4.Полтергейст
Полтергейст (від нім. poltern — «шуміти», «стукати» і Geist — «привид», «дух») — термін, яким прийнято називати нез'ясовні, паранормальні явища, пов'язані з шумом і стуком, самовільним переміщенням предметів, самозайманням тощо.
Вивченням полтергейста займається парапсихологія, до якої представники офіційної науки, як правило, відносяться скептично. Парапсихологи класифікують полтергейст як форму мимовільного психокінезу.
Прояви полтергейсту
Полтергейст проявляє себе: акустично (всілякі звуки в приміщеннях, джерело яких складно встановити: гул, гуркіт, шум, удари в стіни, дряпання, а також звуки, схожі на людські крики і стогони), кінематично (переміщення предметів, ляскання вікнами і дверима, поява невідомо звідки рідини), термічно (зміна температури предметів аж до обмерзання або спалаху), а також іншими способами — впливаючи, зокрема, на електричне і електронне устаткування.
Відносно дії полтергейсту на людину парапсихологи не прийшли до єдиної думки. Прийнято вважати, що він ніколи не наносить людям істотної фізичної шкоди (наголошувалися випадки, коли запущений в господаря квартири ніж зупинявся і падав, не долітаючи до мети). Але поступали повідомлення і про винятки, коли полтергейст заподіював біль, наносячи синяки і удари. Єдиний описаний в парапсихологічній літературі випадок, коли полтергейст нібито викликав смерть людини (так звана «Відьма Беллов»), досі служить предметом суперечок серед дослідників феномену.
Дослідник паранормальних явищ Джілейн Шервуд виділяє п'ять послідовних стадій «визрівання» полтергейсту: сенсорний (на рівні відчуттів і запахів), комунікативний (стогони, голоси, подихи в приміщеннях), фізичний (дотики, включення і виключення електроприладів, рух вікон, дверей і окремих предметів), осмислений (кидок предметів, умисні дії, направлені на те, щоб викликати переляк), агресивний (укуси, удари, поява крові на стінах, загрозливі написи, виникнення у жертви незрозумілих хворобливих станів). Після досягнення п'ятої стадії полтергейст, досягнувши піку активності, раптово затухає і через деякий час виникає знов, починаючи цикл з першої стадії.
У 70-х роках парапсихологи Алан Голд і А. Д. Корнелл провели комп'ютерний аналіз свідоцтв, накопичених починаючи з 1800 року по теперішній час, і виявили 64 чинники, загальних для всіх випадків, що спостерігалися. У 64 % мало місце пересування об'єктів, в 58 — активність виявлялася в нічний час, в 48 — мали місце стуки, в 24 — активність полтергейсту тривала більше року, в 16 — був встановлений прямий контакт між полтергейстом і агентом.
Історія
Випадки, які можуть бути класифіковані як полтергейст, траплялися протягом всієї новітньої історії. Іудейські, грецькі і римські історики описували випадки так званої «бісівської одержимості», прояви яких близькі до тих, які супроводять полтергейсту. Декілька подібних випадків в «Тевтонській міфології» («Deutsche Mythologie») описує Якоб Грімм (один з братів Грімм), зокрема — випадок в Бингеме-на-Рейні (355 рік н. е.), коли невидима сила кидала в людей камені, викидала їх з ліжок і видавала всілякі шуми.
Валлійський священик і літописець Джеральд Камбренс (Giraldus Cambrensis, він же Гиральд Камбрійський) в Itinerarium Cambriae (1191 рік н. е.) описує випадок в Пемброкширі, де «нечистий дух» кидав грязь і предмети, рвав одяг і навіть говорив людською мовою, видаючи інтимні секрети людей, при цьому присутніх. Безліч подібних випадків була описана і в середні віки. У 1661 році в Англії широкий розголос отримав випадок з Барабанщиком з Тедуорта (Tedworth Drummer), коли барабан, що належав ув'язненому у в'язницю жебракові, продовжував грати самостійно; при цьому мимоволі літали стільці, рухалися ліжка (разом із сплячими в них слугами) і чулися гучні дряпаючі звуки.
У 1698 році Рікард Чемберлейн в памфлеті «Lithobolia, or Stone Throwing Devil» (що нині зберігається в Британському музеї) розповів історію, що сталася з Джорджем Уолтоном в Нью-Гемпширі, чий будинок протягом декількох місяців бомбардувався каменями і важкими предметами.
У 1662 році в Портсмуті, США тривалій атаці полтергейсту піддавався Коттон Метер, будинок Джорджа Уолтона. Останній, щоб опанувати чужу землю, звинуватив сусідку в чаклунстві, а та в помсту прокляла його будинок. Після цього:
...Одного разу в неділю, під час ночі, коли домочадці спали мирним сном, пролунав страхітливий гуркіт: дах і двері затріщали під градом каменів. Уолтони негайно прокинулися. Спочатку всі вирішили, що будинок піддався нападу індійців, проте виглянувши назовні, господар не побачив в пустинних полях ні душі. Дивним йому здалося лише, що ворота немов підвелися з петель. Уолтон ступив за поріг, але тут же вимушений був ретируватися: на голову йому обрушився справжній кам'яний шквал. Сім'я кинулася забивати двері і вікна, але це не допомогло. Вниз по трубі стали скачуватися розжарені булижники, до яких неможливо було навіть доторкнутися. Більш того, камені стали якимсь чином влітати в будинок через вікна, не розбиваючи стекол. Всі свічки в будинку тут же потухнули.
Один за іншим різні предмети стали злітати в повітря і вилітати геть... Довго ще Уолтон не міг вийти з будинку: невидимка тут же починав обстрілювати його каменями.
Парапсихолог Нандор Фодор вважає, що пряме відношення до феномену полтергейсту мають індіанські легенди про «демонів мороку», нападаючі на людей і руйнівних житла. Чарльз М. Ськиннер в книзі «Міфи і легенди цієї землі» (глава «Диявол, що кидає камені») затверджує, що активність цієї суті тривала до порівняно недавнього часу: в кінці XIX століття в Глостере, штат Массачусетс, невидимі агресори тримали в страху цілий військовий гарнізон, «.пока не були обернені у втечу посрібленими кулями і молитвами капеланів». Найзловісніший з описаних випадків відноситься до 1817 року, коли в штаті Теннесси фермер Джон Белл став жертвою «відьми» (передбачалося, що це примара сусідки Кейт Беттс, яку Белл зігнав з її землі) — невидимої і незвичайно злісної істоти, що взялася тероризувати господаря ферми і його сім'ю. При цьому в окрузі виникали бачення дивних тварин, чулися свист, голоси, сміх і спів. Квакер Проктер з Уїллінгтон-Мілл, недалеко від Морпета, залишив просторові описи подій, що відбувалися з ним і його сім'єю в 1831—1847 роках: полтергейст переслідував його у формі шумів, стуків і всіляких бачень.
Різновидом полтергейсту дослідники вважають також «хонтінг» в Нормандії в 1850 році, коли місцевий священик батько Тінель подав до суду на «чаклуна» Фелікса Тореля, звинувативши того в «організації» неподобств в Сидевілле, де 34 людини заявили про те, що в їх будинках відбуваються дивні явища — стуки, рух меблів, стягнення простирадл з ліжок і так далі Передбачається також, що всім відомі круги на полях — також є різновидом полтергейсту в природних умовах.