9.Стратегії консультативної роботи з підлітком-інвалідом.

На сьогоднішній день в психології розрізняють дві основні стратегії консультативної роботи з підлітками з порушеннями психофізичного розвитку – діагностико-рекомендаційна та активізуюча. Розглянемо кожну з них окремо.

І. Діагностико-рекомендаційна стратегія має на меті підбір людини до професії або професії до людини за допомогою діагностичних процедур. В основі цієї стратегії лежить положення про те, що професія, яку людина обирає, повинна відповідати її можливостям і (бажано) інтересам. Тактика роботи консультанта в рамках цієї стратегії включає вирішення трьох взаємопов’язаних завдань.

1. Оцінка психологічних і анатомо-фізіологічних можливостей підлітка з порушеннями психофізичного розвитку, а також виявлення його інтересів і схильностей. Це завдання вирішується за допомогою: а) традиційних методів психодіагностики, орієнтованих на визначення рівня розвитку пізнавальних інтересів дитини з акцентом на виявлення професійно значущих властивостей та якостей особистості з використанням кількісно-якісного підходу в аналізі результатів; б) різних опитувальників професійної спрямованості, які дають можливість виявити коло професійних інтересів дитини та типи діяльності, яким надається перевага.

2. Визначення вимог професії до психологічних та анатомо-фізіологічних можливостей підлітка. Це завдання вирішується за допомогою аналізу документації, присвяченій різним професіям (професіогам), де описується процес праці і необхідна кваліфікація, виходячи з чого можна спрогнозувати необхідні для даної професії якості працівника.

3. Співвіднесення вимог професії та можливостей підлітка, у разі необхідності – корекція його професійних намірів. Це завдання є найбільш складним, оскільки потребує аналізу максимальної кількості професійно значущих якостей і співвіднесення їх з усіма можливостями підлітка (особистісними, пізнавальними, анатомо-фізіологічними). На цьому етапі, як правило. Проводиться також складна корекційна робота, зміст якої полягає, з одного боку, в корекції неадекватних професійних намірів, а з іншого – у наданні інформації про інші можливі професії.

Основною практичною метою консультування в рамках діагностико-рекомендаційної стратегії є не лише рекомендація професії, яка відповідає анатомо-фізіологічним можливостям дитини, але й визначення протипоказаних видів праці.

ІІ. Активізуюча стратегія є стратегією переважно попереджуючого, профілактичного плану. В рамках цієї стратегії підлітка готують до професійного та особистісного самовизначення з орієнтацією на самопідготовку до професійного вибору. Тут мова фактично йде про особистісний розвиток, особливо у тих випадках, коли у підлітка взагалі не сформовані професійні інтереси і схильності, що призводить до формування пасивної життєвої позиції і ускладнює соціальну адаптацію. Дана стратегія передбачає вирішення наступних завдань:

1. Знайомство з інформацією про дитину.

2. Загальна оцінка ситуації консультування (передбачає визначення особливостей дитини та бачення нею проблеми).

3. Формування загального уявлення про проблему дитини і визначення можливих шляхів та засобів її вирішення.

4. Спільне з підлітком уточнення проблеми та цілей подальшої спільної роботи, спрямованої на її ефективне і адекватне вирішення.

5. Спільне вирішення означеної проблеми, що передбачає: вирішення інформаційно-довідкових завдань з орієнтацією на самостійний пошук та аналіз інформації; вирішення діагностичних завдань з орієнтацією на самопізнання і застосуванням як традиційних методик, так і спеціальних активізуючи ігор та вправ, зрозумілих дитині; морально-емоційна підтримка дитини з використанням психотерапевтичних та психокорекцій них технік; прийняття конкретного рішення.

6. Спільне підведення підсумків роботи.