6. Процесуальні категорії пвш

Процесуальні категорії (загалом не відрізняються від тлу­мачення їх у загальній педагогіці): виховання навчання, освіта, розвиток, формування особистості; навчально-виховний процес; навчальним і виховний процес.

Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в кількох значеннях:

у широкому соціальному, як передача соціально-історично­го досвіду;

у широкому педагогічному, як організація виховання у на­вчально-виховних закладах;

у вузькому педагогічному, як цілеспрямована систематич­на взаємодія педагога і вихованців;

у гранично вузькому, коли педагог-викладач розв'язує кон­кретну індивідуальну проблему виховання або перевихован­ня студента.

Самовиховання цілеспрямована, систематична діяльність щодо власного самовдосконалення.

Перевиховання індивідуальна цілеспрямована робота над усуненням недоліків у студентів. Здебільшого перевиховання тісно пов'язане з відносно новою галуззю педагогіки - соціальною пе­дагогікою.

Навчання - взаємозумовлений, цілеспрямований, організований і систематичний процес передавання знань, навичок, умінь та процес оволодіння ними.

13. Студент внз як об’єкт і суб’єкт навчання і виховання.

Студентський вік припадає на час фізичного розквіту особистості. Організм молодої людини має високу праце­здатність, високий рівень функціональної активності та витривалості. Студентський колектив вищого навчального закладу щорічно оновлюється. З перших днів навчання з юнаків і дівчат формують фахівців певного профілю і громадян Ук­раїни. Ефективність такої підготовки передовсім залежить від того, наскільки успішно молода людина адаптується до нового статусу студента, до нової системи навчально-ви­ховної діяльності вищого навчального закладу. Дуже важ­ливо ентузіазм студентів, пов'язаний з очікуванням чогось нового, спрямувати на оволодіння професійними знання­ми, уміннями та навичками.

В адаптації студента виокремлюють три фази:

психічна реакція організму на нові умови вищого навчального закладу у студентів має різну тривалість, але переважно закінчується в середині першого семестру;

включає перебудову пристосовницьких механізмів, динамічного стереотипу, психічних процесів і завершуєть­ся приблизно до середини другого семестру;

період усталеної адаптації, коли завершується формування динамічного стереотипу і пристосовницьких ре­акцій. У 70% студентів він завершується до кінця першого курсу. Вищий навчальний заклад має докласти усіх зусиль для створення оптимальних умов для адаптації першо­курсників.

З огляду на ставлення до навчання виокремлюють три групи студентів:

1. Серйозні студенти, які прагнуть до всього нового, незалежно від галузі знань. 2. Студенти, які захоплюються однією галуззю знань, мають глибокі знання в цій галузі, багато читають, сте­жать за новинками, усвідомлюючи водночас, що необхідно знати й інші предмети, оволодівати професією, намагають­ся старанно вивчати всі навчальні дисципліни, передбаче­ні навчальним планом.

3. Студенти, які, надавши перевагу певній дисциплі­ні і маючи з цієї дисципліни глибокі і ґрунтовні знання, нехтують усіма іншими. Саме вони по­требують спеціального виховного впливу щодо самоосві­ти та самовиховання.

Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, а отже, розвиток особистості студента на різних курсах має певні особливості.

На першому курсі відбувається адаптація колишньо­го абітурієнта до студентських форм колективного жит­тя. Поведінка студентів характеризується високим сту­пенем конформізму (пасивне, пристосовницьке прий­няття наявних порядків, правил, норм у поведінці). У першокурсників відсутній диференційований підхід до власних ролей.

Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання і виховання. Студенти отри­мують загальну підготовку, формуються їх широкі запити і потреби. Процес адаптації до середовища здебільшого за­вершений.

На третьому курсі починається спеціалізація, поглиб­люється інтерес до наукової роботи. У цей період звужу­ється сфера інтересів особистості, становлення особистості визначається фактором спеціалізації.

На четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спеціальністю в період навчальної практики. їх поведінці властивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; відбувається переоцінка цінностей.

П'ятий курс — перспектива швидкого закінчення нав­чального закладу — формує чіткі практичні установки на майбутній вид діяльності. З'являються нові цінності, пов'язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо. Студенти поступово відходять від колектив­них форм життя.