45. Відмінність права від соціальних норм первісного суспільства

У первісному соціальне однорідному суспільстві норми поведінки відображали інтереси і волю всіх членів роду і племені, виникали в свідомості членів цього суспільства і були одночасно правами і обов'язками (тобто право і обов'язок не розмежовувались), забезпечувались внутріш-нім переконанням людей, їх звичаями, схваленням чи осудом. На відміну від соціальних норм поведінки в первісному суспільстві, норми юридичного права виражають волю певних класів, інших верств соціальне неоднорідного суспільства. Вони зовнішньо об'єктивовані, загально-обов'язкові і формально визначені в нормативних актах, правових звичаях, нормативних договорах, судових та адмі-ністративних прецедентах, що встановлюються чи санкціо-нуються державою (її органами). В нормах права чітко розмежовуються права і обов'язки. Це означає, що кожне суб'єктивне право одного суб'єкта забезпечене обов'язком іншого суб'єкта. Норми права забезпечуються всіма засоба-ми переконання і державного примусу.

На відміну від соціальних норм первісного суспільства норми юридичного права в умовах державності є засобом, який держава використовує для управління на-селенням. Вони виражають волю економічно і політичне па-нуючих верств населення, встановлюються чи санкціону-ються державою у вигляді суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Реалізацію норм юридичного права забезпечує держава.

Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

З появою держави і права в суспільстві виникли нові види суспільних відносин: політичні і правові. Це спонукало до виникнення політичної і правової систем.

48. Поняття права, об'єктивне та суб'єктивне право.

Право-це система загальнообовязкових,формально визначених правил поведінки,які встановлюються,санціонуються та охороняються державою з метою врегулювання суспільних відносин.

Сутністю права є свобода людини, але свобода не будь-яка, а певним чином визначена та забезпечена. Свобода — це притаманні людині властивість і форма життя, що відображають її прагнення до самовираження, самореалі-зації, але це не означає, що свобода є можливістю здій-снення будь-яких діянь.

Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Об'єктивність права визначається тим, що воно:

— не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;

— не належить йому.

Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.

Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

— залежить від волі суб'єкта;

— реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки. Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються:

— спільними рисами;

— відмінностями;

— взаємодією.

Спільні риси:

1. Об'єктивне та суб'єктивне право мають юридичний характер.

2. Вони є засобами регулювання суспільних відносин.

3. Вони встановлюються державою.

4. Мають документальну форму закріплення.

5. Охороняються державою.

6. Мають визначений зміст та нормативний характер.

7. Мають юридичну силу, тобто породжують правові наслідки.

51) Принципи права – це основні нормативні засади позитивного права, що визначають сутність та спрямованість правового регулювання.

Види принципів права:

- Залежно від рівня фундаментальності (основоположності):

а) загальноцивілізаційні принципи (універсальні засади)

б) загальноправові принципи

в) загальні принципи системи права (для міжнародних чи національних правових систем);

- За територією поширення:

а) міжнародні;

б) національні (внутрішньодержавні).

- За предметом правового регулювання:а) конституційного права;

б) цивільного права;

в) кримінального права.

- За сферою дії:а) загальні принципи права (спільні засади правового регулювання для національних чи міжнародних правових систем);

б) міжгалузеві (спільні для кількох галузей);

в) галузеві (засади, що визначають сутність правового регулювання у межах певних галузей права);

г) інститутів права.

- За іншими критеріями:

а) типологічні;

б) конкретно-історичні.

Загальноцивілізаційні принципи права - це зафіксовані у позитивному праві універсальні нормативні засади, що втілюють кращі правові здобутки людства та визначають сутність та спрямованість правового регулювання у будь-якій правовій системі.

Види сучасних загальноцивілізаційних принципів права:

1. Юридична рівність суб’єктів (до однойменних суб’єктів не може застосовуватися різні стандарти поведінки)

2. Повага та захист основних прав і свобод людини (права людини розглядаються як вища правова цінність, а їх забезпечення – як обов’язок держави).

3. Демократизм (узгодження інтересів різних соціальних груп, відображення загальносоціальних інтересів у праві).

4. Справедливість (співмірність реальних потреб та інтересів суб’єктів, відображення їх у праві).