- •1)Теорія виникнення держави
- •2) Поняття та ознаки держави
- •3) Держава в політичній системі суспільства
- •4,5,6) Форми держави
- •7) Функції держави
- •8.1) Територіальний устрій України
- •9) Поняття та структура норми права
- •10) Право і мораль: порівняльна характеристика
- •11) Структура правових норм
- •12) Види правових норм
- •13) Поняття та структура правовідносин
- •14) Джерела права
- •15) Поняття закону і види законів
- •16) Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів
- •17) Систематизація законодавства України
- •18, 19) Система права. Галузі та інститути права
- •20) Поняття законності. Юридичні гарантії законності
- •21) Поняття і види правопорушень
- •22) Юридична відповідальність та її види
- •23) Підстави юридичної відповідальності.
- •25) Правовий статус особи і громадянина
- •26) Правовий статус іноземців в Україні. Статус біженців в Україні
- •27) Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина
- •28) Конституційні соціально-економічні права громадян
- •29) Конституційні політичні права та свободи громадян
- •30) Конституційні особистісні права і свободи громадян
- •31) Конституційні культурні (духовні) права громадян України
- •32) Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •33) Громадянство України: поняття та ознаки
- •34) Порядок набуття громадянства України
- •35) Порядок припинення громадянства України
- •36) Поняття і види референдумів в Україні
- •37, 38)Виборча система України
- •39) Поняття та принципи виборчого права
- •42.1) Верховна Рада України та її повноваження
- •45) Правовий статус народного депутата України
- •47) Президент України і його повноваження
- •48) Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження
- •50) Місцеве самоврядування в Україні
- •51) Місцеві органи виконавчої влади
- •52) Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •53) Система судів загальної юрисдикції за Конституцією України
- •54) Система судових органів України
- •55) Прокуратура України в системі державних органів та її повноваження за Конституцією України
- •56) Конституційні основи права на працю
- •57) Поняття трудового договору. Сторони і зміст трудового договору
- •58) Порядок прийняття на роботу
- •59) Загальні підстави припинення трудового договору
- •60) Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •61) Підстава припинення трудового договору з ініціативи власника
- •62) Робочий час і його види
- •63) Поняття і види часу відпочинку
- •64) Відпустка як вид часу відпочинку
- •65) Трудова дисципліна
- •66) Права та обов'язки працівника
- •67) Види дисциплінарних стягнень і порядок накладення та зняття дисциплінарних стягнень
- •68) Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству
- •69) Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і дієздатності громадян
- •70.1) Поняття та зміст права власності
- •71) Поняття і види цивільних договорів
- •72) Умови дійсності договорів
- •73) Договір купівлі-продажу і його види
- •74) Договір майнового найму та його види
- •75) Поняття і підстави цивільно-правової відповідальності
- •76) Поняття шлюбу, умови і підстави його укладання
- •77) Підстави і порядок розірвання шлюбу
- •78) Майнові права та обов'язки подружжя
- •79) Право громадян на житло і форми його реалізації
- •80) Договір найму житлового приміщення
- •81) Права і обов'язки наймача
- •82) Державна служба в Україні
- •83) Поняття адміністративного проступку
- •84) Адміністративна відповідальність
- •85) Податкова система України
- •86) Поняття кримінального злочину
- •87) Поняття кримінальної відповідальності і види покарань за кк України
- •88) Необхідна оборона. Крайня необхідність
- •89) Право законодавчої ініціативи
- •90) Законодавчий процес та його стадії
69) Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і дієздатності громадян
Цивільна правоздатність і дієздатність особи (громадянина) - це такі правові властивості особи, які належать тільки конкретному суб'єкту і не можуть бути відчужені або передані іншим громадянам.
У ст. 9 ЦК України закріплено, що цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права й обов'язки. Ця правова властивість належить кожному громадянину України, незалежно від віку і стану здоров'я. Цивільна правоздатність виникає з моменту народження громадянина і припиняється з його смертю.
Цивільний кодекс України і спеціалісти по цивільному праву визначають цивільну правоздатність, як здатність мати цивільні права й обов'язки. Вона є необхідною умовою правоволодіння1. Таке визначення, викликає сумнів, оскільки постає питання, як можуть діти, душевно хворі люди, люди, які знаходяться в несвідомому стані, мати юридичні обов'язки? Що означає мати юридичні обов'язки? Мати юридичні обов'язки означає їх виконувати, оскільки юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки особи. Чи може дитина до 5-6 років виконувати юридичні обов'язки? Дуже сумнівно. Якщо вони і мають певні обов'язки, то вони носять моральний або інший характер. З позицій здорового глузду і практики цивільних правовідносин діти і деякі інші категорії громадян не мають і не можуть виконувати юридичні обов'язки. Правові обов'язки можуть існувати потенційно, але реалізувати їх неможливо до певного віку або поки людина не стане дієздатною. Відомий приклад про спадщину, яку отримала дитина, і разом з цим правом вона отримала і борги, тобто зобов'язана повернути борги як спадкоємець в межах дійсної вартості майна (ст. 556 ЦК України). Сама дитина не може виконати цей обов'язок, оскільки розрахунки з кредиторами здійснюватимуть батьки дитини, а не вона сама (хоча дитина є носієм юридичного обов'язку сплатити їх) . Цей приклад підтверджує, що дитина не може виконувати юридичного обов'язку, а відповідно до цього вона не може мати цивільно-правових обов'язків. Обов'язки виконують батьки або опікуни.
