Платіжний баланс

Про даний показник мало хто говорить, але вважаємо, що саме він є визначальним для курсу гривні, адже відображає динаміку руху капіталу в/із країни і загальний стан економіки. Зміна валютного курсу гривні неоднозначно впливає на стан поточного рахунку платіжного балансу і навпаки. Курс національної валюти визначається агрегованим попитом (класичне вираження якого AD = C + I + G + (X-M), де C- витрати споживачів, I – інвестиції, G – споживання з боку держави, X – експорт, і M – імпорт) і обсягом валюти в країні, основними джерелами якої якраз і є інвестиції та експортно-імпортне сальдо по товарах/послугах.

Спочатку «відпускання» курсу гривні виглядало як спроба покращити платіжний баланс країни, і дійсно за розрахунками НБУ (рис. 2) дефіцит поточного рахунку в 2014 році скоротився до 5,3 млрд дол. США, або 4,0% від ВВП (порівняно з 16,5 млрд дол. США, або 8,7% від ВВП у 2013 році), що є класичним проявом умови Маршала-Лернера (зниження вартості національної валюти призводить до поліпшення торгового балансу). Даний ефект міг бути ще більшим, але попит на енергоносії (газ, нафта), матеріали і товари, що не виробляються в Україні (сухофрукти, горіхи, комплектуючі тощо) є нееластичним, тому вважатимемо, що імпорт знизився на потенційно можливий рівень (Рубан В. Ю., 2011). У той самий час дефіцит рахунку капіталу та фінансових операцій (рис. 3) у 2014 році склав 8,0 млрд дол. США, тоді як у попередньому році мало місце додатне сальдо в 18,5 млрд дол. США. Якщо покращення торгівельного сальдо пов’язане зі зниженням економічної активності та зменшенням купівельної спроможності домогосподарств, що зумовили значно вищі темпи падіння імпорту порівняно з експортом, то формування дефіциту рахунку капіталу та фінансових операцій було зумовлено погіршенням інвестиційного клімату внаслідок ведення бойових дій на сході країни та зниження рівня залучення приватним сектором як інвестиційних, так і кредитних ресурсів для рефінансування поточних виплат за попередніми позиками. Останні причини є наслідками зовнішніх і частково незалежних від дій та бажань України факторів (мається на увазі агресія з боку РФ та перетворення України в «об’єкта» ідеологічного та опосередкованого силового протистояння між США і РФ).

 

Рис. 2

Рис. 3

Джерело: НБУ.

Структура і динаміка платіжного балансу базується на двох основних складових: на стані економіки і розмірі державного боргу, при чому величина останнього фактично прямо пропорційно залежить від першого (чим більш розвинута економіка, тим менша необхідність у зовнішніх запозиченнях по відношенню до ВВП).

Обсяг державного боргу

Як це не прикро, але збільшення розміру державного боргу (перед МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями) дещо сприяло стабільності курсу гривні, адже ці кошти частково використовувались на валютні інтервенції.

На жаль, отримавши дані кошти, влада не змогла вигідно їх інвестувати та зміцнити економіку. Натомість більша частина коштів витрачалась на фінансування дефіциту держбюджету, звідки «перекочовувала» через тендери на державні закупівлі в руки олігархічних структур; інша частина спрямовувалася на підтримку курсу та кредитно-фінансового становища банків (рефінансування і т.д.). Наприклад, за даними «Наші гроші», у 2012 році у «Віснику державних закупівель» було опубліковано дані про тендери на суму 520 млрд грн., в 2013 – 204 млрд грн., а в 2014 – спад до 155 млрд грн з огляду на відсутність у держбюджеті коштів на будівництво, ремонт доріг та інші капітальні видатки (Українська правда, 2015). Тобто через державні підприємства, які практично протягом усього свого існування є умовно збитковими для очей простих громадян України, лише в 2012 році було пропущено близько 63 млрд дол. США (при курсі 8,27 грн/дол. за 2012 рік).

Через значну девальвацію гривні, виконання боргових зобов’язань стає фактично неможливим у довгостроковій перспективі – станом на кінець грудня 2014 року (коли офіційний курс ще був 15,77 грн/дол.США) державний борг (див. рис. 4) фактично вдвічі перевищував суму запланованих на 2015 рік доходів держбюджету (502 млрд грн), що наводить на логічний висновок: без зміцнення національної валюти (принаймні до економічно-обґрунтованого рівня) обслуговування державного боргу є малоймовірним уже в 2016 році (Мінфін, 2015). Станом на середину березня 2015 року, при офіційному курсі більше 23 грн/дол. та враховуючи погодження чергових позик МВФ, державний борг в гривневому еквіваленті може зрости ще на 40-50%.

 

Рис. 4. Динаміка державного боргу України (Джерело: Міністерство фінансів України)

В бюджеті України на 2015 рік прописано «Визначити на 31 грудня 2015 року граничний обсяг державного боргу в сумі 1,394 трлн гривень». І тут ще потрібно враховувати, що ця сума була розрахована на основі курсі 21,7, тоді як економіка вже працює, використовуючи значно вищий курс. Згідно з аналітичними матеріалами Мінфінансів, середній строк до погашення боргу – 4,8 років (рис. 5), що є занадто оптимістичним розрахунком, враховуючи поточний стан економіки. Якщо кредитори не будуть надавати нові запозичення для рефінансування попередніх (по суті відтерміновуючи строк погашення, адже відсотки за користування символічні для українських реалій), то Україну, швидше за все, чекатиме дефолт.

 

Рис. 5.

Джерело: Міністерство фінансів України.

У 2015 році державний бюджет навряд чи може бути виконаний в дохідній частині: наприклад, незважаючи на подорожчання усіх товарів і послуг, що відповідно мало призвести до збільшення бази оподаткування, надходження до держбюджету в січні 2015 року зменшились на 12%, тоді як видатки збільшились на 17%. Основними причинами, що унеможливлюють виконання дохідної частини бюджету і, відповідно, обслуговування державного боргу, є: стагнаційні процеси в економіці країни та значне зниження експортного потенціалу як одного з основних джерел надходження фінансових ресурсів в країну; зменшення купівельної спроможності населення та відповідно імпорту, що спричинило падіння митних зборів (мита, ПДВ). В таких умовах стримувати курс гривні на стабільному рівні буде ще складніше.

Щоб погасити зовнішній борг держави і уникнути дефолту, потрібно буде:

1) суттєво зміцнити курс гривні (щоб вистачило державних доходів на обслуговування боргу);

2) стимулювати зростання інфляції, включаючи друкарський станок і вкидаючи готівку на ринок (щоб збільшити надходження до бюджету), при цьому утримуючи курс гривні на стабільному рівні;

3) «сюрреалістичний сценарій»: кошти від МВФ настільки розженуть темпи приросту економіки, що надходження податків і мит перекриють усю курсову різницю…

З іншого боку, в умовах курсу гривні, що постійно падає, та зростання державного боргу до критичних розмірів, перспектива дефолту для українського населення, можливо, є більш корисною, адже в такому разі частина бюджету, що витрачалась на погашення боргу, буде направлена на вирішення внутрішніх проблем, які потерпали від недофінансування (підвищення соціальних виплат, вливання капіталу в слаборозвинуті галузі економіки тощо).