8. Основні проблеми підлітків та способи їх розв’язання під час консультування.

Серед психологічних параметрів психічного і особистісного здоров”я підлітків з порушеннями психофізичного розвитку спеціалісти виділяють наступні:

• ставлення до себе;

• ставлення до хвороби;

• характеристика емоційно-вольової сфери;

• характеристика інтелектуальної сфери;

• характеристика типу особистості;

• тип та рівень адаптації;

• рівень регуляції поведінки і діяльності;

• активність сприймання та поведінки.

Узагальнення цих параметрів дає можливість виділити три основні проблеми підлітків, які вирішуються під час психологічного консультування:

• взаємовідносини з однолітками та з батьками;

• особистісні проблеми у зв’язку з усвідомленням дефекту (почуття неповноцінності і т.п.);

• професійне самовизначення.

1. Питання взаємовідносин з однолітками та батьками особливої гостроти набувають саме в підлітковому віці. Це пов’язано з кризою підліткового віку і появою специфічних психологічних новоутворень. Центральне новоутворення цього віку, відповідно теорії Д.Б.Ельконіна, - виникнення уявлення про себе не як про дитину; підліток намагається відчувати себе дорослим, бути і вважатись дорослим, причому ця остання потреба – в тому, щоб його вважали дорослим, - надзвичайно яскраво виражена. Провідна діяльність у підлітковому віці – інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Саме в цій діяльності встановлюються норми поведінки та взаємовідносин, формується самосвідомість. Відповідно у підлітка виникають проблеми і у відносинах з дорослими (які не визнають його рівним собі), і у відносинах з ровесниками, оскільки у всіх дітей цього віку підвищується чуттєвість до нюансів взаємовідносин.

У консультуванні з цих питань доцільно окрім бесіди (інтерв’ю) активно використовувати різноманітні ігри, у тому числі і рольові (наприклад, консультант виступає в ролі підлітка, а сам підліток – в ролі матері або однолітка, і розігрується проблема чи ситуація, яка турбує підлітка). Доцільно також проводити групову роботу в формі дискусії на тему, яка є актуальною для підлітка (наприклад, «Я та мої друзі», «Що таке взаєморозуміння» і т.д.). Використовуючи ці методи необхідно обов’язково враховувати індивідуальні можливості дитини – мовленнєві, інтелектуальні, рухові і т.д. В ході роботи слід дуже делікатно підвести підлітка до розуміння причин того чи іншого конфлікту, до усвідомлення участі в ньому не лише батьків або однолітків, але й його самого. Групове консультування сприяє навчанню підлітків тактиці поведінки в конфліктних ситуаціях з оточуючими людьми.

Оскільки більшість проблем міжособистісних відносин пов’язані з невмінням стати на позицію іншої людини, оптимізації цих відносин може сприяти навчання емпатійному слуханню. Взагалі формування емпатійності у дітей підліткового віку є одним з ефективних напрямків корекційної роботи, орієнтованої на поліпшення взаємовідносин як з батьками, так і з однолітками.

2. Активне дозрівання психічних функцій у підлітковому віці, і насамперед мислення, ріст самосвідомості та самопізнання, можуть спричинити фіксацію дитини на своїх обмеженнях, а не на можливостях. Це призводить до появи серйозних особистісних проблем, пов’язаних з усвідомленням дефекту та його ролі в житті і заважає гармонійному розвитку особистості дитини. З’являється почуття неповноцінності, занижена (іноді – компенсаторно завищена) самооцінка, що ускладнює процес формування життєвої перспективи. Подібні особистісні реакції характерні у першу чергу дітям з дефіцитарним типом дизонтогенезу, особливо в умовах неблагоприємної соціальної ситуації розвитку, при неправильному вихованні. Саме у дітей цієї групи можуть формуватись акцентуації характеру по психастенічному типу (невпевненість, побоювання за майбутнє, схильність до тривалих роздумів замість активних дій); по сенситивному типу (вразливість, сором’язливість, почуття неповноцінності, дуже складна реакція на несхвалення); по астеноневротичному типу (дратівливість, схильність до афективних спалахів, побоювання за здоров’я).

Завдання консультанта – навчити підлітка приймати себе таким, яким він є, тобто повернути його до реальності. Консультування проводиться в рамках гуманістичного напрямку, основними принципами якого є: безоціночне прийняття клієнта, визнання унікальності та цілісності кожної особистості, її права на реалізацію потреби в само актуалізації та опори на свій власний досвід, а не на оцінку оточуючих. Головною метою консультативної роботи з підлітком є його фактичний особистісний ріст за рахунок підняття самооцінки, наближення її до реалістичної; підвищення впевненості в собі; активізації емоційної та пізнавальної сфер.

Консультант повинен приділити особливу увагу створенню атмосфери психологічної безпеки на основі активного емпатійного слухання, що сприятиме формуванню у підлітків уміння адекватно оцінювати свої недоліки та позитивні сторони, позбавить дитину від почуття заздрощів та ворожості до інших; допоможе досягти особистісної зрілості. Консультування підлітків з порушеннями психофізичного розвитку потребує дотримання деяких специфічних тактичних правил: 1) фіксувати і маркувати для дитини будь-який найменший крок у напрямку її особистісного росту, пізнання самої себе; 2) використовувати елементи непрямого навіювання (наприклад, розповісти про відомі випадки успішного вирішення особистісних і соціально-психологічних проблем при аналогічному дефекті), що може стати потужним імпульсом до переоцінки цінностей і особистісного росту.

3. Профконсультування ведеться в двох напрямках: 1) формування загальної готовності до професійного самовизначення; 2) допомога в конкретному виборі професії. При профконсультуванні дітей з порушеннями психофізичного розвитку використовують загальноприйняті у психології підходи, але при цьому обов’язково слід враховувати специфіку консультування, яка полягає в наступному.

По- перше, коло професій, якими підлітки можуть оволодіти значно звужується через психологічні та анатомо-фізіологічні обмеження.

По-друге, підлітки з обмеженими можливостями мають несприятливі особливості особистісної та емоційно-вольової сфер (первинні, обумовлені самою патологією, та вторинні, обумовлені соціальною ситуацією розвитку). Вони нерідко пасивні, інфантильні, не відчувають особистої відповідальності за свою подальшу долю (у тому числі і професійну), психологічно залежні від дорослих, мають нереалістичну самооцінку. Правильному професійному самовизначенню заважають такі потенційно небезпечні особливості, як уповільненість формування інтересів взагалі і професійних зокрема, зрідненість знань про оточуючий світ, неадекватність професійних інтересів та намірів. Ці особливості ускладнюють процес консультування.

По-третє, для більш точного визначення психофізичних можливостей підлітка та прогнозу його стану з метою формування адекватного професійного орієнтування психолог повинен залучати до процесу консультування інших спеціалістів (у першу чергу клініцистів).

По-четверте, діти з порушеннями психофізичного розвитку часто покладаються на думку та оцінки батьків, а ті в свою чергу часто теж неадекватно оцінюють можливості та перспективи підлітка. Тому доцільним є також консультування батьків підлітків з метою вироблення у них адекватних оцінок та установок стосовно дитини.