- •1)Теорія виникнення держави
- •2) Поняття та ознаки держави
- •3) Держава в політичній системі суспільства
- •4,5,6) Форми держави
- •7) Функції держави
- •8.1) Територіальний устрій України
- •9) Поняття та структура норми права
- •10) Право і мораль: порівняльна характеристика
- •11) Структура правових норм
- •12) Види правових норм
- •13) Поняття та структура правовідносин
- •14) Джерела права
- •15) Поняття закону і види законів
- •16) Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів
- •17) Систематизація законодавства України
- •18, 19) Система права. Галузі та інститути права
- •20) Поняття законності. Юридичні гарантії законності
- •21) Поняття і види правопорушень
- •22) Юридична відповідальність та її види
- •23) Підстави юридичної відповідальності.
- •25) Правовий статус особи і громадянина
- •26) Правовий статус іноземців в Україні. Статус біженців в Україні
- •27) Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина
- •28) Конституційні соціально-економічні права громадян
- •29) Конституційні політичні права та свободи громадян
- •30) Конституційні особистісні права і свободи громадян
- •31) Конституційні культурні (духовні) права громадян України
- •32) Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •33) Громадянство України: поняття та ознаки
- •34) Порядок набуття громадянства України
- •35) Порядок припинення громадянства України
- •36) Поняття і види референдумів в Україні
- •37, 38)Виборча система України
- •39) Поняття та принципи виборчого права
- •42.1) Верховна Рада України та її повноваження
- •45) Правовий статус народного депутата України
- •47) Президент України і його повноваження
- •48) Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження
- •50) Місцеве самоврядування в Україні
- •51) Місцеві органи виконавчої влади
- •52) Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •53) Система судів загальної юрисдикції за Конституцією України
- •54) Система судових органів України
- •55) Прокуратура України в системі державних органів та її повноваження за Конституцією України
- •56) Конституційні основи права на працю
- •57) Поняття трудового договору. Сторони і зміст трудового договору
- •58) Порядок прийняття на роботу
- •59) Загальні підстави припинення трудового договору
- •60) Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •61) Підстава припинення трудового договору з ініціативи власника
- •62) Робочий час і його види
- •63) Поняття і види часу відпочинку
- •64) Відпустка як вид часу відпочинку
- •65) Трудова дисципліна
- •66) Права та обов'язки працівника
- •67) Види дисциплінарних стягнень і порядок накладення та зняття дисциплінарних стягнень
- •68) Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству
- •69) Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і дієздатності громадян
- •70.1) Поняття та зміст права власності
- •71) Поняття і види цивільних договорів
- •72) Умови дійсності договорів
- •73) Договір купівлі-продажу і його види
- •74) Договір майнового найму та його види
- •75) Поняття і підстави цивільно-правової відповідальності
- •76) Поняття шлюбу, умови і підстави його укладання
- •77) Підстави і порядок розірвання шлюбу
- •78) Майнові права та обов'язки подружжя
- •79) Право громадян на житло і форми його реалізації
- •80) Договір найму житлового приміщення
- •81) Права і обов'язки наймача
- •82) Державна служба в Україні
- •83) Поняття адміністративного проступку
- •84) Адміністративна відповідальність
- •85) Податкова система України
- •86) Поняття кримінального злочину
- •87) Поняття кримінальної відповідальності і види покарань за кк України
- •88) Необхідна оборона. Крайня необхідність
- •89) Право законодавчої ініціативи
- •90) Законодавчий процес та його стадії
63) Поняття і види часу відпочинку
У ст. 45 Конституції України закріплено, що кожниі громадянин, який працює, має право на відпочинок.
Часом відпочинку вважається час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов'язків і може використовувати його на свій розсуд. Трудове законодавство України регулює різні види відпочинку з метою, щоб працівники змогли відпочити і відновити свої фізичні і душевні сили для роботи. Законодавством передбачені такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня; щотижневі вихідні дні; святкові дні; міжзмінні перерви; щорічні відпустки.
Перерви протягом робочого дня надаються для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Зазвичай, перерви надаються через чотири години роботи. Ці перерви визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку і не включаються в робочий час. На тих виробництвах, де перерви неможливо встановити, працівникам надається можливість харчуватися в робочий час. Крім цих перерв можуть надаватися спеціальні перерви: для обігрівання в холодний період часу, вантажникам; жінкам, які мають дітей, і в інших випадках. Спеціальні перерви включаються в робочий час.
Другий вид часу відпочинку - це щотижневий відпочинок або вихідні дні. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні, а при шестиденному робочому тижні - один. Загальним вихідним днем є неділя. Обидва вихідні дні надаються, як правило, підряд, але можуть надаватися в інші дні.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих категорій працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету і лише у виняткових випадках, передбачених ст. 71 КЗпП:
1) для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
3) для виконання невідкладних наперед непередбачених робіт, від яких залежить нормальна робота підприємств;
4) для виконання невідкладних вантажо-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення пробок рухомого складу чи скупчення вантажів.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Робота у вихідний день може компенсуватися, за погодженням сторін, наданням іншого дня відпочинку або оплатою у подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП).
Третій вид часу відпочинку - святкові дні, які встановлюються законодавством України. До них відносяться: 1 січня - Новий рік; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1~2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України; дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств надає особам до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
У святкові і неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), роботи, які пов'язані з обслуговуванням населення, а також невідкладні ремонтні і вантажо-розвантажувальні роботи. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП.
Четвертий вид часу відпочинку - міжзмінні перерви або міжденні перерви. Цей час починається з моменту закінчення роботи в попередній день і до початку наступного. Він повинен бути не менший подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні.
П'ятий вид часу відпочинку - це щорічні відпустки. Щорічна відпустка - це встановлений законом про працю безперервний відпочинок працівника зі збереженням місця роботи (посади) і середньої зарплати. Відпустки бувають основні і додаткові. Відпустки надаються тривалістю не менше 24 робочих днів (ст. 75 КЗпП). По новому Закону «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. щорічна відпустка працівникам надається не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівникам - до 56 календарних днів тощо.
Додаткові відпустки встановлюють для працівників, які зайняті на шкідливих роботах або працюють у важких умовах праці, строком до 35 календарних днів. Крім того, можуть бути інші додаткові відпустки, наприклад, відпустки за свій рахунок.
Всі відпустки повинні, як правило, використовуватись підряд або, якщо це неможливо, по частинах. Відпустку неможливо замінити грошовою компенсацією, крім випадків, коли особа не використала її і звільняється.