10. Особливості психологічного консультування сімей, які виховують дитину з порушеннями розвитку.

Надання консультативно-психологічної допомоги сім’ям, які виховують дитину з порушеннями розвитку передбачає використання наступних моделей: педагогічної, діагностичної, психологічної (або психотерапевтичної). Розглянемо кожну з них окремо.

1. Педагогічна модель базується на положенні про недостатню педагогічну компетентність батьків і передбачає надання їм допомоги у вихованні дитини. Консультант аналізує ситуацію скарг батьків і разом з ними напрацьовує програму виховних заходів. При цьому особистісні проблеми самих батьків напряму не розглядаються.

2. Діагностична модель базується на положенні про недостатність інформації про дитину у батьків і передбачає надання допомоги у вигляді діагностичного заключення, яке допоможе їм прийняти правильні організаційні рішення (наприклад, направити дитину у той освітній заклад, який відповідає типу, формі та ступеню порушення.

3. Психологічна (або психотерапевтична) модель спирається на припущення про те, що сімейні проблеми пов’язані з неправильним спілкуванням всередині сім”ї, з особистісними особливостями членів сім”ї, з порушенням міжособистісних відносин. Допомога психолога полягає в мобілізації внутрішніх ресурсів сім”ї для адаптації в стресовій ситуації.

Фактично при роботі з сім’єю можуть бути використані всі вказані моделі, але слід підкреслити, що психологічна модель повинна завжди супроводжувати інші види допомоги.

Надання переваги тій чи іншій моделі залежить від конкретних завдань консультування, основними серед яких є наступні:

• допомога у виборі правильної тактики виховання дитини;

• допомога у навчанні дитини тим чи іншим навичкам;

• інформування про вікові та індивідуальні особливості дитини у зв’язку з типом порушеного розвитку;

• допомога в адекватній оцінці можливостей дитини;

• навчання відповідним типу порушення методикам корекційної роботи;

• гармонізація сімейних відносин, порушених унаслідок появи дитини з порушенням психофізичного розвитку;

• допомога у вирішенні особистісних проблем, викликаних появою дитини з порушенням розвитку (почуття неповноцінності, самотності, вини і т.д.);

• допомога у виробленні схем поведінки в типових стресових ситуаціях (неадекватна поведінка дитини в громадських місцях, упереджені оцінки з боку оточуючих і т.д.);

• допомога у вирішенні питання про те, чи віддати дитину назавжди в спеціальний заклад, чи залишити виховувати в сім”ї.

Консультування сімей, які виховують дитину з порушенням розвитку частіше проводиться в індивідуальній формі за допомогою методу бесіди у п’ять етапів.

На першому етапі встановлюється контакт з батьками та з’ясовується зміст їх скарг стосовно дитини. Дуже важливо, щоб консультант проявив щиру зацікавленість в проблемах сім”ї в цілому і дитини зокрема. Не слід прямо критикувати дії батьків, особливо під час першої зустрічі. Розпочинаючи консультативну роботу з батьками необхідно зорієнтувати їх в можливих цілях і завданнях консультування, сформувати установку на спільну роботу з дитиною і консультантом, попередити про можливі перепони і труднощі, обережно прогнозувати подальший розвиток дитини, уникаючи безапеляційних стверджень, не давати невиправданих очікувань.

Особливу увагу під час консультування батьків, які виховують дитину з порушеннями розвитку, слід звернути на зміст скарг, які стосуються наступного:

• проблеми дитини, які виникають в процесі її навчання, виховання та лікування;

• взаємовідносини дитини з матір’ю (слухняність-неслухняність, агресивність-ніжність до матері);

• відносини дитини з сібсами (рідними братами та сестрами) – здорові діти соромляться хворих братів і сестер;

• відносини дитини з іншими дітьми в школі, дитячому садку, на вулиці (здорові діти дражнять, кривдять хвору дитину, не хочуть з нею спілкуватись; показують на неї пальцем або пильно, з підвищеним інтересом роздивляються її фізичні недоліки);

• відносини дитини з дідусем і бабусею (з одного боку бабуся і дідусь жаліють хвору дитину, в інших – не бажають підтримувати з нею зв'язок; з боку хворої дитини може проявлятись грубість або агресія по відношенню до прабатьків);

• відносини дитини з учителем, вихователем (батьки жаліються, що вчитель недооцінює, занижує можливості дитини);

• відносини між матір’ю та батьком дитини (третина сімей, які виховують дитину з порушеннями розвитку – неповні);

• ставлення батька (матері) до дитини (відмова від дитини або повне присвячення себе її проблемам);

• оцінки матір’ю (батьком) ставлення батька (матері) дитини до неї і до нормальних сібсів (позитивне-негативне, прояви почуття ревнощів, гніву, агресії).

На другому етапі консультування здійснюється психолого-педагогічне вивчення дитини за допомогою традиційних діагностичних методик в рамках гуманістичного підходу і з’ясовується вплив сімейних відносин на характер формування рис дитини з порушеннями розвитку.

На третьому етапі психолог визначає реальну проблему на основі об’єктивного аналізу даних (цьому передує велика робота, орієнтована на переосмислення батьками ситуації дитини).

На четвертому етапі психолог пропонує батькам оптимальні способи вирішення їх проблем, до яких можна віднести наступні:

• правильний вибір програми навчання та типу спеціального освітнього закладу для дитини;

• організація колекційної роботи з дитиною в домашніх умовах;

• навчання батьків навичкам виховання дитини з порушеннями розвитку;

• формування у дитини адекватних відносин з усіма членами сім”ї і іншими особами;

• зміна позиції батьків стосовно «безперспективності» розвитку їх дитини;

• встановлення позитивного клімату і адекватних взаємовідносин між усіма членами сім”ї.

На п’ятому етапі підводяться підсумки первинного психологічного обстеження сім”ї, визначається готовність батьків до подолання проблем і ступінь допомоги, якої вони потребують. Слід зауважити, що батькам необхідно давати час для усвідомлення проблеми дитини і формування нового погляду на неї. Якщо ж у батьків виникає незадоволення результатами консультування, їх треба переконати у необхідності проведення додаткових бесід, а також в доцільності проведення психодіагностичної процедури стосовно їх самих.

Консультування батьків, які виховують дитину з порушеннями розвитку може проводитись також і в груповій формі. Особливо ефективними в цьому сенсі можуть бути батьківські семінари, на яких вони можуть поділитись своїми проблемами; групи тренінгу умінь та інші види батьківських груп.

16