Таким чином, правоздатність - це здатність особи мати лише юридичні права, свободи і можливість їх реалізувати. Саме слово складається із двох слів «право» і «здатність», тобто здатність мати суб'єктивні права і свободи.
Суб'єктивне право - це правомочність окремої особи в рамках об'єктивного права: особисте правове становище окремої особи; сукупність майнових прав окремої особи або до частини майна2. Суб'єктивне право - це міра можливої і бажаної поведінки особи, яка забезпечується самою особою або іншими суб'єктами.
Цивільна правоздатність визнається за всіма громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, незалежно від їх національності, раси, походження, соціального і майнового становища, статі, освіти, ставлення до релігії, місця проживання та інших обставин. Цивільна правоздатність гарантується державою, її не може позбавити ніхто. Правоздатність громадян може бути обмежена лише судом у випадку притягнення особи до кримінальної відповідальності позбавленням волі або права займатися певною діяльністю. Обмеження особи в правоздатності після відбуття покарання втрачає свою силу.
Цивільна правоздатність - це така властивість особи, яка не може передаватися, продаватися іншим громадянам. Всі угоди, спрямовані на обмеження правоздатності, є недійсними по цивільному законодавству (ст. І 2 ч. її ЦК України).
Зміст правоздатності громадян закріплений в Конституції України (Розділ II) і в ст. 10 ЦК України {розглянуто при викладенні попереднього питання). Правоздатність - це можливість набувати цивільних прав, які закріплені в чинному законодавстві. Вона не зводиться до об'єму конкретних суб'єктивних прав. Наявність конкретних суб'єктивних прав в цивільних правовідносинах у різних громадян може бути різна і залежить від багатьох чинників.
Цивільна дієздатність - це здатність громадян своїми діями набувати цивільних прав і створювати, виконувати, нести юридичні обов'язки. Вона закріплена в ст. 11 ЦК України. В теоретичній літературі цивільну дієздатність визначають як здатність особи своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки, здійснювати цивільні права і виконувати юридичні обов'язки, розпоряджатися своїми правами; здатність нести юридичну відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоспроможність)1.
Дієздатними можуть бути такі особи, які за рівнем свого розвитку розуміють значення своїх дій і можуть керувати ними і, відповідно, вступати в цивільно-правові відносини. Виникнення дієздатності громадян залежить від віку і стану психічного здоров'я людини, її свідомості. Дієздатність громадян може мати різні рівні або об'єм. Залежно від об'єму або рівня дієздатності можна всіх громадян поділити на 4 категорії; 1) громадяни, які повністю дієздатні; 2) громадяни, які обмежені в дієздатності; 3) частково дієздатні громадяни; 4) недієздатні громадяни.
Повна цивільна дієздатність виникає в осіб, які досягли 18 років, тобто повноліття. Для осіб, які одружуються раніше 18-річного віку, згідно із законом дієздатність наступає з моменту одруження (для чоловіків - з 17 років, для жінок - з 16 років).
Друга категорія громадян - це громадяни, які обмежені в дієздатності. Згідно із цивільним законодавством ніхто не може бути обмежений в дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом (ст. 15 ЦК України). Це стосується тих громадян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами.
Обмеження в дієздатності здійснюється лише за рішенням суду.
Обмежено дієздатний може укладати угоди, одержувати заробітну плату, пенсію і розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника. Він вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Обмеження в дієздатності не викликає обмеження в деліктоспроможності. Це обмеження в дієздатності скасовується за рішенням суду, якщо громадянин припинив зловживати спиртними напоями. Обмежено дієздатними можуть бути також особи, які притягнуті до кримінальної відповідальності і до яких застосована міра покарання - позбавлення волі. їх обмеження в правоздатності і дієздатності регулюється Виправно-трудовим кодексом України (Карним кодексом).
Третю категорію осіб складають частково дієздатні особи. До них відносяться неповнолітні. Вони поділяються на дві категорії: неповнолітні - віком від 15 до 18 років і неповнолітні - віком до 15 років (вони мають мінімальну дієздатність).
Перша категорія неповнолітніх має право вчиняти дрібні побутові угоди (ст. 13 ЦК України): право розпоряджатися своєю заробітною платою, стипендією, винагородою (гонораром); право вносити вклади в банк і розпоряджатися ними; вони є деліктоспроможними -несуть цивільно-правову відповідальність; мають право власності на майно трудового або селянського господарства, якщо вони є членами цих господарств.
Неповнолітні віком до 15 років мають право вчиняти дрібні побутові угоди. Вони є неделіктоспроможними. За шкоду, заподіяну неповнолітніми, відповідальність несуть батьки (усиновителі) або опікуни. Вони мають право вносити вклади в банк, але розпоряджатися ними можуть лише за згодою батьків до досягнення 15-річного віку.
Четверту категорію осіб складають особи повністю недієздатні. Громадянин може бути визнаний недієздатним лише в судовому порядку, внаслідок душевної хвороби або недоумства і який не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Стан душевної хвороби повинен бути підтверджений органами охорони здоров'я, висновком судово-психіатричної експертизи. Недієздатність громадянина починається з часу вступу в законну силу рішення суду. Після одужання громадянина за рішенням суду він може бути поновленим у дієздатності.