27. Головними завданнями вищого навчального закладу є, напрями діяльності:

здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освіт­ньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам ви­щої освіти;

здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредита­ції), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

здійснення підготовки наукових і науково-педагогіч­них кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчаль­них закладах третього та четвертого рівнів акредитації;

вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

забезпечення культурного і духовного розвитку осо­бистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчаль­них закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

підвищення освітньо-культурного рівня громадян.Вищий навчальний заклад здійснює свою діяльність утаких напрямах:

навчальна діяльність як основна спрямована на ор­ганізацію процесу навчання у вищій школі відповідно до нормативних документів. Вона сприяє здобуттю знань сту­дентами, формуванню вмінь і навичок практичної діяль­ності, тобто формує фахівців. Навчальний процес у вищій школі характеризується органічним поєднанням навчаль­ного і науково-дослідного аспектів;

виховна діяльність зорієнтована на створення спри­ятливих умов для розвитку молоді, виховання студентів і спонукання їх до самовиховання. Виховний вплив здій­снюється передусім у процесі навчання шляхом викорис­тання потенційних можливостей навчальних дисциплін та в позааудиторний час. Навчальна і виховна діяльність тіс­но пов'язані між собою;

методична діяльність сприяє ефективності навчаль­ного процесу шляхом підвищення педагогічної майстер­ності викладачів, розроблення і втілення в навчально-ви­ховний процес нових технологій навчання;

науково-дослідницька діяльність передбачає поєд­нання навчальної діяльності викладача з його науково-дослідною роботою, яка сприяє не лише збагаченню науки новими фактами, а й підвищенню рівня професіоналізму викладачів, глибшому оволодінню їх навчальними пред­метами, втіленню досягнень науки в практику;

культурно-просвітницька діяльність реалізується через активну участь викладачів і студентів у поширенні наукових знань серед населення.

28. Структура вш

ні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Основними структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри і фа­культети.

Кафедра. Це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціаліза­цій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напря­мом. Вона створюється рішенням вченої ради вищого на­вчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше п'яти науково-педагогічних працівників не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідувач кафедри, який обирається на цю посаду за конкурсом вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу — на сім ро­ків). Із завідувачем кафедри укладається контракт.

Головними завданнями кафедри є створення умов для задоволення потреб студентів у підвищенні рівня профе­сійних і культурних знань; підготовка висококваліфікова­них фахівців з глибокими теоретичними і необхідними практичними знаннями; підвищення кваліфікації персоналу кафедри; підвищення якості методичного забезпечен­ня навчального процесу; розроблення нових технологій навчання; задоволення потреб підприємств і організацій у підвищенні кваліфікації їх персоналу; організація і прове­дення за замовленнями підприємств і організацій науко­вих досліджень і виконання пошуково-конструкторських робіт; поширення наукових, технічних і культурних знань серед населення.

Факультет. Це основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закла­ду третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує від­повідні кафедри і лабораторії. Він створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, що у його складі працює не менше ніж три кафедри і навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Рішення про створення факультету поза місцем розта­шування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади у галузі освіти і нау­ки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

Структурними підрозділами вищого навчального зак­ладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

До структурних підрозділів вищих навчальних закла­дів належать також:

1)навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коле­джі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-вироб­ничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, нау­кові лабораторії…

2) навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, які забезпечують

підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) і здійснюють наукові дослідження з певного напряму;

3) науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідувач). Ди­ректор бібліотеки обирається вченою радою вищого на­вчального закладу строком на 5 років (для національ­ного вищого навчального закладу — на7років).

При вищому навчальному закладі можуть працювати також підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи пере­підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лаборато­рії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інфор­маційні центри…

№16 Основні категорії ДВШ.

Навчання,викладання, учіння – основні категорії дидактики

Головні поняття і категорії дидактики. Кожна наука оперує поняттями різного ступеня узагальнення і значущості, але фундамент кожної з наук складають головні поняття — категорії. Категорія - це гранично загальне поняття у рамках даної предметної галузі. Категорії — це результат абстрагуючої діяльності мислення. Навколо категорій, а точніше, навколо системи категорій даної науки будується вся її понятійна система. Категорії пов?язані між собою так, що кожна з них може бути осмислена лише як елемент усієї системи категорій.

Дидактика — частина педагогіки, тому вона використовує деякі загальнопедагогічні і психологічні категорії.

До них потрібно віднести такі, Основними категоріями дидактики вищої школи є «освіта», «закони та закономірності», «принципи», «процес навчання», «зміст освіти», «форми організації та методи навчання», «про­фесійна підготовка».

Освіту можна розглядати як систему, процес і результат про­цесу пізнання.

Поняття «закон» у педагогічній літературі тлумачиться як внутрішній і необхідний, всезагальний і суттєвий зв'язок пред­метів і явищ об'єктивної дійсності; як загальні необхідні і суттєві зв'язки між предметами і процесами.

«Поняття «закон» і «закономірність» виражають відношення одного порядку, але вони не є тотожними. Законом називають кон­кретний необхідний зв'язок між подіями, фактами; у ньому фіксується загальне для них. Якщо ж підкреслюється об'єктивно зумовлена послідовність явищ, то йдеться про закономірність. Поняття «закономірність» вживається також і в тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи інше явище виникло не ви­падково.

Із закономірностей випливає цілий ряд принципів навчання: науковості; систематичності і системності; зв'язку з життям, прак­тикою; свідомості і активності навчання; єдності конкретного і абстрактного; доступності; міцності знань; позитивної мотивації і самостійності; гуманізації; народності;

Під змістом освіти ми розуміємо певний обсяг і характер сис­тематичних наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими має оволодіти люди­на, в даному випадку - студент у процесі навчання.

Зміст освіти визначається такими державними документами: навчальними планами, навчальними програмами, підручниками.

Навчальний план це державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами, відділеннями, спеціальностями, тобто встановлює перелік навчальних предметів, кількість годин, відведених на да-ний предмет, кінець і початок навчального року. Навчальна-програма - недержавний документ, в якому розкри­вається вміст освіти з кожного предмету і визначається система на­укових знань, світоглядних і морально етнічних ідей, практичних умінь і навичок, якими необхідно володіти студентам. Існує кілька способів побудови навчальних програм: а) лінійний; б) концентрич­ний ; в) модульний (при такому способі зміст кожної навчальної теми групується такими напрямами: орієнтаційний, методологічний, змістовий, операційно-діяльністний, контрольно-перевірочний.) Одним з головних засобів освіти є навчальний предмет. Під навчальним предметом розуміють педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі діяльності. Навчальний предмет у вищій школі являє собою логічно організовану систему теорій з рекомен­даціями шляхів їх застосування на практиці. Навчальний посібник — це книга, зміст якої; повністю відпові­дає навчальній програмі; або ж розглядає окремі теми навчального предмета; або ж містить емпіричний матеріал, що служить закріп­ленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо. Монографія (від грецького моно - один, графо - пишу) - кни­га, в якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї з проблем. Зміст освіти реалізується у різних формах навчання. Про­відною формою навчання у вищому навчальному закладі є лекція.