, була недоречною. Ні середній бізнес, ні населення не отримали гідних компенсаторів курсовій волатильності, адже економічна система не була до цього готова. НБУ тепер знайшов крайнього – «це була вимога МВФ, щоб отримати чергові транші кредитів». Але чи потрібно було зламувати систему, щоб потім шукати гроші на її відновлення? Відповідь очевидна – це було необачним і по суті «злочинним перед лицем народу» кроком.

Протягом останніх 14 місяців мало хто в Україні не критикував НБУ за несвоєчасне та неефективне регулювання валютного ринку. Навіть сам НБУ сам себе розкритикував наприкінці 2014 року (нагадаймо рішення Ради НБУ від 17 грудня 2014 року № 30, в якому керівництво критикувалось і засуджувалося за «ситуативне прийняття рішень у здійсненні монетарної політики, що стало одним із факторів створення надмірного попиту на іноземну валюту на міжбанківському ринку та значною мірою призвело до різкого знецінення гривні»). І дійсно, мабуть, запізно було піднято планку щодо продажу експортерами валюти до 75% чи анонсовано заборону дострокового зняття депозитів (що з одного боку є порушенням конституційних прав, але якби це було введено ще на початку 2014 року, то, можливо, курс був би стабільним, та і сама заборона нетривалою).

Кульмінаційним, і, мабуть, найбільш шедевральним рішенням НБУ стало підвищення з 04 березня 2015 року облікової ставки із 19,5% до 30,0% річних з відповідним коригуванням процентних ставок за активними та пасивними операціями НБУ з регулювання ліквідності банківської системи. Таким способом регулятор намагається підвищити привабливість гривні і унеможливити спекуляції банками, при цьому забуваючи, що тепер банківська система ще в більшій загрозі. Якщо населення та бізнес перестане взагалі брати кредити – а хто захоче споживчий кредит під 50-60% річних? – ліквідність впаде до критичного рівня.

Грошова маса

Даний фактор іде відразу після дій НБУ, оскільки є одним із його інструментів регулювання. Згідно із січневим звітом НБУ, готівкова маса в країні збільшилась майже на 50 млрд грн або на 16,3%, але загальний грошовий агрегат зменшився в річному обсязі на 15%. І це при дво-трьохкратному подорожчанню товарів і послуг. Це свідчить про те, що НБУ намагався створити гривневий голод і цим підвищити курс національної валюти, що частково і вдалось. В окремі періоди це сприяло тимчасовому зміцненню гривні, адже по-перше, населення «злило» гривню, перевівши її в товарну форму і для прожиття вимушене було продавати валюту; по-друге, компанії-імпортери притримували гривню, тому що не вірили в курс долара за 20-22 грн, і в своїх розрахунках кінцевих цін використовували курс 29-30 грн/дол.США і 34-36 грн/євро.

СПЕКУЛЯТИВНІ ФАКТОРИ

«Панічна» поведінка з боку учасників ринку

Масове зняття депозитів протягом 2014-2015 років (за підсумками 2014 року загальний обсяг депозитів в українських банках знизився на 13,7% в національній валюті – до 364,5 млрд грн, і на 37,2% в іноземній валюті – до 19,4 млрд дол.; в січні-лютому 2015 року – ще на еквівалентних 17,2 млрд грн), що ще більше розхитало фінансову систему (Уніан, 2015). Але слід відмітити, що воно відбулось якраз тоді, коли Нацбанк перестав контролювати ситуацію на валютному ринку, а згодом взагалі самоусунувся від його регулювання. Звичайно, громадяни України, які правдою і неправдою заощаджували певні кошти протягом багатьох років, не хотіли ризикувати і втратити зароблене.