65. Утікацька та уходницька гіпотеза походження козацтва.

Утікацька(класова,соціальна) теорія-це теорія,згідно якої факт виникнення козацтва пояснювався як наслідок посилення економічного,політичного,національного та релігійного гніту,яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в нових місцях проживання.До середини XVI ст. утворилося козацтво, яке постійно поповнюється новими переселенцями.Була панівною в радянській і пострадянській історіографії(розробляли такі вчені,як

М.Н.Петровський,І.П.Крип’якевич,В.О.Голобуцький,К.Г.Гуслистий).Їхні праці -ґрунтовні за залученням джерельного матеріалу та достовірністю фактажу, втискувалися в рамки пануючої ідеології.Ця теорія в деяких моментах перехрещується з етнічними теоріями.Уходницька теорія-це теорія,яка пов’язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей,очолених отаманом.Ще ця теорія виходить з того, що Наддніпрянщина був привабливою для риболовецьких та мисливських промислів. У результаті цього тут формувалися промислові ватаги, які й поклали початок козацтву.Люди тут прибували за сіллю,бобрами рибою та іншою здобиччю.Люди приїзжали на Наддніпрянщину з Полісся,Середнього Подніпров’я та Волині.Займається уходництвом,переважно,фортечне боярство з Середнього Подніпров’я.Литовські князі, які створюють в регіоні замки і спеціальний прошарок сільського населення – слуг, які були звільнені від будь-яких феодальних повинностей, окрім військової служби. Так поступово формується боярський прошарок з енергійних та відважних людей, який став опорою Литовської держави на південному пограниччі, тобто на землях Середнього Подніпров'я.Коли уходники повертались з промислів у міста і містечка Середнього Подніпров'я з великими запасами риби, хутра, меду, різної худоби, місцева адміністрація починає збирати з уходників певну частину добутої здобичі. Таким чином, влада мала від уходництва подвійну вигоду – захист кордонів від татар і матеріальний прибутокЗаклав основи уходницької теорії походження козацтва М.К.Любавський. Витоки козацтва він вбачав у татарських поселенцях поблизу Черкас, до яких з часом приєдналася українська людність, перейнявши відповідну назву. Зазначаючи аналогічні риси в генезі українського і донського козацтва, вчений писав: "козаки не остатки каких-то древнеславянских вольных общин на пограничье русской оседлости, а вооруженные артели промышленников, вытянутых из пределов этой оседлости пустотою степей"Розробляв цю теорію і В.Щербак. Так на думку В.О.Щербака, до середини XVI ст. козаками на Україні називали людей, які займалися уходництвом та боротьбою з татарами, але при цьому вони залишались в межах своєї станової належності і не звільнялися від пов'язаних з нею обов'язків перед властями та окремими магнатами.

66.Етнічні гіпотези походження козаччини. Існує кілька основних теорій походження козацтва: «етнічних витоків», «уходницвка», «захисна» і «соціальна». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). «Уходницька» теорія пов'язує появу козацтва з «уходом» населення в Придніпров'я на промисли за рибою, сіллю, дикими кіньми тощо. Відповідно до «захисної» теорії козаки появились у зв'язку з необхідністю захистити південні кордони країни від набігів татар. «Соціальна» теорія пов'язує виникнення козацтва з посиленням політичного, економічного, соціального, національного та релігійного гніту. Виникнення козацтва спричинив комплекс причин та факторів, тому всі ці теорії слід розглядати в комплексі.Жодна з цих теорій не може пояснити всю складність виникнення та формування козацтва, оскільки кожна з них базується на якомусь одному чиннику із економічної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас більшість з них містить раціональні зерна, синтез яких дає можливість наблизитися до правильної відповіді.

67.Джерела формування українського козацтва. Одним з найбільших джерел формування українського козацтва було місцеве подніпровське населення, що продовжувало жити на території Південної України та Середнього Подніпров’я. Воно зосереджувалось в так званих “острогах”, було особисто вільним, незакріпаченим і могло переходити з одного місця на інше. Основним їх заняттям, окрім хліборобства, було “уходництво” (промисли) .Таким чином, утворились громади вільних людей на чолі з отаманом, котрі йшли в степи за рибою, сіллю, дикими кіньми. Через часті набіги татар це населення жило на військовий лад, готове у будь-який момент відбити ворожий напад. Виходячи в степ, кожен завжди мав рушницю на плечі і шаблю біля пояса. Чисельність цих “уходників” зростала за рахунок втікачів, невдоволених існуючими в Литовсько-Польській державі порядками, які намагалися вийти з-під важкого соціально-економічного і національно-релігійного гніту, рятуючись від закріпачення, втікали в малозаселені вільні землі степової України. Поряд з “уходниками” та втікачами важливим джерелом була військово-службова верства. Необхідність оборони південного порубіжжя потребувала створення спеціальних збройних загонів, як правило, з дрібної шляхти. Такі ж загони мали у своїх маєтках і окремі магнати. Поступово частина цих шляхтичів також ішла в степи – “забавитись походами на татарські улуси”. Історичні джерела (зокрема люстрації замків сер. ХVІ ст.) фіксують ще одну групу так званих неосілих, або міських козаків, які мешкали в замках тимчасово, а влітку йшли в степи на промисли. Таким чином, українське козацтво формувалося з багатьох джерел, на широкій соціальній базі, яка постійно оновлювалась і динамічно змінювалась. Через козакування пройшли сотні тисяч представників різних категорій і верств населення українських земель.