Навички саморегуляції
Саморегуляція - це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за допомогою слів, уявних образів, управління м'язовим тонусом і диханням. Прийоми саморегуляції можна застосовувати в будь-яких ситуаціях.
У результаті саморегуляції можуть виникати три основні ефекту:
ефект заспокоєння (усунення емоційної напруженості);
ефект відновлення (ослаблення проявів стомлення);
ефект активізації (підвищення психофізіологічної реактивності).
Існують природні способи регуляції організму, до яких відносяться: тривалий сон, їжа, спілкування з природою і тваринами, масаж, рух, танці, музика та багато іншого. Але подібні засоби не можна використовувати, наприклад, на роботі, безпосередньо в той момент, коли виникла напружена ситуація або накопичилося стомлення.
Своєчасна саморегуляція виступає своєрідним психогігієнічним засобом. Вона запобігає накопиченню залишкових явищ перенапруження, сприяє повноті відновлення сил, нормалізує емоційний фон діяльності, і підсилює мобілізацію ресурсів організму.
Природні прийоми регуляції організму є одними з найбільш доступних способів саморегуляції:
сміх, посмішка, гумор;
роздуми про хороше, приємне;
різні рухи типу потягування, розслаблення м'язів;
спостереження за пейзажем;
розглядання квітів у приміщенні, фотографій, інших приємних для людини речей;
купання (реальне або уявне) в сонячних променях;
вдихання свіжого повітря;
вислів похвали, компліментів і ін.
Навички мімічної та пантомімічної виразності
Міміка – це мистецтво виявляти свої думки, почуття, психічний та інші стани за допомогою виражальних рухів м'язів обличчя. Міміка (від гр. mimikos–наслідувальний)–виразні рухи м'язів обличчя, що є однією з форм прояву тих чи тих почуттів, настроїв людини.
Міміка відіграє особливу роль у передачі інформації. Основне навантаження несуть брови, області навколо очей і сам погляд. Психологи відзначають, що напрямок погляду в процесі спілкування залежить від індивідуальних відмінностей, змісту спілкування і від попереднього розвитку цих взаємин. Коли людина формує думку, то найчастіше дивиться в бік, коли думка готова – на співрозмовника. Візуальний контакт свідчить про налаштування до спілкування. За допомогою очей передаються самі точні сигнали про стан людини, оскільки розширення і звуження зіниць не піддається свідомому контролю. Наприклад: учень зацікавлений, перебувати у піднесеному настрої, його зіниці розширюються в чотири рази. Навпаки, сердитий, похмурий настрій змушує зіниці звужуватися. Міміка обов'язково повинна доповнюватися пантомімікою.
Пантоміміка– це виражальні рухи всього тіла людини або окремих його частин, пластика тіла. Пантоміміка допомагає педагогу виокремити основне, намалювати образ. Жести бувають описовими та психологічними. Перші допомагають педагогу та батькамбільш образно тлумачити вихованцям зміст матеріалу, що викладається, другі – спрямовані на показ внутрішнього емоційного стану педагога чи батьків, тобто вони показують його почуття.