74) Адміністративне стягнення — це захід адміністративної відповідальності, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Види адміністративних стягнень[

1. Попередження

2. Штраф

3. Оплатне вилучення предмета

4. Конфіскація

5. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові(полювання та керування транспортними засобами)

6. Громадські роботи

7. Виправні роботи

8. Адміністративний арешт

Попередження — найбільш м'який вид адміністративного стягнення, що застосовується за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, що вперше вчинили проступок. Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. В деяких інших випадках фіксується іншим установленим способом Штраф — основне адміністративне стягнення, яке за своєю суттю є грошовим стягненням, що накладається на громадян, які вчинили адміністративне правопорушення.Оплатне вилучення предмета — вид адміністративного стягнення в Україні. Стягнення є аналогічним до конфіскації, але, на відміну від нього, передбачає повернення коштів колишньому власнику: предмет примусово вилучається, реалізується, витрати по реалізації відраховуються, і решта суми повертається власнику-суб'єкту адміністративного правопорушення. Конфіскація є одним із видів адміністративних стягнень в Україні та в деяких інших країнах який полягає в примусовій безоплатній передачі предмета, що став знаряддям вчинення чи об'єктом адміністративного правопорушення. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові — основне адміністративне стягнення, яке накладається на громадян у разі грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом.Громадські роботи як вид адміністративного стягнення полягає у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Виправні роботи — вид адміністративного стягнення, який полягає у праці правопорушника за місцем роботи з певними відрахуваннями у дохід держави. Адміністративний арешт — це найсуворіший вид адміністративного стягнення, що застосовується лише у виняткових випадках за окремі видиадміністративних правопорушень на строк до 15 діб і полягає у триманні правопорушника в ізоляції від суспільства.

73) Строкадміністративного затримання не може бути більшим за три години, у виняткових випадках цей термін може бути подовжено до трьох діб за вчинення певних чітко визначених правопорушень. Цей термін обчислюється з моменту доставлення правопорушника до органу, уповноваженого провадити адміністративне затримання.

Затримувати мають право:

• органи внутрішніх справ(за більшість правопорушень, за які може бути застосоване затримання взагалі)

• органи прикордонної служби(заправопорушення, пов'язані з перетином державного кордону України)

• старшою посадовою особою воєнізованої охорони, розташованої біля охоронюваного об'єкту (за правопорушення, пов'язані з посяганням на об'єкти під охороною)

• посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України(заправопорушення, вчиненівійськовослужбовцями, військовозобов'язаними, резервістами під час проходження зборів чи працівниками Збройних Сил України під час виконання ними своїх обов'язків

• органами Служби безпеки України(за порушення законодавства про державну таємницю та про доступ до інформації)

• посадовими особами органів і установ виконання покарань (арештних домів, колоній) та СІЗО(за порушення правил передачі предметів особам, які утримуються у вищезазначених установах)

• посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, — при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд через територію України.

77) Стаття 34 КпАП.  Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

 Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення визнаються:

-                             щире зізнання винного;

-                             запобігання винним шкідливим наслідкам правопорушення, добровільне відшкодування збитку чи усунення заподіяної шкоди;

-                             здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при стіканні важких особистих чи сімейних обставин;

-                             здійснення правопорушення неповнолітнім;

-                             здійснення правопорушення вагітною жінкою чи жінкою, що має дитину у віці до одного року;

законодавством СРСР і УРСР можуть бути передбачені й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), що розглядає справи про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими й обставини, не зазначені в законодавстві.

Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1)                          продовження протиправного поводження, незважаючи на вимоги уповноважених на те осіб припинити його;

2)                          повторне протягом року здійснення однорідного правопорушення, за яке особа вже піддавалася адміністративному стягненню; здійснення правопорушення особою, що раніше скоїла злочин;

3)                          залучення неповнолітнього в правопорушення;

4)                          здійснення правопорушення групою осіб;

5)                          здійснення правопорушення в умовах стихійного лиха чи за інших надзвичайних обставин;

6)                          здійснення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), що накладала адміністративне стягнення, у залежності від характеру  адміністративного правопорушення, може не визнати дані  обставина обтяжуючим.  

78) Адміністративний процес є специфічним видом юридичного процесу, який, на відміну від інших видів процесів (кримінального, цивільного), має складну структуру проваджень, що відрізняються одне від одного за характером справ. Адміністративний процес - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ. Ознаками адміністративного процесу як виду юридичного процесу є:- як і інші різновиди юридичного процесу, адміністративний процес має на меті виявлення та реалізацію матеріальних відносин;- адміністративному процесу властиві аналогічні іншим галузевим формам процесуального права закономірності, які пов'язують його з матеріально-правовою сферою; - усі процесуальні механізми, властиві адміністративному процесу, є внутрішніми, спеціальними механізмами правової системи;- як і інші різновиди процесуального права, адміністративний процес має структуру, подібну до будь-якого іншого галузевого різновиду права (однакові набір елементів і зв'язок між елементами).

79)Принципи адміністративного процесу. Здійснення адміністративного процесу ґрунтується на системі принципів, до яких належать: законність; охорона інтересів держави і особи; публічність (офіційність); самостійність і незалежність у прийнятті рішень; об'єктивна (матеріальна) істина; гласність; рівність учасників процесу перед законом; швидкість та 1. Законність. Цей принцип виражає адміністративний процес як суто юридичну діяльність, що здійснюється тільки на основі спеціальних процесуальних  норм. Державні органи в адміністративному процесі діють у межах закріпленої за ними компетенції.2. Охорона інтересів держави і особи. Цей принцип вказує на демократизм адміністративного процесу. 3. Публічність (офіційність). Цей принцип адміністративного процесу полягає в його доступності для громадян..4. Самостійність і незалежність у прийнятті рішень. Вирішувати справи, що входять до кола повноважень органу або посадової особи, є їх обов'язком. Державний орган може ухилитися від розгляду і вирішення індивідуальної справи, перекласти на будь-кого свої обов'язки. 5. Об'єктивна (матеріальна) істина. Цей принцип означає, що всі справи розглядаються всебічно, збираються, перевіряються і враховуються всі необхідні матеріали і докази.6. Гласність. Принцип гласності передбачає можливість для учасників адміністративного процесу безпосередньо знайомитися з усіма матеріалами у справі та розглядати його відкрито. 7. Рівність учасників адміністративного процесу перед законом. Цей принцип визначається конституційним положенням про рівність усіх громадян України. Законодавством закріплено статус сторін процесу, встановлено їхні права та обов'язки як учасників адміністративно-процесуальних відносин. Кожна зі сторін має право брати участь у всіх стадіях процесу, надавати докази і вимагати їх розгляду.8. Швидкість та економічність. Цей принцип є наслідком оперативності як властивості управлінської діяльності. Він забезпечується закріпленням у законодавстві строків, у межах яких здійснюється провадження в індивідуальних справах, виконуються рішення9. Провадження процесу національною мовою. Цей принцип зумовлений багатонаціональним складом населення України і закріплений законодавчо. 10. Відповідальність посадових осіб. Порушення встановленого порядку адміністративно-процесуальної діяльності, бюрократичне ставлення до громадян та їхніх звернень тягне за собою застосування до винуватців заходів дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності.