Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
психологія екзамен.docx
Скачиваний:
149
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
73.45 Кб
Скачать

20.Загальне поняття про особистість. Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».

Людина – істота, що об(єднує всі якості, незалежно від того присутні, чи відсутні у конкретної людини.

Індивід – окремо взята людина в сукупності всіх її біолог, фізіолог і псих.якостей.

Особистість – конкретний індивід, що володіє системою стійких соц.обумовл. псих.характер, які виявл. В сусп. Зв*язках і відносинах.

Індивідуальність – особистість, яка вкл. В себе унікальне поєднання особист. Властив.

Особистість – це конкретний людський індивід з своєрідними індивідуальними, вольовими та іншими властивостями. Особистість має власну свідомість, виконує певні суспільні ролі, приносить користь від власної діяльності, має власну індивідуальність – своєрідне неповторне поєднання психологічних ознак людини:темперамент, характер, здібності.

21.«Я-концепція» та її компоненти. Формування та розвиток особистості.

Усвідомлення ставлення людини до своїх потреб, здібностей, потягів, мотивів поведінки називають самоусвідомленням особистості. Результатом процесів самоусвідомленням є «Я-концепція» особистості.

«Я-концепція» - це динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей.

Три структурні елементи:

1)когнітивний – образ «я», який характер.зміст уявлень про себе.

2)емоційно-оцінний, що відображ. Ствлення до себе загалом.

3)поведінковий – який характер.прояви перших двох елементів у поведінці.

Важливою функцією «я-концепції» є забезпеч.внутр.погодженності особист, стійкості її поведінки. Розвиток особистості, її діяльність, поведінка зазнають впливу «я-концепції».

Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є різноманітні внутрішні та зовнішні суперечності. Вони виявляються у психічних процесах збудження і гальмування, в емоційній сфері - у відчуттях задоволення і незадоволення, радості і горя. Ці суперечності стосуються також спадкових даних і потреб виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку), рівня розвитку особистості й ідеалу (оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдосконалення особистості). Стимулюють розвиток суперечності між потребами особистості та моральним обов'язком (щоб потреба не вийшла за межі суспільних норм, її "стримує" моральний обов'язок людини, сприяючи формуванню здорових матеріальних і духовних потреб особистості). Особистість активно розвивається, відчуваючи суперечності між своїми прагненнями та можливостями (прагнучи досягти певних результатів у навчанні за недостатнього рівня пізнавальних можливостей, дитина починає посилено працювати над собою).

22.Підходи до структури особистості у вітчизняній та зарубіжній психології (а.Петровський, к.Платонов, з.Фрейд та ін.).

Фрейд сформолював теорію особистості, де відправним пунктом є концепція підсвідомого, яка дає змогу зрозуміти складність та неоднозначність людського життя. Він вважав, що стійкі характеристики форм.досить рано, а потім у різних варіантах відтвор. У дорослій поведінці. Фрейд запропонував теорію розвитку особистості, виділив і позначив періоди, які реалізують завдання розвитку особистості й описав кризи розвитку.Він вважав, що все в нашій поведінці пов(язано:вибір людей, місць, їжі визнач.досвідом, якого ми не пам*ятаємо, або не можемо пригадати.

Петровський метафорично трактує справжню особистість як джерело могутньої радіації, що перетворює пов*язаних з нею людей. Індивіда обділеного особист.характер.він порівнює з нейтрино, частинкою, яка не спричиняє в середовищі змін – ні корисних, ні шкідливих.

Платонов називає структуру особистості загальною, основною, динамічною і психологічною.

Загальна – оскільки властива кожній особистості, але кожна має конкретна особист.має власну індиівд.структуру. Динамічною – бо не залиш.незмінною в жодної особист: з дитинства і до смерті вона змін. Функціональною – вона як ціле та її складові елементи розгляд. Як псих.функції. психологічною – узагальн. Псих. Властив. Особист. .