Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори правоведение.docx
Скачиваний:
47
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
127.93 Кб
Скачать

53.Поняття неосудності, обмеженої осудності.

Звісно, кожний злочин в ідеалі передбачає невідворотне покарання винуватця. Проте на практиці трапляються випадки, коли наявні всі, на перший погляд, передумови до притягнення особи, що вчинила злочин, до кримінальної відповідальності й осудження, проте останнє не настає.

Відповідно до cm. 19 Кримінального кодексу України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані непідсудності (неосудності), тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру.

Отже, неосудність - це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, недоумства, тимчасового розладу душевної діяльності тощо. Під хронічною душевною хворобою розуміють такі важковиліковувані та тривалі психічні хвороби, як шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо, тимчасовий розлад здоров'я - це гострий алкогольний психоз, наркотична "ломка", недоумство - ідіотія, імбецильність, дебільність й аномалії психіки - тяжкі форми психопатії й таке ін.

Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії чи керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

54. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Кримінальна відповідальність - це правовий наслідок скоєння злочину, який полягає в застосуванні до винного держаного примусу у формі кримінального покарання.

Відповідно до cm. 22 Кримінального кодексу України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину минуло 16 років. Згідно зі cm. 115-117 Кримінального кодексу України, особа несе кримінальну відповідальність з 14 років, якщо йдеться про вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров'я потерпілого, зґвалтування, розбій, крадіжку, грабіж, злісне та особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї та вибухових речовин, умисні дії, що можуть спричинити аварію поїзда, деякі випадки умисного знищення чи пошкодження майна.

До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

Особи у віці з 14 до 16 років не несуть кримінальної відповідальності за злочин з необережності (крім вбивства).

До неповнолітніх застосовується максимальний термін ув'язнення – 10 років.