7. Консультування в закладах, які забезпечують соціальну і психологічну підтримку дітей з психофізичними порушеннями.

Спеціалісту, який працює в закладі, що забезпечує соціальну і психолого-педагогічну підтримку дітей, не слід забувати про те, що «до сліпої і глухонімої дитини, з точки зору психологічної та педагогічної, треба і можна підходити так само, як і до нормальної. По суті немає різниці ні в виховному підході до дитини дефективної, ні в психологічній організації її особистості» (Виготський Л.С., 1983, с. 53).

В той же час слід враховувати певні особливості психічного розвитку дітей, які знаходяться в особливих умовах, зокрема, встановлено, що діти, які з раннього віку знаходяться в дитячих закладах інтернатного типу, по ряду суттєвих психологічних характеристик відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях. За одними параметрами вихованці шкіл-інтернатів знаходяться на рівні своїх ровесників зі звичайних шкіл або навіть дещо випереджають їх, за іншими - різко відстають не тільки від ровесників, але навіть і від дітей молодшого віку.

Консультування дітей з порушеннями психофізичного розвитку, які знаходяться в спеціальних освітніх закладах, повинно бути орієнтовано на їх соціальну та психолого-педагогічну підтримку. При цьому у першу чергу в психологічному консультуванні найважливіше місце займає проблематика психопрофілактичної роботи, яка потребує застосування попереджуючих програм.

Загальна попереджуюча програма, яка виходить з концепції психічної деривації, повинна відповідати таким основним вимогам:

1. необхідно забезпечити, щоб до дітей поступали стимули з зовнішнього життєвого середовища в належній кількості і якості, належним чином згруповані та у відповідній часовій послідовності;

2. необхідно слідкувати за тим, щоб дитині були забезпечені умови для навчання, починаючи з самого елементарного рівня. Це означає, що стимули, які поступають до дитини, повинні мати для неї значення (тобто бути зрозумілими і бажаними), щоб вона могла включити їх в систему свого пізнання та переживань. Крім того, вони повинні мати підкріплююче значення, перш за все в плані бажаної поведінки. Мова йде про те, що у дитини повинна сформуватись довіра до дії, до діяльності і, насамкінець, до життя. А це можливо лише за умови, якщо дорослий вчасно надаватиме дитині інформацію про світ предметів та людей і адекватно оцінюватиме її дії та вчинки;

3. необхідно створити умови для розвитку позитивних, стійких взаємовідносин між дитиною та дорослими, які надають їй інформацію про суспільний та предметний світ;

4. необхідно полегшити дитині включення в суспільство, для того, щоб вона могла засвоїти адекватні соціальні ролі, які будуть обумовлювати в подальшому можливості дорослого суспільного життя.

Будь-який вид роботи практичного (спеціального) психолога, який працює в спеціальних освітніх закладах, що забезпечують соціальну і психолого-педагогічну підтримку дітей з порушеннями психофізичного розвитку, повинен бути спрямований на забезпечення психологічного благополуччя дитини. Оскільки якість та ефективність розвивальної чи корекційної роботи з дитиною повною мірою залежить від якості та ефективності її взаємодії з дорослим, то саме робота з дорослими («формуючими фігурами») є однією з найважливіших складових консультативної роботи психолога. При цьому практичний психолог повинен планувати консультації дорослих лише з тих питань, які безпосередньо пов’язані з конкретними проблемами розвитку дитини. На жаль, як батьки, так і педагогічні працівники в ситуації консультування частіше позиціонують себе як «слухач, який приймає пораду» або «людина, яка скаржиться і чекає чарівних рекомендацій». Саме тому найважливішим завданням, яке повинен вирішити психолог-консультант і яке може сприяти успішності психологічного консультування – це забезпечення активності консультованого, який повинен усвідомити зміст проблеми дитини і способи її вирішення, а також своє місце в системі психологічної допомоги дитині.

Виділяють три рівні консультування, в залежності від цілей, завдань та суті конкретної проблеми дитини:

1. Консультування може проводитись на інформаційному рівні, коли консультант в ході однієї-двох зустрічей забезпечує клієнта відповідними необхідними йому відомостями (наприклад, про те, що таке розумова відсталість або будь-яке інше відхилення у розвитку дитини; які існують спеціалізовані заклади і т.п.).

2. Другий рівень консультування – навчання клієнта тим чи іншим навичкам або умінням – поведінковим, соціальним, навичкам найпростішої корекційної роботи, а не просто надання йому інформації.

3. Допомога в активній перебудові системи відносин, оцінки дійсності, а не просто надання інформації чи навчання.

Слід підкреслити, що в усіх варіантах консультування необхідно дотримуватись етичних принципів і методологічних підходів психологічного консультування, оскільки психологічний аспект в ситуації консультування завжди має бути врахований.