1.2 Стан розробки проблематики кінодокументів, як частини спеціального діловодства

Сучасне суспільство живе в постійному розвитку. Це може бути як і поява нових технологій, так і розвиток людської свідомості. Тому заперечувати, що системи документаційного забезпечення розвиваються не можливо.

Досліджуючи дану тему, я аналізував праці науковців, які в свою чергу приділяли увагу як кінодокументам окремо ,так і кінофото-фонодокументам загалом, як єдиній системі.

Кожен дослідник історії вивчення КФФД неодмінно вказує на дослідження Г. М. Болтянського, С. І. Бернштейна, Б. Д. Грекова, О. М. Донде, які з’явилися ще в першій половині ХХ ст. і присвячувалися поверхневим міркуванням науково-популярного змісту щодо особливостей і значення кінофотофонодокументів. Хоч складно назвати перші праці серйозними ґрунтовними дослідженнями документів, утім згадка про них важлива для фіксації початку студіювання КФФД у джерелознавстві й історії мистецтва.

Цим самим періодом датуються наукові публікації сучасної відомої дослідниці - кандидата історичних наук Л. П. Маркітан, для праць якої властиве розроблення загальної характеристики КФФД (ознаки, властивості, функції), ілюстрованої конкретним тематичним матеріалом. Примітно те, що Л. П. Маркітан однією з перших серед вітчизняних науковців спробувала визначити переваги електромагнітного способу фіксації інформації, класифікувати кінофотодокументи та запропонувати для них узагальнюючий термін - „відеодокументи”. Праці Л.П.Маркітан з історії, теорії КФФД, організації різних форм роботи з ним ознаменували формування нового напряму у вітчизняному документознавстві й джерелознавстві.

З вище зазначеного можна зазначити, що ще з початку дослідження КФФД всі види аудіо-візуальних документівь об’єднували в оден ціле. Тому дослідження даної теми має велику актуальність. Адже, якщо дослідити всі компоненти КФФД окремо можна зрозуміти, що всі вони мають свої особливості які їх характеризують.

Незважаючи на те, що в 1960-1980-х рр. КФФД утвердився як об’єкт дослідження, сама галузь кінофотофонодокументознавство залишалася маргінальною в межах ширшої дисципліни - документознавства. Неохоче виявлення інтересу до КФФД серед науковців-гуманітаріїв пояснюють трудністю оперування спеціальною технічною й технологічною підготовкою для роботи з ним, низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення установ, які створюють і зберігають цей вид документів [1].

Першим оприлюдненим авторським продуктом докладного аналізу загальної характеристика та класифікації КФФД та перспективи розвитку став підручник Н. М. Кушнаренко «Документоведение».

В сучасній Україні дослідженням КФФД займається невелика кількість науковців які здебільшого звертають увагу на їхню комплексність і не виокремлюють їхніх ознак.

Цю проблематику відбито в працях А.Соколова, Ю.Столярова, Г. Швецової-Водки, вузівському підручнику Н. Кушнаренко. Загальне документознавство не включає до свого складу ніяких наукових дисциплін, а є метанауковою надбудовою для всіх наук документально-комунікаційного циклу.

З іншого боку, існує наукова дисципліна документознавство, фундатором якої був К. Мітяєв, її проблематика розробляється протягом останніх чотирьох десятиліть Всеросійським (у минулому - Всесоюзним) науково-дослідним інститутом документознавства та архівної справи й Московським історико-архівним інститутом. Це документознавство сформувалося з надр теорії і практики справочинства й розглядається в тісному зв'язку з архівною справою. У центрі уваги науковців напряму знаходиться переважно управлінська (а з неї в основному - організаційно-розпорядча) документація, хоча і вивчається науково-технічна, картографічна документація, кінофотофонодокументи, але знову-таки з орієнтацією на перспективу їхнього архівного зберігання. Цю наукову дисципліну ми вважаємо єдиним на сьогодні конституйованим напрямом спеціального документознавства.

З вище сказаного можна стверджувати, що приділення надмірної уваги до управлінської документації сповільнює розвиток інших видів практичного документознавства. На це також вказують і ті фактори, що держава не приділяє значної уваги розвитку цієї галузі, як окремої частини діловодства.

Ще однією з проблем є підпорядкування кіно фотодокументів загальним аспектам документознавства.

Важливо зазначити, що проблематикою кінодокументів займаються не лише фахівці з документознавчих дисциплін, а й історики. Адже архівні кінодокументи несуть великий масив інформації пов’язаної з минулим нашої держави.

Отже, виходячи з нашого аналізу можна сказати що, питання, які стосуються теми нашої роботи, активно досліджувалися такими науковцями А.Соколова, Ю.Столярова, Г. Швецової-Водки, К. Мітяєв, Л.П.Маркітанґ, Г. М. Болтянського, С. І. Бернштейна, Б. Д. Грекова, О. М. Донде та інші, які зробили важливий внесок в розвитку та опрацюванні проблематики нашої теми. Вони дали поштовх до розвитку та удосконаленню роботи з кінодокументами та іншими видами спеціального діловодства. Але все ж проблема цього питання стоїть гостро, адже ще залишається багато невивченого і опрацьованого матеріалу який має велику вагу в удосконаленні всіх діловодних процесів.