14. Педагогічна діяльність викладача внз.

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі — діяль­ність, спрямована на підготовку висококваліфікованого спеціаліс­та, здатного знайти своє місце на ринку праці, активно включитися у політичну, суспільну, культурну та інші сфери життя суспільства. Педагогічна діяльність передбачає безпосередні кон­такти зі студентами. У процесі такого спілкування викла­дач впливає на них не лише своїми знаннями, а й емоційно-вольовими якостями, світоглядом тощо.

Ставлення до студентів детермінує організаторську діяльність викладача, визначає загальний стиль його спіл­кування

Авторитарному стилеві властивий диктат, який пе­ретворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця. Авторитарний викладач само­чинно визначає спрямованість діяльності групи. Це гальмує ініціативу, пригнічує студентів. Основними формами взаємодії за такого стилю спілкування є наказ, вказівка, інструкція, догана. Викладач нетерпимий до заперечень.

Демократичний стиль ґрунтується на глибокій пова­зі, довірі й орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу, покликаний донести мету діяль­ності до свідомості кожного студента і залучити всіх до ак­тивної участі у спільній справі. Основними засобами взає­модії є заохочення, порада, інформування.

За ліберального стилю у викладача немає стійкої педа­гогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низько­му рівні вимог до виховання.

У педагогічній діяльності студент є суб'єктом не лише виховання, а й навчання, оскільки виховний вплив ефек­тивний лише за умови, що студент сам буде активним учасником навчально-виховного процесу, тобто викорис­товуватиме засвоєне знання як засіб для самовдосконален­ня

Рівні готовності викладача до педагогічної діяльності. Ефективність викладацької роботи залежить від професій­ності викладача. За результатами роботи педагогів відно­сять до кількох рівнів (Н. Кузьміна):

репродуктивний (недостатній) полягає в умінні роз­повісти те, що знає сам;

адаптивний (низький) — передбачає уміння присто­сувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;

локально-моделюючий (середній) — полягає у воло­дінні педагогом стратегіями передавання знань з окремих розділів та тем;

системно-моделюючий (високий) — полягає в умін­ні формувати систему знань, умінь, навичок з предмета загалом;

системно-моделюючий діяльність і поведінку (ви­щий) — передбачає здатність педагога перетворювати свій предмет на засіб формування особистості вихованців.

№9 Поняття про вищий навчальний заклад, типологія ВНЗ.

Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

2. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- Перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.

- Другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади.

- Третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації).

- Інститут, консерваторія, академія, університет.

3. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- Молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації.

- Бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації.

- Спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

4. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5. Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Типи вищих навчальних закладів

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного абезпечення.

№8 Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, наукові ступені та вчені звання.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

- Початкова загальна освіта.

- Базова загальна середня освіта.

- Повна загальна середня освіта.

- Професійно-технічна освіта.

- Базова вища освіта.

- Повна вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

- Кваліфікований робітник це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі народного господарства. реалізується професійно-технічними навчальними закладами.

- Молодший спеціаліст це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства. реалізується, як правило, вищими навчальними закладами I рівня акредитації.

- Бакалавр це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства. реалізується вищими навчальними закладами II - IV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років. Нормативний термін навчання осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один - два роки.

- Спеціаліст це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства. реалізується вищими навчальними закладами III та IV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року

- Магістр це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства. реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями IV рівня акредитації.

Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Наукові ступені

1. Науковими ступенями є:

- Кандидат наук. Кандидатури на ступінь розглядала Вища атестаційна комісія (з 2011 р. ВАК був ліквідований та ця функція відійшла до МОНмолодьспорту). В незалежній Україні цей ступінь продовжує існувати, хоча вже ввели попередні ступені (або освітні рівні) за зразком європейських ступенів бакалаврів та магістрів

- Доктор наук. вищий науковий ступінь в Україні, який присуджується на підставі захисту докторської дисертації.

2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Вчені звання

1. Вченими званнями є:

- Старший науковий співробітник. рисвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III—IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідуючого кафедрою або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві — без співавторів.

- Доцент.в Україні і інших країнах вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів; вчене звання співробітників наукових установ; посада у вищих навчальних закладах. Учене звання доцента присвоюється ученими радами, звання доцента засвідчується атестатом, що видає Міністерство освіти України. Учене звання доцента присвоюється докторам і кандидатам наук, обраним за конкурсом на посаду завідувача кафедрою, професора, доцента, або докторам і кандидатам наук на посаді ректора (проректора з навчальної та наукової роботи) вузу, які мають стаж педагогічної роботи у вузах не менш як три роки і друковані навчально-методичні або наукові праці, що використовуються в педагогічній практиці, зокрема опубліковані після захисту дисертації, після успішної роботи на цих посадах протягом навчального року.

- Професор. викладач, вчитель) — вчене звання (науково-педагогічне), посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде навчальну та методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових та педагогічних кадрів.

2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Зв’язок ПВШ з іншими науками.

Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних за­кономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня. Наприклад, нині формується нова галузь філософської науки — філософія освіти, розвиток якої зумовлений перед­усім еволюцією основних філософських концепцій про роль людини у світі. Згідно із сучасними філософськими концепціями Людина стає центром наукової картини сві­ту.

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків і залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. результати педагогіч­ної діяльності вивчають з допомогою діагностик (тестів, анкет тощо). Дані психології беруть до уваги під час скла­дання навчальних тестів, програм, написання підручників і навчальних посібників.

Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяль-ності організму загалом і окремих його систем.

Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язани­ми із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я — валеологія.

Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціаль­ною, актуальні її зв'язки із соціологією — наукою про ста­новлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії.

Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.