86) Поняття кримінального злочину

Злочини, як соціальне явище, з'явились із виникнен­ням держави і законодавства. У родовому суспільстві їх називали різними правопорушеннями або ексцесами. Сам термін «злочин» складається із двох слів - «зло» й «чинити», по суті це слово означає чинити зло. В новому тлумачному словнику української мови термін «злочин» тлумачать 1) як суспільно небезпечна дія, що чинить зло людям; злочинство, злодіяння; 2) неприпустимий, ганеб­ний вчинок.¹

У різних країнах поняття злочину розглядалося по-різ­ному. В колишньому СРСР до цього поняття підходили з класових позицій, оскільки вважалось, що клас, який при владі, в кримінальному законодавстві закріплює певні види діянь, які мають класову соціальну небезпеку, які заборонені законом і за які встановлена кримінальна від­повідальність. У західних країнах вважали, що поняття злочину вічне і незмінне для всіх історичних епох. До поняття злочину можна підходити з позицій загально­людських соціальних цінностей.

Власне поняття кримінального злочину може бути не­змінне протягом тривалого часу, а можливо і вічне, але самі види кримінальних злочинів змінюються залежно від типу держави, від суспільного ладу, від форм прав­ління і видів державного режиму. Поняття кримінально­го злочину також залежить від рівня розвитку науки кримінального права і судової практики.

Види злочинів можуть бути різними - кримінальні злочини, моральні злочини, релігійні злочини, політичні злочини, міжнародно-правові злочини тощо. Всі ці види злочинів можуть бути закріплені і не закріплені в кримі­нальному законодавстві. Кримінальний закон, який при­ймається державною владою, визначає види суспільно небезпечних діянь, які є кримінальними злочинами в той чи інший період.

У ст. 11 ч. 1 нового Кримінального кодексу дається ви­значення поняття кримінального злочину: «злочином є пе­редбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діян­ня (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину».

В ч. 2 ст. 11 КК України також вказується, що «не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспіль­ної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі». Малозначне діяння - це таке діяння, яке за характером і змістом вини і наслідків не могло завдати шкоди або завдало дуже малу шкоду. За незначні або малозначні діяння, як правило, наступає адміністративна відповідальність.

Поняття злочину відрізняється від інших аналогічних понять і правопорушень такими ознаками: 1) суспільна небезпека; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність; 5) причинний зв'язок. Такі ж ознаки мають і інші право­порушення, але кримінальні злочини відрізняються від них тим, що вони більш тяжкі правопорушення і закріп­лені в Кримінальному кодексі (законі). Злочини, на від­міну від адміністративних правопорушень, є більш суспіль­но небезпечними і заподіюють більшу шкоду суспільст­ву, державі і громадянам тощо.

1) Суспільна небезпека є однією із основних ознак зло­чину. Суспільна небезпека злочинів полягає в тому, що всі ці діяння завдають суттєву шкоду соціальним ціннос­тям, які охороняються кримінальним законодавством. Пе­релік соціальних цінностей дається в Особливій частині Кримінального кодексу України: Національна безпека України, життя і здоров'я громадян, господарська діяль­ність тощо. Ступінь суспільної небезпеки залежить від характеру об'єктів злочину (національна безпека, життя і здоров'я людини), від форм вини: навмисні чи необережні злочини; від тяжкості наслідків, що настали; від способу посягання, мотивів, мети і інших обставин.

Залежно від ступеня тяжкості всі злочини поділяють­ся на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2) Протиправність діяння означає, що злочином може бути лише таке суспільно небезпечне діяння, яке перед­бачене кримінальним законодавством України, і пору­шує суб'єктивні права учасників суспільних відносин. Суспільна небезпека і протиправність дуже тісно взає­мопов'язані.

3)  Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину, тобто яка навмисно або з необережності вчинила діяння, яке перед­бачене КК України. Відповідно до ст. 23 КК України вина - є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслід­ків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпеч­ний характер свого діяння (дії або бездіяльності), перед­бачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлюва­ла суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх на­стання (ст. 24 КК).

Відповідно до ст. 25 необережність поділяється на зло­чинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необе­режність є злочинною самовпевненістю, якщо особа пе­редбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легко­важно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності). Хоча повинна була і могла їх передбачати. Без вини немає складу злочину і особа не може бути притягнута до кримінальної відпо­відальності.

4) Склад злочинів передбачений в Особливій частині КК України, в якій вказані покарання або санкції за кож­ний склад злочину. Якщо за ті чи інші діяння не вказані кримінальні покарання, то вони не вважаються криміналь­ним злочином. Таким чином, караність діяння є обов'яз­ковою ознакою злочину, іноді особа може бути звільнена від покарання, якщо буде визнано, що на час розсліду­вання або розгляду справи в суді внаслідок зміни обста­вин вчинене нею діяння втратило суспільно небезпечний характер або ця особа перестала бути суспільно небез­печною. Наприклад, відповідно до ст. 45 КК, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняєть­ся від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збит­ки або усунула заподіяну шкоду (аналогічно ст. ст. 44, 46-49 - на підставі закону про амністію чи акта помилу­вання, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, в зв'язку з передачею особи на поруки, у зв'язку зі зміною обстановки, в зв'язку із закінченням строку давності.

5) Особу можна притягати до кримінальної відповідаль­ності лише тоді, коли між протиправним винним суспільно небезпечним діянням і наслідками існував безпосередній причинний зв'язок. Якщо немає причинного зв'язку між протиправним діянням і тяжкими наслідками, то немає форм вини і особа невинна в учиненні злочину. Тому більшість спеціалістів вважають, що причинний зв'язок є однією з основних ознак кримінального злочину.

Всі ці ознаки в сукупності і складають поняття кримі­нального злочину. Іноді також виділяють факультативні ознаки злочину - мотиви, цілі злочину тощо.